WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Матеріали для розробки програми управління якістю освіти - Реферат

Матеріали для розробки програми управління якістю освіти - Реферат

Перехід на новий навчальний план вимагає від викладачів і нових форм організації навчального процесу.

Поряд із традиційними формами навчання стали необхідними лекції, семінарські заняття, практикуми, колоквіуми, співбесіди, заліки, навчально-дослідницькі та проектувальні майстерні. Система інтегрованих уроків дала можливість учням спробувати свої сили у виконанні та публічному захисті самостійних навчально-дослідницьких робіт, аналогічних курсовим роботам у ВНЗ. У технічному класі виконано 25 таких праць.

Сьогодні ми можемо навести позитивний досвід учителів історії, біології, алгебри із застосування нових форм і методів на своїх уроках.

Необхідно все-таки відзначити, що сьогодні у старшій школі переважають традиційні форми класно-урочної системи.

У ході експерименту були розпочаті спроби змінити оцінну шкалу рівня досягнень учнів при проміжному та підсумковому контролі. Так, учитель математики запропонувала 100-бальну шкалу для оцінювання рівня досягнень учнів з алгебри за триместр. Така оцінна шкала дозволяє:

дати об'єктивну оцінку навчальних досягнень учнів;

урахувати особистий коефіцієнт корисної діяльності учня;

порівняти успіхи учня з окремих предметів із самим собою;

зрозуміти напрям корекційної роботи;

стимулювати учня до самоосвіти.

Таким чином, з'являється оцінка, що дозволяє зняти багато протиріч в оцінюванні навчальних досягнень, що сприяє підвищенню мотивації до навчальної діяльності.

Однак цей досвід не отримав поширення з кількох причин:

необхідність виставляти в журналі оцінку за п'ятибальною шкалою;

відсутність документації, що дозволяє вводити іншу шкалу;

батьки учнів виявились не готові до переходу на нову систему оцінювання (особистий досвід навчання у школі вони переносять на сучасну школу);

різна кількість годин у навчальному плані (алгебра - чотири години на тиждень, біологія - одна година).

Роботу щодо універсальної оцінної шкали необхідно продовжити. Зараз проблему фіксації оцінки в журналі можна замінити на портфоліо. У школі накопичений досвід роботи із цієї форми обліку особистих досягнень учнів. Позитивний досвід отриманий учнями в ході моніторингу якості навчальних компетентностей. Завдання з предметів були аналогічні тестам ЄДІ. Уважаємо, що педагогічному колективу необхідно продовжити роботу із застосування нових технологій опитування та формування в учнів умінь і навичок, запропонованих ЄДІ. Однак мова йде про систему роботи, а не про натаскування учнів.

Доповідь на педагогічній раді школи № 91, м. Санкт-Петербург

Із 2001 р. наша школа бере участь у федеральному проекті "Модернізація структури та змісту загальної освіти".

Роботу з модернізації структури та змісту освіти, переходу до профільної старшої школи ми почали з того, що організували робочу групу, що включає відділ розвитку школи, керівників навчальних програм, координаторів експериментальної роботи. На першому етапі роботи ми ретельно вивчили основні документи, ідеї та концепції експерименту. На серпневій педраді із цими матеріалами та перспективами роботи були ознайомлені всі вчителі школи. Учителі запропонували варіанти своєї участі в експериментальній роботі, склали анотації основних і спеціальних курсів. На тій же педагогічній раді були ухвалені рішення використовувати для роботи в експериментальних класах новий варіант навчального плану. У самому механізмі реалізації даного навчального плану передбачається значна диференціація навчання, із практично необмеженими можливостями побудови учнями старшої школи індивідуальних освітніх траєкторій (програм). Основна ідея - надати можливість учневі займатися тими чи іншими предметами на підвищеному рівні, у відповідності зі своїми нахилами і при цьому не допустити невиправданих перевантажень. Інакше кажучи, додаючи деяку кількість годин на вивчення тих чи інших предметів (курсів), необхідно було зменшувати години, що відводять на вивчення інших. Виник досить серйозний ризик, що звичний зміст курсу буде "утиснуто" у меншу кількість годин. І в першу чергу треба було звернути увагу педагогів на проблему добору змісту для досягнення учнями так званого загальнокультурного рівня підготовки з даного предмета.

Була розпочата робота зі складання навчальних програм із предметів. Розглядались на робочій групі з експерименту й обговорювалися спочатку з головами методичних об'єднань, а потім і з колективом документи "Обов'язковий мінімум змісту освіти" та "Вимоги до рівня підготовки випускників". Була проведена серія майстерень, присвячених складанню навчальних програм на основі існуючих "Вимог...". Обговорювались проекти "Стандартів...". Важливо, що обговорення проходило не всередині предметних методичних об'єднань, а у групах, що складаються із представників різних освітніх галузей. Це, з одного боку, допомагало відійти від предметоцентризму, а з іншого - виявити міжепредметні зв'язки.

