WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Концепція якості освіти - Реферат

Концепція якості освіти - Реферат

Велике значення має поєднання та узгодження досвіду та знань. Адже часто буває, що вони існують як би самі по собі. Знання не освоюються з позицій їх ефективного практичного використання, а досвід будується на ігноруванні самої потреби у глибоких знаннях. Виникає чисто прагматичне управління, що неможливо назвати професійним.

Із розуміння професійного управління не можна виключити й такий фактор, як мистецтво управління. Аналізуючи практику управління та розглядаючи його різні концепції, ми поки ще дуже мало уваги приділяємо цьому факторові професіоналізму.

Управління - це завжди робота з людьми. Які би проблеми не вирішувалися керівником і його командою - технічні, економічні, організаційні та ін., - це завжди проблеми узгодження діяльності людей. А людина істота складна й динамічна. У спілкуванні з нею необхідні не тільки знання та досвід, а й інтуїція, харизма, авторитет, психологічний підхід тощо. Не існує управління без вибору альтернатив. Немає вибору альтернатив без відчуття та передбачення наслідків. Професійне управління не можна побудувати тільки на формально організаційній діяльності. Воно має потребу в розвинутому мистецтві управління.

Але, можливо, мистецтво управління і являє собою сполучення досвіду та знань, феномен їхньої інтеграції? Певною мірою, звичайно, і досвід, і знання сприяють розвитку мистецтва управління. Однак мистецтво спирається на індивідуальні здібності та якості людини, мистецтво - це досвід і знання, перетворені в інтуїцію, у специфічний образ діяльності, у харизму.

Мистецтво управління є чинником професіоналізму не тільки в діяльності окремого керівника, а й усієї команди. Його можна представити й оцінювати як узагальнену характеристику управлінської діяльності.

Професіоналізм управління корисно розглядати на двох рівнях взаємозалежних факторів його прояву. Перший рівень - це названі вже знання, досвід, мистецтво управління. Другий рівень - індивідуально-особистісні якості керівника, рольова структура діяльності керівника, потенціал професіоналізму персоналу управління.

Будь-який професіоналізм персоніфікований і розглядати його без огляду на це неможливо. Професіоналізм управління починається з діяльності керівника та найбільш яскраво виявляється саме в ній. Сполучення знань, досвіду та мистецтва виявляється в індивідуально-особистісних якостях керівника й у рольовій структурі його діяльності. Звичайно, рольову структуру діяльності не слід розуміти як складові функцій чи повноважень. Це структура образа керівника в системі неформальних відносин, це визнання його авторитету, освіти, соціально-психологічного статусу.

Але професіоналізм управління не можна відносити винятково до особистості керівника. Реальність професіоналізму залежить не тільки від якостей керівника, а й від середовища, в якому можливий або неможливий прояв цих якостей. Отже, є сенс говорити про потенціал професіоналізму всієї системи управління. Його характеризують персонал управління, професійні якості всіх працівників системи управління та низка характеристик організації управління: розподіл функцій, ставлення до роботи, технологія рішення проблем, взаємодія ланок, інформаційне забезпечення.

Цілком очевидно, що професіоналізм управління не виникає сам по собі. Він є результатом цілеспрямованої діяльності в цьому напрямку. Крім того, він не відбиває якийсь статичний стан управління. Він знаходиться в розвитку й характеризує розвиток системи управління.

Чи можна оцінювати яким-небудь чином рівень професіоналізму управління чи тенденції професіоналізації управління, такі як зростання професіоналізму або зміна його окремих характеристик? Нам представляється, що не тільки можна, а й необхідно. Удосконалювання управління вимагає певної оцінної бази за її всілякими характеристиками, у тому числі й за рівнем професійності.

Оцінка може бути побудована за формальними показниками, такими як освіта, досвід, результат діяльності, використання ресурсів (ефективність управління), інформаційне забезпечення тощо.

Але не всі фактори професіоналізму укладаються у формальні кількісні показники. І якщо піклуватися про валідність оцінки, то неможливо обійтися без застосування методик експертної оцінки, соціологічних досліджень і тестування. Головне полягає в тому, що ці різні підходи необхідно інтегрувати в загальній оцінці професіоналізації управління. Це здається на перший погляд немислимим, але не слід вважати це неймовірним. Якщо є потреба в такій оцінці професіоналізації управління, то, спираючись на сучасні досягнення різних наук, можна розробити й необхідні методики.

