WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Майстерність педагога у виховній взаємодії - Реферат

Майстерність педагога у виховній взаємодії - Реферат

Виходячи із традиційних методичних порад, педагог в організованому виховному процесі насамперед прагне довести до свідомості вихованця межову мету, що пов'язується з духовною особистістю, до якої він мусить прагнути. Зазначимо, що така виховна дія властива лише спеціально створюваному виховному процесу: для процесу моральної соціалізації вона не характерна. Тут той чи інший вплив (батьків, дорослих) обмежується конкретною етичною вимогою чи приписом без будь-якого узагальнення.

Коли педагог наголошує на суспільній цінності духовної особистості, не розкриваючи її компонентної структури, вихованець сприймає цю інформацію із внутрішнім спокоєм. Його психологічний стан може якісно змінитися за умови осягнення ним моральної системи духовної особистості. Розуміння цієї системи може збентежити вихованця, викликати певної сили трепет чи страх. Зрозуміло, що такі емоційні переживання не сприяють його позитивній налаштованості на взаємодію з вихователем. Така ситуація може ускладнюватися й тим, що вихованець вільно чи невільно ототожнює (звичайно, до певної міри) цю морально-духовну систему її в основних особистісних цінностях безпосередньо з вихователем. Тепер може проявлятися фактор морально-духовної вищості особистості педагога в порівнянні з конкретним вихованцем. Останній намагається внутрішньо дистанціюватися від вихователя, що є явищем небажаним. На думку вихованця, він і вихователь - величини в цьому плані непорівнянні, а, отже, й недоцільно марно докладати зусилля для зняття цієї різниці.

Перед педагогом виникає, таким чином, складне завдання подолання цієї суперечності. Його дії мають бути спрямовані на позбавлення вихованця від переживання збентеження та приведення його в нормальний психологічний стан. Іншими словами, вихователю слід зняти у вихованця установку на відчуження від нього.

Єдино можливим педагогічним засобом у вирішенні даної проблеми має стати тактика полегкості педагога у взаєминах із вихованцем. Її сутність полягає в тому, щоб, з одного боку, зберегти морально-духовну гідність і вірність відповідним особистісним цінностям, а з іншого - наблизитись до розуміння та внутрішнього досвіду вихованця. Тож педагогові необхідно знайти з ним спільну мову. Наголосимо, що попереднє сходження педагога до внутрішніх можливостей вихованця не повинно бути постійним, оскільки може навіяти йому невірну думку про морально-духовну височину свого наставника. Цього категорично не слід допускати. Педагог має, пристосовуючись до розуміння вихованців, дати їм можливість відчути його вищі морально-духовні надбання.

Отже, первинна полегкість у системі "вихователь-вихованець" на етапі ставлення межової виховної мети мусить відповідати вимозі, згідно з якою педагог як носій духовності демонструє її тією мірою, якою вихованець здатний сприйняти її. Тут момент пристосування особистості вихованця до особистості вихователя має вирішальне значення. Лише після такого психологічного прийому вихованець без внутрішнього конфлікту осягне об'єктивовану через особистість вихователя межову морально-розвивальну мету та прагнитеме її.

Дотримання педагогом максимальної точності у визначенні етичних понять

Строге наукове визначення етичних понять, тобто їх дефініція, представляє не лише науковий інтерес, а й відіграє вагому роль у виховному процесі. На жаль, достатньо змістовна наукова дефінітивна робота у сфері етики ще не проведена, що призводить до негативних явищ при формуванні моральної свідомості та самосвідомості підростаючої особистості. Такий понятійний стан може сприяти і явній спекуляції за недобросовісних настанов дорослого стосовно дитини.

Підґрунтям для таких морально некоректних дій виявляється те, що навіть незначне розширення понятійних меж перетворює морально позитивну дефініцію у свою протилежність чи навпаки - негативна особистісна якість може кваліфікуватися як суспільно значуща.

