WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Медіаосвіта: творчі завдання для школярів - Реферат

Медіаосвіта: творчі завдання для школярів - Реферат

• за списком найбільш популярних медіатекстів (російських і закордонних) спробувати обґрунтувати причини їх успіху (опора на міф, фольклор, видовищність жанру, систему "емоційних перепадів", наявність розважальної, рекреаційної, компенсаторної й інших функцій, щасливий кінець, авторська інтуїція тощо);

• за рекламними анотаціями (роликами) скласти прогноз глядацького успіху нових медіатекстів.

Як гірші варіанти установки на сприйняття медіатексту аудиторія може відзначити повну відсутність попередньої інформації або, навпаки, занадто докладне вступне слово педагога (мистецтвознавця, журналіста, культуролога), який нав'язує свої висновки, розжовує аудиторії концепцію ще не знайомого їй твору, й т. п.

У числі кращих установок на сприйняття можуть бути названі тактовна, коротка за часом (до десяти хвилин) інформація про творчий шлях авторів медіатексту, про його жанр, про час створення конкретного твору без попереднього аналізу його достоїнств і недоліків.

Говорячи про умови медіасприйняття, учні можуть звернутись до власного глядацького досвіду, відзначаючи, як істотно порушується сприйняття при неетичній поведінці частини глядачів у кінотеатрі, інтернет-клубі (голосні розмови, шум, хуліганські витівки тощо), при похмурому, пригніченому настрої глядача й т. п.

Ігрове заняття зі складання "розповіді від імені героя" проводиться на конкурсній основі. Спочатку аудиторія знайомиться з конкретним медіатекстом, потім — пише розповіді від імені його головних чи другорядних персонажів, а потім проводиться колективне обговорення отриманих результатів, визначаються найбільш удалі, близькі до оригіналу розповіді. Так досягається мета занять: аудиторія проникає в лабораторію авторів твору медіакультури.

Важливу роль у формуванні вмінь сприйняття й наступного аналізу творів медіакультури відіграють творчі завдання, спрямовані на зміну різних компонентів творів. Учні придумують, а потім обговорюють різні варіанти назв медіатекстів, переконуючись при цьому, як істотно змінюється сприйняття однієї й тієї ж історії, вирішеної в тому чи іншому жанрі. Змінюючи у своїх роботах час і місце дії, жанр, композицію медіатексту, учні можуть проявити свої творчі здібності, фантазію, уяву.

Ще в більш парадоксальний, фантастичний бік змінюють ракурс погляду на твір медіакультури завдання, в яких треба скласти розповідь від імені неживого предмета, тварини, що фігурує в медіатексті. Наприклад, грошової банкноти, що переходить із рук у руки, дзеркала в кімнаті героїв, автомобіля, в якому герой переслідує злочинців, і т. д. Складанню таких розповідей часто допомагають аналогії з інших видів мистецтва (пісня В. Висоцького "Я "Як"-винищувач" та ін.).

Творчі завдання, пов'язані з різного роду художніми асоціаціями, як правило, викликають в аудиторії великі труднощі, тому що передбачають солідний запас знань про інші види мистецтва. Тут звичайно лідирують учні, в яких хороші й відмінні оцінки з курсів літератури, образотворчого мистецтва, музики, світової художньої культури.

Показником виконання творчих завдань "розповідь від імені героя", "герой у зміненій ситуації" є здатність учня ототожнити себе з персонажем, зрозуміти та вербально відтворити його психологію, лексику, обґрунтувати мотиви його дій і вчинків (включаючи уявлювані, відсутні в реальному творі). Показником ефективності творчих занять, що виявляють зв'язки між різними творами різних мистецтв, є розвиненість в учня асоціативного мислення, розуміння їм взаємозв'язку звукових, зорових, просторових, тимчасових, звукоглядацьких і просторово-тимчасових мистецтв різноманітних видів і жанрів.

У підсумку весь комплекс занять творчого характеру служить доповненням до знань і вмінь, отриманих аудиторією на попередніх заняттях: в учнів розвиваються пізнавальні інтереси, фантазія, уява, асоціативне, творче, критичне, індивідуальне мислення, аудіовізуальна грамотність. Отримані знання й уміння з'єднуються з поняттями з уроків літератури ("тема", "ідея", "сюжет" і т. д.), образотворчого мистецтва ("колір", "світло", "композиція", "ракурс" та ін.), музики ("темп", "ритм" та ін.). Аудиторія глибше засвоює такі поняття, як "установка на сприйняття", "співпереживання героєві", "ідентифікація" тощо.

Практичному засвоєнню типології медіасприйняття сприяють творчі завдання, що пропонують аудиторії імітувати листи в різного роду інстанції, написані від імені представників аудиторії різного віку, рівня освіти, художнього сприйняття та смаку тощо. Показником засвоєння матеріалу може служити здатність до ідентифікації з уявлюваним "реципієнтом", який має той чи інший рівень сприйняття творів медіакультури.

