WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Критерії ефективності виховання творчої особистості старшокласника - Реферат

Критерії ефективності виховання творчої особистості старшокласника - Реферат

Ми виходимо з того, що основу творчості складає предметно-практична діяльність, особливості якої визначаються не тільки суб'єктом, але й об'єктом докладання зусиль. У науковій літературі, залежно від об'єкта, іноді виділяються основні типи творчості - матеріально-технічна, духовно-теоретична, соціально-організаційна і педагогічна творчість як вид соціальної активності тощо. Така класифікація, безумовно, має відповідне значення для характеристики прояву творчості у різних сферах, однак нам здається більш правильною точка зору, де творчість розглядається не як самостійний вид діяльності, а як її специфічна якісна характеристика, ступінь її активності, тобто мається на увазі, що творчість "пронизує різні види праці".

Це підтверджує необхідність урахування взаємозв'язку суб'єкта і об'єкта в процесі творчості. Якщо розглядати як суб'єкт особистість, то більш правомірним буде говорити не про тип творчості, а про тип діяльності, точніше про конкретний її вид - наукову, педагогічну, технічну тощо. Рівень творчості в цьому випадку виражається через характер діяльності в процесі взаємодії суб'єкта і об'єкта. Говорячи, наприклад, про технічну творчість, ми маємо на увазі не діяльність взагалі, в цілому, а тільки новаторську, винахідницьку - як міру активності суб'єктивного фактора в умовах матеріально-технічної діяльності, окремі види і форми якої можуть характеризуватися більш чи менш високим рівнем творчості. Визначається він, як уже вказувалось, специфікою об'єкта, його змістом, умовами, в яких ця діяльність протікає. Однак, якщо говорити про результати творчості конкретної особистості, то вони залежать і від її здібностей, уміння використовувати об'єктивні умови, а також від деяких інших моментів.

Далеко не кожна людина здатна творити навіть у таких творчих за своїм характером сферах, як наукова чи педагогічна діяльність. І навіть у сфері художньої діяльності, яка характеризується найбільш високим ступенем продуктивності, результати праці окремих індивідів можуть бути неоднаковими.

Підсумовуючи сказане, ми ще раз підкреслюємо, що стоїмо на позиції, для якої є правомірним розглядати творчість особистості не як тип (вид) творчості, а як тип (вид) діяльності, що характеризується тим чи іншим ступенем (рівнем) творчості. Визначення творчості як виду "людської духовно-практичної діяльності", на наш погляд, не витримує критики не тільки відносно окремого індивіда, але і суспільства в цілому, тому що всі види діяльності останнього - творчі за своєю суттю.

Слід підкреслити, що в психологічному плані важливим, у першу чергу, є те, що творчість, процес творчості переживається суб'єктивно. "Якщо з філософської, соціально-політичної точок зору доцільним є вважати творчістю тільки те, що пов'язане зі створенням нового продукту, який ніколи раніше не існував, то з психологічної точки зору важливим є саме створення будь-чого нового для даного суб'єкта, тобто мова йде про суб'єктивну новизну. Адже в повсякденній практиці, а особливо в практиці засвоєння дитиною-дошкільником, школярем, молодим працівником нових понять, рішень завдань, які є для нього новими, ми часто маємо справу саме із творчістю, яка відображає процес створення для даного суб'єкта цінностей у вигляді понять, знань, умінь, рішень завдання, створення деталі тощо. У цьому разі ми можемо говорити про творчість людини, яка проявляється в його ігровій, навчальній, трудовій діяльності.

Ось чому важливо, щоб у психологічному визначенні творчості був відображений саме цей момент суб'єктивної значимості: творчість - це діяльність, яка сприяє створенню, відкриттю будь-чого невідомого для даного суб'єкта" (В. Моляко).

У той же час слід уточнити, що і в цьому випадку творчість має відповідну соціальну значимість, хоча і опосередковану. Сам процес діяльності, творчий акт сприяє розвитку творчих здібностей особистості, які при відповідних умовах можуть проявитися в її подальшій діяльності.

Сказане - тільки основний абрис, який ще не дає відповіді на два особливо значних питання: як особистість стає творчою і як розвинути її творчий потенціал?

Одні вчені вважають, що творчі здібності властиві не кожному індивіду. Інші стверджують, що немає нічого такого у геніального мислителя, чого б не було в зародку у звичайної людини. "Неталановиті - ті, хто не виявляє та не розвиває своїх здібностей", - стверджує ряд учених.

Нам здається правильним твердження, що від природи людина завжди творча, діяльна, бо перетворює природу і своє людське життя. Це значить, що кожній конкретній людині, нормально розвинутій у психофізіологічному розумінні, притаманні відповідні творчі здібності, хоча рівень їх розвитку в окремих індивідів неоднаковий, як неоднакова їх спрямованість. Історія знає чимало людей, яких називають геніями і просто творчими особистостями.