Найбільш складним виявився процес добору змісту для базових курсів, і не можна сказати, що на сьогодні ця проблема повністю вирішена. Частково це пов'язано з існуючими обов'язковими іспитами, а частково з острахом учителів щось упустити, про щось не розповісти тощо.

У цьому навчальному році на базі школи проходить майстерня зі складання робочих навчальних програм із предметів. У рамках цієї майстерні створюються програми "нового покоління". На відміну від традиційних програм вони складаються за принципово іншою логікою: не від змісту, а від результату. А відтак важливо зрозуміти: чому ми хочемо навчити кожну дитину? Чому ми зможемо навчити? Чому вона навчиться й без наших зусиль? А потім необхідно відібрати той зміст, що дозволить нам домогтися цих результатів. Парадокс полягає в тому, що при такому підході до складання робочої програми зміст відходить на другий план, тому що важливо скоріше не те, що ми учневі розповімо, а те, що при цьому він буде робити. І робоча програма - це опис тих дій, які ми будемо робити, щоби домогтися очікуваних результатів, а також планування діяльності учня, у ході якої він зможе вийти на передбачуваний результат.

Наступний момент полягає в тому, що учень може й не захотіти вийти на той результат, що ми йому нав'язуємо. Власне, із цього випливає, що реальні результати можуть бути досягнуті, якщо їх планування (хоча би до деякої міри) здійснюється при узгодженні з учнем.

Складання програми з предмета на основі існуючих "Вимог..." не могло не виявити проблему оцінювання результатів, яких досягають учні. Для того щоби зрозуміти, що в дійсності оцінюється, учителям наприкінці першого півріччя була видана залікова відомість, в якій необхідно було вказати, за якими критеріями виставляються ті чи інші оцінки. Для цього необхідно було вичленувати найголовніше у предметі - те, без чого подальше просування неможливе, те, без чого учень не зможе обійтися в житті, тощо.

Після довгих суперечок виробили загальний підхід, відповідно до якого виставлялися проміжні оцінки: позитивна піврічна оцінка могла бути виставлена тільки за умови відповідності учня всім ключовим вимогам курсу, тобто учень повинен володіти тими знаннями й уміннями, без яких його подальше просування у вивченні предмета буде практично неможливим. Далі виникли питання:

Що ставити учневі, якщо він володіє мінімумом, - "трійку" чи "п'ятірку"?

Якщо учневі ставити "двійку" у півріччі, чи зможе він бути успішним надалі (з цього предмета)?

Розглядаючи ці питання на робочій групі, методичних об'єднаннях, нарадах, ми виробили такі підходи.

Якщо учень опанував мінімум, то йому виставляється оцінка - залік. Далі він сам повинен прийняти рішення щодо того, чи зупинитися йому на досягнутому, тому що за його бажанням йому можуть бути запропоновані роботи більш високого рівня, виконавши які, він зможе одержати оцінки "4" або "5". Найбільш складним для батьків та учнів було зрозуміти: залік - це "трійка" чи ні? Насправді відхід від "трійки" був принципово важливий. Учні та батьки протягом ряду років звикли дивитись на "трійку", як на якусь сукупність оцінок. Ми своє завдання бачили в тому, щоби переламати стереотип, змусити батьків замислитись: а що дійсно знає дитина, чому вона навчилась? Проводили батьківські конференції, майстерні для батьків, де разом з ними намагалися розібратися в різних системах оцінювання, аналізували, сперечалися. Але в остаточному підсумку домовилися, що формально "залік" і "трійка" звичайно те саме, але "залік" означає досягнення деякого рівня, у той час як "трійка" не несе в собі ніякої інформації. Крім того, необхідно було домогтися від усіх учнів одержати оцінку "залік", що стимулювало педагогів у пошуках форм і методів роботи або змушувало переглянути вимоги, запропоновані учням. Разом із безсумнівними плюсами залікової системи ми отримали й ряд проблем:

не всі учні виявилися готові до подібної системи;

спостерігалось явне перевантаження учнів, яким доводилося в залікову сесію здавати заліки практично з усіх предметів.

Було розроблено нове положення про залікову сесію, відповідно до якого учні повинні здавати в сесію три заліки за своїм вибором, причому з них не менше одного за профілем.

Робота над парними планами. В експеримент були включені паралелі 5-х і 8-х класів. Труднощі полягали в тому, що треба було переглянути всю організацію навчання на даному ступені. Для початку була зроблена спроба визначити головне завдання для учнів цього віку. Для 5-х класів це освоєння різних видів діяльності в різних галузях, для 8-х - передпрофільна підготовка.

Loading...

 
 

Цікаве