Педагогові слід дотримуватися закономірності, згідно з якою назва моральних недоліків прямими та дійсними термінами значною мірою сприяє їх подоланню. Об'єктивно найменування вад може викликати в суб'єктів досить сильні емоційні переживання, що глибоко вражають їх. Вони не можуть бути байдужими, коли їх називають тим, чим вони є насправді, і проявляють сильний гнів, роздратованість та образу. Ці емоційні потрясіння викликають у них інтенсивну роботу душі, що може призвести до позитивної самозміни.

Тож, ураховуючи цю закономірність, педагог мусить не тільки детально розкривати зміст аморальних дій вихованців, а й понятійно точно кваліфікувати їхні дії.

Педагогічна гарантія благонадійності вихованця

Одержати гарантію вихованості підростаючої особистості - найбільше бажання всіх тих, хто вступатиме з нею у різноманітні суспільні відносини, оскільки нормовідповідний перебіг цих відносин безпосередньо залежить від морально-ціннісної спрямованості їх суб'єктів. У зв'язку із цим виникає питання: чи можлива у принципі подібна гарантія, чи наважиться педагог на таке дійство? Можна гіпотетично завбачити, що, зважаючи на велику відповідальність, пов'язану з доволі складним для нього запитом, відповідь ми отримаємо негативну.

Усе ж теоретично проблема гарантії у сфері внутрішнього світу людини має право на життя. А це означає зовсім новий ракурс у системі психолого-педагогічної взаємодії вихователя та вихованця. Мається на увазі не тільки методична ефективність педагога; її значення у цьому контексті не викликає заперечень. Розвивальні можливості вихованця теж неможливо не враховувати. Ці два аспекти є об'єктивними складовими, що детермінують рівень вихованості тієї чи іншої особистості. При цьому будемо виходити з того, що під рівнем вихованості розумітимемо наявний стан розвитку морально-духовних утворень суб'єкта. На даний час у цьому плані існує досить потужний і валідний (обґрунтований та адекватний - Ред.) діагностичний апарат із відповідними процедурами його здійснення, який не викликає будь-яких практичних сумнівів.

У даному випадку ми робимо акцент не стільки на рівні вихованості, скільки на міцності морально-духовної системи особистості, на коефіцієнті її витривалості, на стійкості до руйнівних процесів, які вона може зазнати впродовж усього часу свого функціонування. Зазначимо, що лише розуміння педагогом сутності так сформульованої виховної проблеми позитивно вплине на організацію та загальну результативність його діяльності, бо змінить його уявлення про кінцеві морально-розвивальні цілі.

У першому наближенні розв'язання проблеми педагогічної гарантії благонадійності вихованця видається перспективним пов'язувати з уведенням та аналізом категорій, які не враховують сучасна теорія та практика виховання. Перш за все маємо на увазі категорію рішучості як способу особистісного функціонування суб'єкта. Явище рішучості полягає в негнучкості особистої поведінкової лінії суб'єкта, точніше, у відсутності її корозії, у свого роду впертості стосовно обраного морального шляху.

Другою категорією, яка відіграє не менш важливу роль у плані виховної гарантії, є статечність як міра протидії соціальним впливам особистісно-деструктивної спрямованості. Це свого роду морально-духовний імунітет, що захищає особистість від нівелювання її морально-духовної системи.

Схильність особистості до тривалого практичного демонстрування рішучості та статечності в реальній поведінці і може виступати психологічною основою гарантії благонадійності.

Вихователю в його роботі слід мати на увазі, що явище рішучості може супроводжувати й соціально несхвальну поведінку особистості. Тоді воно набуває відтінку зухвалості, яку проявляє така особистість. Корекцію зухвалості слід здійснювати у формі роз'яснень, докорів, викриттів, плямувань і таке інше. Опозицією явища статечності являється маріонетковість у поведінці як схильність особистості до безрозсудного підкорення груповим впливам.

Світ учинку є досить складним за своєю структурою і для свого формування вимагає великої душевної віддачі з боку вихованця. Незважаючи на це, за доцільно створених умов саме в лоні вчинку підростаюча особистість може задовольнити свої фундаментальні потреби у свободі, розвитку, соціальному захисті та психолого-педагогічній підтримці.

Loading...

 
 

Цікаве