WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Культурно виховуюче середовище - Реферат

Культурно виховуюче середовище - Реферат

Що стосується Сахнівської школи, то фактично основною метою її діяльності було не формування особистості взагалі та будь-яких якостей характеру дитини зокрема, а створення сприятливих умов для розвитку цієї особистості з урахуванням її можливостей та вподобань. Кожна справа - і грандіозна, і дрібна - у певній мірі сприяла досягненню цієї мети. Педагоги школи уважно прислухались до бажань своїх учнів, поділяючи думку О. Захаренка: "Дитячий розум найгостріший, діти мислять неординарно, вони здатні на відкриття, які могли б сколихнути планету".

Утілення незвичайних, навіть фантастичних ідей у реальні проекти, будівництво власними силами всіх шкільних споруд підтверджувало думку С. Шацького про те, що центром, основою педагогічної роботи є дитячий труд, який істотно відрізняється від дорослого тим, що має бути загальноосвітнім.

Саме таким чином сахнівські школярі вивчали математику, фізику й астрономію, запускаючи в небо над рідним селом повітряну кулю та багатоступінчасті ракети; осягали ази інформатики, придумуючи та конструюючи електронно-обчислювальну машину "Ромашка"; здобували навички технічної праці як каменярі, муляри, столярі та слюсарі, коли проектували та будували фонтан "Колосок" й одночасно поглиблювали знання з багатьох предметів. А потім були будівництво шкільного музею й паралельно з цим глибокі дослідження з історії рідного краю, перші спроби учнів виступати в ролі екскурсоводів. І так у кожній справі: реалізація поставленої мети допомагала комплексному вирішенню буквально всіх виховних завдань, одночасно поглиблюючи знання учнів із багатьох навчальних предметів і формуючи навички технічної та обслуговуючої праці. Тобто в Сахнівський школі словосполучення "навчально-виховний процес" використовувалось не у значенні наявності й навчального процесу, і виховного, а у значенні єдиного, нерозривного, розвивального процесу, в якому слова "труд" і "радість", "навчання" та "творчість" були словами-синонімами.

Олександр Антонович Захаренко часто говорив про значення трудового виховання, яке непомітними узами пов'язане з усіма іншими напрямами діяльності Сахнівської школи. В "Енциклопедії шкільного роду" він писав, звертаючись до всіх своїх учнів і колег: "Чи пам'ятаєте ви, що ми з вами весь час мріяли, фантазували. Колись одна з газет нас назвала "Мрійники з Сахнівки". То істинна правда. Навчались і мріяли, завжди щось будували: то інтернат, то теплицю, то музей з обсерваторією та планетарієм, то спортивний комплекс, то літній, то зимовий басейн. Проводили радіолінійки, телепередачі. І мрійниками ми були, і реалістами: доводили задуману справу до завершення. Задумана мрія несла всіх на крилах упродовж усього навчального процесу, нанизуючи курси та предмети на єдиний стовбур, який називається "Знаннями".

Мудрий педагог розумів, що сам по собі труд далеко не завжди надихає на творчість і забезпечує розвиток - він має бути одухотворений високою та благородною метою. На це у свій час указував і Антон Семенович Макаренко, наголошуючи, що "труд "узагалі" не є виховним засобом. Тільки його певна організація, що переслідує певну мету, перетворює його на виховний засіб". І глибоко помиляються ті педагоги та батьки, які, пам'ятаючи шаблонну фразу, що праця перетворила мавпу на людину, завантажують дітей безглуздими дорученнями, назавжди відбиваючи охоту до творчої праці.

Такими ж були позиції школи в питаннях організації навчального процесу. Один із принципів педагогічного колективу - учити всіх, але диференційовано, і для цього введена трьохрівнева система оцінювання навчальних досягнень учнів. Система ця гнучка, але безкомпромісна: Олександр Антонович дотримувався думки, що вчитель має перш за все цінувати старанність учня, адже трійка старанного учня інколи важить набагато більше, ніж четвірка здібного ледаря. І це можна вважати другим визначальним принципом сахнівських педагогів: "Усі діти мають право на однакові стартові умови та можливість переходу до вищого рівня, що залежить лише від старанності та наполегливості учня".