Абсолютна більшість дослідників сходиться на тому, що творчо обдарована особистість - це результат і природної обдарованості, сприятливих соціальних обставин, і свідомої орієнтації людини на самовдосконалення. Однак, дослідники мають різні точки зору в іншому: який із факторів визначальний, яка роль кожного з них. Але "сучасна наука ще далека від того, щоби зрозуміти, чому одна людина геніальна, а інша примітивна" (В. Фролькіс).

У той же час дослідники висловили чимало цінного щодо факторів розвитку творчої особистості. Тут слід виділити таку думку науковців: ми не завжди точно можемо визначити, що саме формує творця, але встановити, без чого творці не виростають, ми можемо з достатньою ймовірністю.

Питання про фактори, які народжують творця, або іншими словами, чи є природженим дар творця, чи його формують соціальні умови, продовжує бути предметом гострої полеміки. Якщо вважати, що творчість - це природжена обдарованість, то всі зусилля педагогів навчальних закладів, наукових керівників, суспільств у цілому по створенню умов, які сприяють розвитку творчої особистості не мають ніякого смислу, бо все одно все залежить від гри випадковостей, стихійного збігу щасливих факторів, "генетичної лотереї".

Психологи відзначають, що найбільш загальною характеристикою і структурним компонентом творчого потенціалу дитини є пізнавальні потреби, які складають психологічну основу домінантності пізнавальної мотивації в порівнянні з іншими її видами. Домінуюча у творчої дитини пізнавальна мотивація виражається у формі дослідницької, пошукової активності і проявляється у більш низьких порогах (тобто більш високій сенситивності) до новизни стимулу, новизни ситуації, знаходження нового у звичайному.

Говорячи про основні структурні компоненти обдарованості як загальної психологічної передумови творчого розвитку і становлення творчої особистості, психологи також підкреслюють, що всі фактори, які включають:

а) домінантну роль пізнавальної мотивації;

б) дослідницьку творчу активність, яка виражається через знаходження нового у постановці та вирішенні проблем;

в) можливість досягнення оригінальних рішень;

г) можливість прогнозування і передбачення;

д) здатність до створення ідеальних еталонів, які забезпечують високі естетичні, моральні, інтелектуальні оцінки, складають єдину інтегральну структуру обдарованості, яка проявляється на всіх рівнях індивідуального розвитку (А. Матюшкін).

Проаналізувавши поняття "творчість", спробуємо дати визначення поняттю "творча особистість".

Відомо, що чим складніше та багатогранніше явище, тим важче охарактеризувати його сутність, тим більше визначень, які часто протилежні одне одному, воно породжує. "Чим багатший предмет, який вимагає визначення, тобто чим більше басів він надає для розгляду, тим більш різними виявляються дефініції, які йому даються" (Гегель). Найменше для таких явищ підходять однозначні визначення, які значно збіднюють сутність того, що визначається. Цим можна пояснити неповноту і однобічність визначень такого складного феномену як творча особистість, наприклад, такими формулюваннями: "творець - це виключно інтуїція", або "творець - це колосальна ерудиція і енергія".

Іноді уявляють видатного творця як людину, яка вбирає в себе риси багатьох людей. Однак, і ця точка зору не може бути прийнятою як вірна, бо добре відомо, що іноді колектив вельми талановитих людей не може замінити генія. Як говорять японські філософи, в однієї квітки більше "квітучості", ніж у ста квітах.

Спроба розкрити сутність творчої особистості за допомогою кількісних показників не може задовольнити дослідників, і вони ведуть активний пошук вирішення проблеми через виявлення властивостей, особливостей і рис, які характеризують геніальність.

Усі ці риси, разом узяті, характеризують узагальнюючий образ творчої особистості. Однак немає жодної людини, якій могли б бути притаманні ці блискучі характеристики. У великих творців якісь риси превалюють, маючи вирішальний вплив на їх творчість, точніше, проявляються в людині сильніше за інші, але ні в кого не є рівноцінними. Комбінація цих рис завжди індивідуально неповторна.

Головна якість творця не просто у високому інтелекті, а в органічній єдності універсальних знань, глибини проникнення в процеси чи об'єкти дослідження, що дає можливість пізнати їх внутрішні закономірності і прогнозувати їх подальший розвиток.

Суттєвою характеристикою творчої особистості є її здатність збагачувати науку і мистецтво новими фундаментальними ідеями і відкриттями, які ведуть до створення нових наук або галузей знань, нових теорій, парадигм, напрямів чи стилів у мистецтві, що може привести до оновлення в культурі людства або інтерпретації старого і відомого. Саме на таку особливість творця як створення нового звертав увагу П. Енгельмейер, даючи визначення творчої особистості: "Творча особистість представляє собою прогресивний елемент, який дає все нове".

Loading...

 
 

Цікаве