WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Концепція якості освіти - Реферат

Концепція якості освіти - Реферат

У сучасній дійсності освітнього процесу існує і проблема соціально-психологічних бар'єрів забезпечення якості. Це бар'єри ставлення до нового. Це фактори нових поколінь викладацького складу, нових потреб суспільного розвитку, що устоялися, та звичних уявлень і традицій, що вже сформувалися. Будь-які зміни викликають побоювання втрати переваг і позитивних властивостей. А підвищення якості неможливе без змін і перетворень. Нова якість завжди протистоїть звичним уявленням, консервативним поглядам, містить ризик і формує, іноді болісно, нове ставлення до себе. Подолання соціально-психологічних бар'єрів у забезпеченні якості освіти - об'єктивна реальність і складний процес.

Якість освіти поступово стає не тільки функцією управління освітою, а й багатофункціональним об'єктом управління. Це значить, що її забезпечення вимагає формування спеціалізованих систем управління якістю, яких раніше не було і які необхідно конструювати та створювати. Досвід управління якістю невеликий, тому доводиться досліджувати та шукати варіанти ефективного управління якістю. Це нова і, безумовно, специфічна проблема, що вимагає свого рішення.

Але управління якістю неможливе без його адекватної оцінки. Існуюча оцінна система не відповідає потребам виміру якості. Вона має потребу в істотному перетворенні.

Якість освіти виявляється й в особистісних рисах учня, що не тільки існують від природи, а й формуються, і розвиваються в освітніх процесах. Підвищується роль виховання особистості. Досягнення необхідної та достатньої якості немислиме без виховної складової освіти. Проблема не тільки в необхідності, а й у тому, що виховання повинне відбивати не тільки реалії сучасності, а й прогнози майбутнього.

Це далеко не повний перелік усіх проблем якості освіти. Але навіть і ці проблеми показують, наскільки актуальною та складною є проблема якості освіти.

Гармонізація якості за видами та формами освіти

Відомо, що організація освіти побудована на основі диференціації за її різними видами та формами. До видів освіти відносять спеціалізацію за галузями та сферами професійної діяльності: технічну, гуманітарну, економічну, юридичну, фізико-математичну, біологічну тощо. У кожному з видів освіти діють свої вимоги до її певної якості та існує свій реальний рівень якості. Багато хто вважає, що найбільш високу якість освіти дають технічні спеціалізації, менш високу - гуманітарні. Однак сьогодні після зняття ідеологічних обмежень на склад і зміст гуманітарних дисциплін виникли нові можливості підвищення якості такої освіти, і ці можливості активно реалізуються. Так чи інакше, проблема вирівнювання якості освіти за різними видами освіти, різними галузями існує. Це необхідно робити за допомогою вдосконалювання Державних освітніх стандартів, активізації діяльності навчально-методичних об'єднань, проведення порівняльних досліджень якості за різними галузями тощо.

Існують різні форми освіти: денна, очно-заочна, заочна, екстернат, дистанційна, перша та друга освіта, додаткова, перепідготовка та підвищення кваліфікації. Усі ці форми відбивають реальні потреби суспільства, особистості, економіки, виробництва. Але кожна з цих форм, якщо судити строго, має свій рівень якості. Найбільш високу якість освіти, очевидно, дає перша освіта. Причиною цього є систематичність і повнота отримання знань, їхня фундаментальність. Але якщо суспільству необхідні всі форми освіти, треба думати про вирівнювання якості будь-якої освіти. Комп'ютерна техніка розкриває великі можливості комунікацій із віддаленими об'єктами, передачі інформації великих обсягів. Але освітній процес не зводиться тільки до отримання та передачі інформації. Головне в ньому - формування професійної свідомості, що виявляється неможливим без людського фактора, емоційної мотивації, виховання, передачі досвіду, полеміки тощо.