Ще один дуже важливий принцип, що однаково стосувався й навчання, і виховання учнів, Олександр Антонович сформулював так: "Стимул - це шлях до успіху!" Стимулювання передбачалось і матеріальне (стипендії, призи тощо), і моральне (інформація по шкільному ТБ про успіхи учнів, відзначення перед колективом, введення спеціального табеля успішності та вихованості, повідомлення у шкільній багатотиражці та ін.). Усі ці нововведення були викликані розумінням того, що випускники сільських шкіл часто виявляються неконкурентоспроможними при вступі до вищих навчальних закладів у порівнянні з випускниками престижних міських шкіл. Саме тому роздуми О. Захаренка про можливість підвищення рівня знань його учнів завжди ґрунтувались на розумінні психологічних особливостей дитини: допитливість і цікавість до всього невідомого; прагнення до самостійності; бажання бути дорослим; відчуття себе часткою колективу й одночасно прагнення бути унікальною особистістю; бажання досягти успіху в будь-якій справі тощо. Ці питання завжди були в центрі уваги педагогічного колективу, і на порядку денному педради або методичного об'єднання класних керівників розглядались, наприклад, такі питання: "Вивчення й аналіз мотивів діяльності та психічного стану вихованців"; "Засоби педагогічного впливу, що базуються на почуттях і потребах вихованців"; "Методика ведення психолого-педагогічних спостережень у процесі вивчення індивідуальних особливостей дітей". Звідси й лаконічні, але глибокі думки Олександра Антоновича:

"Основна учителева ідея: до знань - не з примусу, а через цікавість".

"Людина збагачується наукою. Як і взагалі - роботою".

"Учитель повинен мати дітей за помічників, жити життям класу, не забуваючи, звичайно, що він у тому колективі - вихователь, основна фігура".

"До проведення уроків залучаю учнів, у яких угадую можливих учителів. Адже підбір і підготовку майбутніх вихователів школа має можливість починати у своїх стінах. А з другого боку, вони починають по-іншому оцінювати роль учителя у школі, свідомо сприяти педагогам у їх непростій роботі".

"Гуртки допомагають навчанню. Якщо урок уважати теорією предмета, то гурток - його практика, матеріалізація".

"Я за те, щоб і вчителі приймали клятву Гіппократа, користуючись постулатом: ні за яких обставин не нашкодити здоров'ю дітей".

"А взагалі треба вміти самого себе правильно оцінювати. І не тільки в законах математики".

"Бажання бути першим, кращим генетично закладено в дитині, бо колись такими були батьки, діди та прадіди".

"Усе наше життя, уся наша робота - це спілкування з живою людиною - дитиною, яка хоче бути особливою, чекає поваги в колективі однокласників, хоче вдячних слів від старших".

Отже, директор Сахнівської школи Олександр Антонович Захаренко й очолюваний ним колектив на практиці продемонстрували можливості та перспективи розвитку творчих здібностей особистості школяра за умови реалізації принципу співпраці, співдружності та співтворчості дитячо-учительсько-батьківської громади. Для сучасних педагогів авторська школа О. Захаренка є прикладом і зразком для наслідування. І хоча сьогодні ведеться багато розмов про шляхи впровадження ідей творчої спадщини академіка Олександра Антоновича Захаренка, навряд чи хто зможе з упевненістю конкретно їх назвати. Але можна стверджувати, що шляхи ці, безсумнівно, проходять через небайдужі серця наших освітян, а компасом їм служить бажання забезпечити щасливе майбутнє сьогоднішніх школярів.

Loading...

 
 

Цікаве