WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Критичний стан викладання в сукупності педагогічних технологій - Реферат

Критичний стан викладання в сукупності педагогічних технологій - Реферат

В опозиції до К-П-У опинилося принципово нове педагогічне явище - проектна діяльність учнів.

Проектування як метод пізнання й усвідомлення практичної діяльності повинно надавати учням практичну допомогу в усвідомленні ролі знань у житті та навчанні, коли вони перестають бути метою, а стають засобом у справжній освіті, допомагаючи опановувати культурні зразки мислення, формувати свої розумові стратегії тощо, що дозволяє людині самостійно освоювати нагромадження нефальсифікованої культури.

Проектування, імовірно, сприяє зняттю досить драматичних питань, викликаних кризою освіти в сучасній цивілізації: чому і як повинна учитися у школі конкретна людина? Які реальні шляхи подолання школоцентризму й освітньої схоластики кожним конкретним учнем?

Включення проектування у зміст освіти направляється на соціально значимий психофізичний, моральний, інтелектуальний розвиток школярів і зміцнення їхніх задатків і здібностей, їхніх сутнісних сил і покликання; уключення школярів в успішну трудову діяльність і систему загальнолюдських моральних цінностей; формування та задоволення їх діяльнісних і пізнавальних запитів і потреб; створення умов для самовизначення, творчого самовираження та безперервної освіти.

Разом із тим включення проектування в педагогічний менеджмент представляється досить складним практикозорієнтованим теоретичним завданням, рішення якого повинно надати обґрунтування та зміст новій педагогічній технології - проектування як основний вид пізнавальної діяльності школярів при освоєнні ними інваріантного та варіативного змісту освіти.

Правомірно вважати, що практичне управління проектною діяльністю учнів стає важливим прецедентом - учителі масово здобувають досвід освоєння альтернативи К-П-У з усіма її психолого-педагогічними особливостями.

Варто підкреслити, що К-П-У знайшло поширення не тільки в загальноосвітній школі, середніх спеціальних навчальних закладах, а й у модифікованому виді представлене у вищій школі.

Відзначимо, що міжшкільні навчальні комбінати (раніше НВК) опинилися попереду масової школи, зробивши педагогічний прорив:

помітна відмова від засилля К-П-У на користь практико-орієнтованого викладання основ професії через самостійну практику учнів;

в основу викладання був покладений діяльнісний підхід до вивчення трудових процесів із метою досягнення конкретних результатів;

на зміну репродуктивному методу викладання прийшли проблемний, частково-пошуковий і дослідницький методи;

інтегративний характер політехнічних знань, що здобуваються школярами, почав сприяти акумулюванню знань із інших шкільних предметів і тим самим зменшив ступінь відчуження змісту загальної середньої освіти від учнів, їх освітніх запитів;

як компетентне джерело інформації та життєвого досвіду на зміну звичному для школярів учителю прийшов фахівець, який має вищу технічну освіту, практичні знання та виробничий досвід;

почав культивуватися трохи інший, ніж у традиційній школі, спосіб передачі знань і навчального матеріалу;

почалися пошуки інноваційних педагогічних технологій (організація та проведення виробничих практик, екскурсії на промислові та непромислові підприємства, використання аудіовізуальних технічних засобів, застосування тренажерів, зміна процедур оцінювання підготовленості та залікових випробувань, лекції тощо);

використання різних діагностик для визначення відповідності характеристик особистості вимогам професії;

уперше почали застосовуватися спроби разом із учнями проектувати лінію тактики післяшкільного (тобто професійного) навчання та освіти.

Особистісно зорієнтована педагогіка (на жаль, без необхідного теоретичного та методологічного пророблення) вирощувалася саме в НВК, де індивідуальний підхід іманентно був пов'язаний із вибором профілю допрофесійного навчання, вибором тактики післяшкільної професійної освіти.

