WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Медіаосвіта: творчі завдання для школярів - Реферат

Медіаосвіта: творчі завдання для школярів - Реферат

Медіаосвіта: творчі завдання для школярів

Методика медіаосвіти шкільної аудиторії, як правило, базується на реалізації різноманітних творчих завдань. Теоретичний аналіз їх елементів, розробка й застосування їх у практиці навчання дозволяють виділити такі основні функції: навчальні, адаптаційні, розвивальні та керуючі.

При цьому під навчальною функцією маються на увазі засвоєння знань про теорії й закони, прийоми сприйняття й аналізу медіатекстів, здатність застосовувати ці знання в інших ситуаціях, міркувати логічно; адаптаційна функція виявляється в первісному, понятійному етапі спілкування з медіакультурою; під розвивальною функцією мається на увазі розвиток мотиваційних (компенсаторних, терапевтичних, рекреативних тощо), вольових та інших властивостей та якостей особистості, досвіду творчого контакту з медіа; задача керуючої функції — формування найкращих умов для аналізу медіатекстів.

У процесі медіаосвіти використовуються найрізноманітніші способи діяльності: дескриптивний (переказ змісту, перерахування подій медіатексту), класифікаційний (визначення місця медіатексту в історичному та соціокультурному контексті), аналітичний (аналіз структури медіатексту, мови медіатексту, авторських концепцій тощо), особистісний (опис стосунків, переживань, почуттів, спогадів, асоціацій, викликаних медіатекстом), пояснювально-оцінний (формування суджень про медіатекст, про його достоїнства відповідно до естетичних, моральних і т. д. критеріїв).

Що ж стосується типів творчих завдань, то їх можна підрозділити в залежності від характеру змісту навчального матеріалу (факти та явища від аудиторії треба систематизувати на теоретичні та практичні тощо), від характеру вимог (треба встановити, якого типу вимога лежить в основі задачі — на сприйняття, художній аналіз тощо); від співвідношення "даних" і "цілей" виконання навчальної роботи; від форми її організації й виконання (індивідуальні, бригадні, групові тощо). Важливо враховувати також необхідність повторення й закріплення методичних прийомів, на базі яких удосконалюються отримані аудиторією вміння, поступового ускладнення завдань (у тому числі розширення спектра самостійності), пробудження творчих основ.

I. Цикл літературно-імітаційних, театралізовано-ситуативних, зображувально-імітаційних творчих занять для оволодіння аудиторією креативними вміннями на матеріалі медіа за допомогою евристичних, ігрових форм і технічних засобів.

Медіапедагогіка пропонує різні креативні способи освоєння учнями таких понять, як "фабула", "сюжет", "тема", "конфлікт", "композиція", "кадр", "план", "монтаж" та ін. У найбільш загальному вигляді ці способи можна розділити на: 1) "літературно-імітаційні" (написання заявок на сценарії, написання міні-сценаріїв медіатекстів та ін.); 2) "театралізовано-ситуативні" (інсценізування тих чи інших епізодів медіатексту, процесу створення медіатексту й т. д.); 3) "зображувально-імітаційні" (створення афіш, фотоколажів, малюнків на теми надбань медіакультури тощо).

1. "Літературно-імітаційні" творчі заняття

Методика такого роду занять успішно реалізується в ігровій формі. Аудиторії пропонується подумки ідентифікувати себе зі сценаристами медіатекстів і написати:

• заявку на оригінальний сценарій (сценарний план) надбань медіакультури будь-якого виду й жанру;

• сценарну розробку — "екранізацію" епізоду відомого літературного твору;

• сценарну розробку епізоду з власної заявки на оригінальний сценарій;

• оригінальний міні-сценарій твору медіакультури (наприклад, розрахований на 3–5 хвилин екранної дії фільм, телесюжет, здійснений у практиці навчальної відеозйомки);

• за написаним літературним міні-сценарієм (або сценарною розробкою епізоду) підготувати "режисерський сценарій" творів медіакультури (фільм, радіо/телепередача, комп'ютерна анімація тощо) — з позначкою системи плану, ракурсів, рухів камери, монтажних принципів;

• оригінальний текст (стаття, репортаж, інтерв'ю й ін.) для газети, журналу, інтернетного сайту.

Таким чином, виконуючи творчі "літературно-імітаційні" завдання, аудиторія на практиці освоює найважливіші поняття мови медіа: "ідея", "тема", "заявка на сценарій", "фабула", "сюжет", "конфлікт", "композиція", "сценарій", "екранізація" тощо. Причому освоює комплексно, нерозривно, без роздільного вивчення так званих "виразних засобів". Розглядаються також такі ключові поняття медіаосвіти, як "агентство" (хто і навіщо створює медіатекст?), "технологія" (яким чином цей медіатекст створюється?), "категорія" (до якого виду й жанру відноситься даний медіатекст?), "аудиторія" (на яку аудиторію розрахований даний медіатекст?), "презентація" (як цей медіатекст представляє, переосмислює реальність?).

Зрозуміло, кожному такому заняттю передує вступне слово педагога (про цілі, задачі, процес виконання завдань). У ході роботи аудиторії над тими чи іншими завданнями педагог виступає в ролі консультанта. При цьому всі вищенаведені "літературно-імітаційні" завдання повинні сприйматись аудиторією не просто як абстрактні вправи, а мати реальну перспективу практичного втілення в серії навчальних завдань, що, безсумнівно, буде сприяти зацікавленості, кращій "включеності" аудиторії в медіаосвітній процес. Написані аудиторією заявки, міні-сценарії, сценарні розробки епізодів, структурно-тематичні плани гіпотетичних журналів і газет, радіо/телепередач, інтернетних сайтів виносяться на колективні обговорення, кращі з них відбираються для наступної роботи.