Оцінка повинна допомогти відслідковувати та регулювати тенденції зміни професіоналізації управління. У даний час можна відзначити такі тенденції:

Інформатизація всіх сторін громадського життя веде до підвищення ролі та значення інформаційних технологій управління, що вимагають професійних знань і навичок у цій галузі діяльності. Це тенденція зміни технологічної складової професіоналізації управління.

Відбуваються помітні зміни й у галузі людських відносин, соціальної психології, конфліктології. Організаційна поведінка людини в останні роки виявляє помітні зміни. Виявляється потреба в нових видах мотивації. Узгодження діяльності людей вимагає сьогодні також професійних підходів.

Економічні умови управління теж накладають помітний відбиток на діяльність менеджера. Ринок, конкуренція, глобалізація суспільних відносин висувають нові вимоги до управління, змушують ураховувати невідомі раніше фактори при розробці управлінських рішень. Виникають складні механізми антикризового управління. Це також проблема та тенденція професіоналізації управління.

Чи багато раніше керівникові організації приходилося думати про екологічні наслідки чи, наприклад, тенденції урбанізації життя? Сьогодні ці проблеми виходять на перший план, і вирішити їх неможливо без глибоких знань і професійних підходів.

Таким чином, професіоналізація управління вимагає зміни структури та комплексу знань сучасного працівника системи управління, методики й організації його підготовки, розвитку здібностей, пов'язаних із мистецтвом у роботі з людьми, оволодіння інформаційними технологіями, формування перспективного та системного мислення, що дозволяє бачити й ураховувати повний комплекс сучасних проблем розвитку освіти та суспільства.

Ми часто кидаємося у крайності, упускаючи головне, не бачимо очевидного, недооцінюємо науку, перебільшуємо західний досвід, утрачаємо надбане, ігноруємо або спотворюємо здорові ідеї та згоряємо в запалі амбіцій під час обговорення нових ідей.

Ми завжди були гаразді ставити проблеми. І при цьому не завжди прагнули до розуміння їхнього глибинного змісту, без якого розв'язати проблеми неможливо.

Правильна постановка проблеми - це вже п'ятдесят відсотків її рішення. Але п'ятдесят відсотків, що залишаються завжди найбільш важкими, особливо якщо враховувати, що не можна вирішувати кожну проблему окремо. Знайти взаємозв'язок проблем ще сутужніше, хоча в цьому й полягає головне в досягненні ефекту рішення.

Переоцінити роль управління в сучасному розвитку неможливо. Вона визначається, звичайно, у першу чергу кризою, яку ми переживаємо. Цікаво, що управління було однією з причин економічної кризи і сьогодні є, мабуть, одним із головних факторів виходу з нього. Адже у процесах управління приймаються ті рішення, що або поглиблюють кризу, якщо вони помилкові, або виводять із кризи, якщо вони вдалі, краще сказати, науково обґрунтовані.

Але криза - минуще явище. В остаточному підсумку з великими чи малими втратами суспільство в цілому та економіка виходять із нього. Роль управління від цього не знижується.

Досить цікаво, що на перших етапах проведення останньої освітньої реформи в нашій країні ми мало уваги приділяли управлінню, точніше, обґрунтованій побудові управління. Нові системи управління народжувалися найчастіше спонтанно за прагматичними потребами або переважно за зразками закордонного досвіду. Часто спостерігалися й політичні мотиви, що привносяться в систему управління.

Але на етапі несподіваного поглиблення соціальної, освітньої чи економічної кризи ми все більше й більше стали розуміти, що управлінням треба займатися серйозно. Головною ланкою тут є система професійної освіти сучасного менеджера. Я не випадково використовую тут цей термін. Освіта - це не просто практична підготовка чи короткострокова перепідготовка. Вони дають додаткові знання, звичайно збагачують новими навичками. І це добре. Вони динамічно реагують на потребу ринку фахівців, на потребу людини в побудові своєї кар'єри. Але вони не змінюють мислення, професійного менталітету, самої методології управління, вони транслюють досвід, найчастіше сьогодні закордонний, не відповідають потребам у прогностичному та стратегічному підході до управління, що вимагають фундаментальних знань, вони не можуть змінити культури управління. Для цього в системі перепідготовки немає часу, але є протидія базової освіти, отриманої раніше, - найчастіше інженерної, математичної, фізичної, хімічної тощо.

Loading...

 
 

Цікаве