Більше того, саме в НВК (уперше в системі загальної середньої освіти) були створені психолого-діагностичні служби з досить певним функціоналом, спрямованим на підтримку проектування старшими школярами професійних планів.

Доводиться визнати, що позитивний досвід таких комбінатів не був підтриманий і розвинений у загальноосвітній школі, хоча проблема активізації шкільного навчання була поставлена більше 20 років тому, досить пророблена в теоретичному плані.

За минулі роки саме в рамках К-П-У помітним стало відносно нове явище - протидія навчанню та розвитку як психолого-педагогічна проблема, що включає в себе страх перед школою.

Очевидно, що в сучасному світі необхідно відмовитися від конвейєрної системи масової освіти, від неминучої бюрократизації управління освітою та освітньо-виховним процесом, від сформованого "школоцентризму" й обмеженості можливостей фінансування освіти. Більше того, світову кризу освіти також не можна скасувати або не враховувати.

Ось чому найпоширенішим у загальній екології словом є слово "захист", що цілком правомірно й у контексті екології шкільного дитинства. У сучасних умовах, уперше в новітній історії, актуальним став перегляд одночасно і змісту освіти, і педагогічних технологій. Раніше розв'язувані теоретико-практичні завдання "Чому вчити? Як учити?" злилися воєдино.

Різноманіття навчальних предметів, що руйнує цілісну світоглядну картину підростаючої людини, клаптеву ковдру світогляду можна виправдати лише тоді, коли вони дають дитині низку іспитів, випробувань, експериментів: "Який я? Що можу й не можу? Чого хочу й не хочу?". При цьому саме у шкільні роки повинна бути надана можливість навчитися любити інтелектуальні зусилля та радості, навчитися пишатися власними інтелектуальними продуктами, навчитися гри розуму.

Якщо освіта сприяє поліпшенню якості людей, то через виховання розуму - научіння вирішувати завдання, у першу чергу некоректні завдання, тобто такі, коли умови зайві або недостатні, коли рішення множинні або ймовірнісні.

Одним із істотних протиріч на шляху інтенсифікації освітньо-виховного процесу в середніх загальноосвітніх і спеціальних школах, комбінатах і навіть ВНЗ є протиріччя між спробами збільшення внеску навчальних дисциплін у формування світогляду та багатопредметністю навчальних планів, надмірною диференціацією знань при незмінності прагнення вчити всіх усьому.

Гуманізація та гуманітаризація освітніх систем припускають відмову від "клаптевості" картини світу, яка створюється дублюванням наукових дисциплін і банків наукових даних у численних навчальних предметах, від надлишкових відомостей і знань у базовому компоненті освіти, створення системи знань на принципах варіативності та індивідуальної затребуваності.

Класна система викладання може бути розглянута з декількох позицій:

клас як певна кількість учнів, відібраних лише за метричною ознакою;

клас як приміщення, призначене для здійснення К-П-У;

клас як хронометрична одиниця, що визначає кількість років навчання та претендує на визначення "інтелектуального віку" учнів;

клас як певне співтовариство учнів.

Учні у клас, починаючи з першого, підбираються практично в міру заповнення списку, у якому, з економічних міркувань, повинно бути не менше 25 осіб. Якщо навіть класів у паралелі небагато, то при формуванні класів ураховується в найкращому разі стать учнів. Зазвичай ніякі психофізичні й інтелектуальні характеристики учнів при цьому не враховуються.

На жаль, у практиці шкіл має місце формування класів із урахуванням параметрів батьків (майнове положення, культурний рівень, освітні запити тощо) - тому класи "а" майже завжди відрізняються від класів "г" за успішністю, умотивованістю, кількістю педагогічних конфліктів і т. ін.

Обліковий склад класів звичайно перебуває в діапазоні 25-35 осіб. При цьому менша кількість визначається економікою К-П-У і розрахунковим навантаженням учителів, а більша кількість - можливостями наповнення приміщення класу за площею.

Loading...

 
 

Цікаве