WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Людина як предмет наукового пізнання - Реферат

Людина як предмет наукового пізнання - Реферат

Ми могли б сказати, що особистість - це і є соціальна індивідуальність. Тут людина розглядається не тільки з боку її загальних і специфічних соціальних якостей, а і з боку індивідуальних соціальних якостей. Урешті-решт те, що робить людину особистістю, - це, звичайно, її соціальна індивідуальність, тобто сукупність характерних для людини соціальних якостей, соціальна самобутність. У поняття "особистість" не включають природно-індивідуальні характеристики людини, і, мабуть, це вірно. Але слід мати на увазі, що природна індивідуальність впливає на розвиток особистості та її сприйняття в тій мірі, в якій біологічне взагалі впливає на соціальне в людині. Соціальна індивідуальність людини не виростає, звичайно, на пустому місці чи тільки на основі біологічних посилок. Людина формується в конкретному історичному часі та соціальному просторі, у процесі практичної діяльності й виховання. Тому особистість як соціальна індивідуальність - завжди конкретне утворення, синтез і взаємодія дуже різноманітних факторів. І особистість тим більш значуща й у тим більшому ступені може називатись особистістю, чим сильніше вона акумулює соціокультурний досвід людини й у свою чергу робить індивідуальний внесок у його розвиток.

Особистість має складну структуру, тому можливі різні підходи до її розгляду, котрі хоч і взаємопов'язані між собою, мають і важливі відмінності. У психології під особистістю зазвичай мають на увазі деяке інтригуюче начало, яке пов'язує воєдино різні психологічні процеси індивіда та надає йому в поведінці необхідну стійкість. Вихідний момент соціологічних досліджень особистості складається не у вивченні індивідуальних особливостей людини, а в аналізі тих соціальних функцій (ролей), котрі вона виконує. Ці ролі визначаються соціальною структурою суспільства, тією соціальною групою, до якої включений індивід.

Проблема особистості в науці - це питання про те, у чому заключається сутність людини як особистості, яке її місце у світі та в історії. Особистість тут розглядається як індивідуальне відображення й суб'єкт суспільних відносин, діяльності та спілкування людей. Якість суспільних відносин і спілкування спричиняють величезний вплив на формування історичного типу особистості, її конкретного стану та властивостей. Те ж саме можна сказати і про вплив діяльності на особистість. Вана є тією основою, на якій і завдяки якій відбувається розвиток особистості та виконання нею різних соціальних ролей у суспільстві. Тільки в діяльності людина виступає та самостверджується як особистість. Сама людина може думати про себе що завгодно, будувати будь-які ілюзії, але те, чим вона є в дійсності, відкривається тільки в ділі. Не випадковою, звичайно, знаменитий Конфуцій не тільки "вислуховував" людей, а й "дивився на їх дії", а не менш відомий Аристотель писав, що вінки переможців одержують лише ті, "хто брав участь у змаганнях".

Інакше кажучи, соціально дієва характеристика людини лежить в основі її соціалізації, у процесі якої й відбувається формування особистості. Соціалізація - це процес засвоєння індивідом певної системи знань, норм і цінностей, котрі дозволяють йому здійснювати свою життєдіяльність адекватним для даного суспільства способом. Вона відбувається в міру засвоєння людиною соціального досвіду, але здійснюється перш за все її включеність у певні суспільні стосунки, форми спілкування та види діяльності. При цьому соціалізація здійснюється як у філогенезі (формування властивостей роду та якостей людства), так і в онтогенезі (становлення конкретної особистості). Як у плані історичного розвитку людини, так і в онтогенезі особистість не є передумовою, а результатом соціалізації індивіду. У зв'язку з цим А. Леонтьєв писав, що "особистістю не народжуються, нею стають". Оскільки соціалізація має динамічний характер, то особистість - це завжди процес постійного становлення. Особистість, застигши у формуванні, у своїх прагненнях, - особистість деградуюча. Деградація особистості відбувається й тоді, коли індивід повністю підкоряється чужій волі чи його дії запрограмовані в деталях.

Оскільки в основі формування особистості лежить соціально діяльна сутність людини, то позбавлення її спілкування та можливості вибору відповідної свободи дій також негативно впливає на розвиток особистості, індивіда. Не випадково ізоляція людини від суспільства, позбавлення спілкування завжди вважалось однією з найбільш суворих кар. І це істотно, бо постійна ізоляція й самотність суперечать сутності особистості. Але ще більш негативний вплив на особистість має нав'язування їй чужої волі та думок. Людина, яка повністю підкорена чужій волі та позбавлена (навіюванням, ідеологічною обробкою, пропагандою тощо) особистого світогляду, думок і поглядів, перестає бути особистістю. Важко назвати особистістю також індивіда, позбавленого розуму та глузду з інших причин. Люди без свободи дії, волі та розуму, не можуть бути відповідальними й не повинні відповідати за скоєне, бо це не ними обумовлено й тому не є їх діями.

Ми підійшли до найважливішої характеристики особистості - її морально-духовної сутності. До складу особистості в якості важливішого компоненту включається спрямованість її свідомості, особистісної орієнтації, яка обумовлена рівнем свідомості, світоглядом, моральністю та відповідальністю. Безумовно, соціальне середовище суттєво впливає на формування та поведінку особистості, але не в меншому ступені особисті орієнтації та поведінка обумовлені і внутрішнім, духовним світом людини. Не випадково кажуть, що кожний сам собі кує долю та щастя. Чим яскравіше відображені в людини інтелектуально-моральні та вольові якості, чим більше її життєві орієнтації співпадають із загальнолюдськими цінностями і чим сильніше вона позитивно впливає на розвиток і утвердження цих цінностей, тим колоритнішою та значущою є її особистість. У даному випадку вона характеризується силою духу, волі, творчості та добра. Із цього боку особистість якби піднімається над природною основою і в деякій мірі навіть перевершує її, залишаючи свій слід і плоди діяльності навіть після біологічної смерті.

Сила волі та духу особистості, її моральна доброта та чистота не можуть підтвердитись і реалізуватись жодним іншим способом, як тільки в реальній практичній діяльності та в окремих соціальних умовах. Учинки людини, які являються важливішим сектором, що характеризують особистість, - це не слова, а діло чи дія. Мабуть, не випадково навіть у Біблії говориться про "воздаяніє кожному по справах його". Саме тоді, коли справа доходить до реальних дій, визнається, як тяжко бути особистістю, бути вільним, чесним, справедливим, принциповим тощо. Тому що, якщо індивід дійсно вважає себе особистістю чи хоче нею стати, він повинен бути відповідальним не тільки в думках, а й перш за все в діях, а це значно важче. Таким чином, характеристика особистості з точки зору свободи, безумовно, необхідна. Свобода - це атрибут особистості. Але свобода без відповідальності - свавілля. Тому відповідальність є не в меншій, а в більшій мірі атрибутом особистості, тому що бути вільним і відповідальним важче, ніж просто вільним.

Loading...

 
 

Цікаве