Безумовно, працюючи над завданнями, учні повинні уявляти собі, що, наприклад, за допомогою відео можуть бути реалізовані тільки ті сюжети, що не вимагають громіздких аксесуарів, складних декорацій, костюмів, гриму і т. д. Однак сценарна фантазія аудиторії не обмежується, на папері (та й за допомогою сучасного мультимедійного комп'ютера, інтернетних сайтів) можна розробити будь-які найфантастичніші, неймовірні сюжети й теми. Разом із тим для відеозйомок зі зрозумілих, чисто практичних причин відбираються лише ті сценарні розробки, що могли би бути зняті без особливих труднощів, наприклад, у приміщенні навчального закладу або на найближчій натурі.

Так крок за кроком аудиторія на власному досвіді починає усвідомлювати роль автора-сценариста у створенні медіатекстів, основи структури творів медіакультури. На базі креативної практичної діяльності осягаються ази побудови медіатекстів, розвиваються творчі потенції, фантазія, уява.

Основний показник виконання "літературно-імітаційних" творчих завдань — здатність учня коротко сформулювати свої сценарні задуми, що вербально розкривають аудіовізуальний, просторово-часовий образ гіпотетичного медіатексту. У результаті в аудиторії розвивається індивідуальне, творче мислення, що відповідає "понятійному" та "креативному" показникам художнього розвитку особистості в галузі медіакультури.

2. "Театралізовано-ситуативні" творчі заняття

У задачу цього етапу входять підготовка й наступне створення учнями медіатекстів (короткометражних фільмів, радіо/телепередач, інтернетних газет і журналів, веб-сайтів, комп'ютерної анімації тощо) за заздалегідь написаними планами та міні-сценаріями. Методика реалізації "театралізовано-ситуативних" творчих завдань ґрунтується на рольовій (діловій) грі: між учнями розподіляються ролі "режисерів", "операторів", "дизайнерів", "акторів" міні-сценаріїв і сценарних епізодів, ведучих та учасників "телепередач", журналістів та ін. Після репетиційного періоду "команда" приступає до практичного створення медіатексту (знімається короткий відеофільм або телепередача, готується інтернетний сайт, газета і т. п.). При цьому з метою творчого змагання той самий міні-сценарій чи план-макет інтернетної газети може втілюватись кількома "авторськими" командами. Їхні трактування порівнюються, обговорюються достоїнства й недоліки.

Роль педагога у процесі виконання аудиторією подібних завдань зводиться до вступної демонстрації азів функціонування медіатехніки (відеозйомки, відеозапису та відеопроекції, роботи з комп'ютером), до тактовної корекції ходу виконання завдань та участі в обговоренні отриманих результатів. Інакше кажучи, аудиторії надається якомога більший простір для фантазії, уяви, формальних пошуків, вираження індивідуальності свого мислення, творчості.

Перед аудиторією ставляться такі конкретні задачі:

• "журналістські" (ведення "телепередач", "інтерв'ю", "репортажів з місця події", практичне макетування інтернетної газети або журналу, включення в сайт підготовлених раніше текстів);

• "режисерські" (загальне керівництво процесом зйомки відповідно до режисерської розробки міні-сценарію — вибір "акторів" ("телеведучих"), визначення головних "акторських", "операторських", "оформлювальних", "звуко-музичних", "світло-колористичних" рішень, урахування жанрово-стилістичних особливостей твору й т. д.;

• "операторські" (практична реалізація на відеоплівці наміченої "режисером" системи планів, ракурсів, мізансцен, рухів камери, глибини кадру тощо);

• "освітительскі" (використання можливостей розсіяного, спрямованого, штучного та природного світла, тіньо-силуетного малюнка тощо);

• "звукооператорські" (використання шумів, музичного супроводу тощо);

• "декоративно-художні" (використання природних декорацій, костюмів, дизайну інтернетних сайтів, комп'ютерної анімації тощо);

• "акторські" (виконання ролей у навчальному відеофільмі, телепередачі);

• "монтажні" (виконання функцій монтажера, здатного за допомогою перезапису істотно змінити форму знятого, записаного з "ефіру", створеного на комп'ютері матеріалу тощо);

• "електронних спецефектів" (використання можливостей сучасної відео- та комп'ютерної техніки при створенні медіатексту).

Таким чином, вивчаються такі ключові поняття медіаосвіти, як "агентство", "технологія", "категорія", "мова медіа", "аудиторія", "репрезентація" й ін.

При відеозйомці та роботі з комп'ютером в аудиторних умовах можна одночасно переглядати зображення на моніторі, здійснювати корекцію, усувати погрішності й т. п. Це дуже допомагає під час "акторських" відеопроб. Кожний бажаючий може зіграти перед відеокамерою невелику сценку, прочитати монолог, а "режисери" можуть негайно порівняти отримані результати, відібрати необхідні варіанти. Крім того, знявши різні варіанти того самого сценарного епізоду, можна відразу ж після закінчення виконання завдання колективно обговорити отриманий результат.

Loading...

 
 

Цікаве