На наступному творчому занятті на прикладі одного з медіатекстів аудиторія може спробувати розкрити сутність механізму так званого "емоційного маятника": чергування епізодів, що викликають позитивні й негативні глядацькі емоції.

Мета даного заняття — показати учням, що емоційний вплив закономірний і природний для творів медіакультури, як і для мистецтва, що використовує психофізіологічний рівень впливу на аудиторію, заснований на апеляції до почуттів людини. Будь-яке мистецтво впливає на читача, глядача, слухача не тільки інтелектуально, а й емоційно. Важливо, щоб учні зрозуміли, що так зване "сильне враження", часом одержуване ними, наприклад, від творів масової (популярної) культури, залежить не тільки від високих художніх якостей, а й від умілого впливу на почуттєву сферу людини.

Відомо, що твір медіакультури, навіть найгостросюжетніший, не в силах тримати глядачів як у "шоковому стані", так і в "емоційному комфорті". І в тому, і в іншому випадку виникають неминуче притуплення почуттів, емоцій, утома, утрата інтересу до того, що відбувається. Інтенсивність роздратування не може підвищуватись нескінченно. Звідси прагнення багатьох авторів творів масової (популярної) медіакультури до точного математичного розрахунку ситуацій, послідовного чергування епізодів, що викликають "позитивні" й "негативні" емоції, але з неодмінно щасливим кінцем, щоб глядачі не вважали медіатекст важким (що, безсумнівно, відштовхне значну частину аудиторії).

Безперечно, цей психологічний закон добре знайомий і художникам, які створюють складні, неоднозначні за своєю філософською концепцією твори, однак саме твори масової культури, засновані на видовищних жанрах (комедії, мелодрамі, детективі, трилері й ін.) часто містять даний принцип у максимально спрощеному, схематичному вигляді, що й дозволяє аудиторії без особливої напруги справитися з вищенаведеним завданням.

Заняття розділяється на такі етапи:

• колективний перегляд аудіовізуального медіатексту масової (популярної) культури;

• виділення епізодів, що викликали в аудиторії позитивні й негативні емоції, з метою визначення ступеня емоційного впливу конкретного твору;

• розбивка даного медіатексту на великі сюжетні блоки з присвоєнням їм відповідних знаків: — (епізод викликає негативні емоції страху, жаху тощо); + (епізод викликає позитивні, радісні, заспокійливі емоції) і = (епізод емоційно нейтральний); мета — показати на конкретному прикладі, як побудована система "емоційних перепадів" ("емоційного маятника") медіатексту, домогтися, щоб аудиторія зрозуміла, що його вплив нерідко заснований не на глибокому проникненні в характери героїв, у суть проблеми тощо, а на свого роду знаковій системі чергування епізодів-блоків з полярним емоційним наповненням.

У підсумку досягається мета заняття: аудиторія дійде висновку про те, що твори масової медіакультури, як правило, досить легко розбиваються на кубики-блоки (які іноді навіть можна поміняти місцями без шкоди для сюжету та змісту твору), скріплені точно розробленим механізмом "емоційних перепадів".

При цьому важливо підкреслити, що за подібною емоційною "формулою успіху" (включаючи компенсацію тих чи інших відсутніх у житті почуттів, щасливий кінець, використання видовищних жанрів тощо) побудовано багато медіатекстів. Додамо сюди не тільки розважальну й рекреаційну функції, а й опору на міф, фольклор, авторську інтуїцію, серійність, одним словом, орієнтацію на більшість рівнів сприйняття.

Творче завдання прогнозування глядацького успіху творів медіакультури тісно пов'язане з попередніми завданнями й вимагає від аудиторії не тільки доброго засвоєння попереднього матеріалу, а й асоціативного мислення, інтуїції. Учні, спираючись на жанрові тематичні й інші параметри ще не знайомих їм творів, намагаються зробити висновок про їх подальшу долю в умовах медіаринку.

3. "Театралізовано-ситуативні" творчі заняття

Методика проведення цих занять заснована на театралізованих етюдах, пов'язаних з тими ж поняттями та проблематикою, що й на етапі "літературно-імітаційних" занять. Обидва етапи взаємно доповнюють один одного, розвивають різні сторони креативних здібностей аудиторії.

За аналогією з послідовністю "літературно-імітаційних" занять аудиторії пропонується:

• розіграти "акторськими" засобами різні варіанти установки на сприйняття (наприклад, вступне слово ведучого відео/кіноклубу);

• розіграти театралізовані етюди на тему об'єктивних і суб'єктивних умов медіасприйняття тощо.

Граючи ці етюди, можна імітувати гучну поведінку аудиторії під час перегляду, стресові ситуації, пережиті глядачами напередодні контакту з медіатекстом (великий виграш у лотерею, виключення зі школи тощо), діалоги, суперечки кількох представників різних типів сприйняття. Словом, у веселій, напівпародійній формі глибше осягати особливості процесу сприйняття творів медіакультури.

У цілому ж весь комплекс занять з розвитку медіасприйняття готує аудиторію до наступного етапу — аналізу медіатекстів.

Loading...

 
 

Цікаве