Проблеми якості менеджменту

У всіх розвинених країнах світу менеджмент пов'язують зі стійким та успішним розвитком економіки, її динамічністю та потенціалом. Усе більше й більше розвиток виробництва, економіки, освіти, суспільства стає залежним від менеджменту. І в самому менеджменті відбуваються великі зміни. Розширюються інформаційні можливості, підвищується роль знань і виникає проблема управління знаннями, персонал стає людським капіталом, збільшується кількість альтернатив розв'язуваних у процесах менеджменту проблем, менеджмент перетворюється в науку і в той же час залишається унікальним мистецтвом роботи з людьми, пред'являються нові вимоги до менеджерів - вимоги професіоналізму діяльності.

Які би проблеми не виникали у процесах розвитку освіти країни, їх рішення безпосередньо залежить від якості управління.

Якість управління відбиває безліч його різних характеристик. Однією з найважливіших є професіоналізм управління. Роль професіоналізму управління виявляється й в орієнтації на найбільш актуальні, важливі та перспективні проблеми розвитку, і в реконструкції структури, формуванні визначеного типу, у темпах розвитку. Усе це результати управлінських рішень, прийнятих або професійно, або непрофесійно.

Але професіоналізм управління - це не тільки діяльність менеджера чи його особистих якостей, реалізованих у цій діяльності. Дуже часто прийнято вважати, що професіоналізм - це спеціальна підготовка. Таке його розуміння в даний час виявляється занадто поверхневим і спрощеним. Професіоналізація управління одна з помітних і важливих тенденцій розвитку сучасного управління, що охоплює багато з яких, якщо не всі його сторони та характеристики.

Але в чому виявляється професіоналізація управління, які характерні риси цієї тенденції?

Ознаками професіоналізації управління є: наявність і статус освітніх підрозділів у структурі системи управління, спеціалізовані технології роботи з персоналом, сучасне інформаційне забезпечення процесів управління, наукова методологія й ефективна організація розробки управлінських рішень, розвинуті прогнозування та стратегічний підхід, раціональне використання ресурсів часу. Ступінь професіоналізму управління можна оцінювати, регулювати та на цій основі розвивати й удосконалювати управління.

А чим визначається професіоналізм управління? Які фактори є вирішальними в його формуванні та прояві?

Звичайно, у першу чергу треба назвати комплекс знань, якими володіє персонал управління, знань, що дозволяють розпізнавати проблеми та знаходити засоби їхнього рішення. При цьому головну роль відіграє не тільки й не стільки обсяг знань, скільки їхня структура, комбінація, практична цінність, фундаментальність, сталість.

Дотепер продовжуються дискусії з приводу того, чи варто та як здійснювати підготовку фахівців у галузі управління. Чи можна випускати фахівців з навчального закладу із кваліфікацією "керівник"? Адже професійна діяльність у сфері управління побудована не тільки на успішній реалізації функцій діяльності, а й повноважень на прийняття управлінських рішень. А повноваження вимагають не тільки знань. Можна навчити робити щось, але не можна навчити рішучості, відповідальності, авторитету, поваги. А без цих якостей немає управління. Для професійного управління потрібні не тільки знання, а й досвід і визначені людські якості, і кар'єра, що лежить в основі довіри.

Але тут існує два аспекти міркувань. Професійне управління припускає не тільки грамотну реалізацію повноважень на посаду керівника. Адже управлінські рішення не тільки приймаються, а й розробляються фахівцями. І це мають бути фахівці в різних галузях знань і професійної підготовки, у тому числі й у галузі управління. У даний час розвивається інститут консультантів з управління. А хіба вдосконалювання управління не вимагає розробки спеціальних проектів? Такі проекти розробляють фахівці - професіонали у сфері управління, а не керівники організації. Тому підготовку фахівців у сфері управління можна здійснювати в системі першої вищої освіти та використовувати їх не обов'язково на посаді керівника, хоча і це не виключається. Кожна людина має свої ритми розвитку і, отже, свої тенденції кар'єрного росту. Одна починає свою професійну діяльність із виконавчої посади, а потім стає керівником, інша - може відразу призначатися на керівну роботу та в міру її успішного здійснення просувається в посадовій ієрархії.

Іншим фактором професіоналізму є досвід управлінської діяльності. Це здається очевидним, але й за цим фактором також існує безліч проблем. Коли досвід переростає у професіоналізм? Досвід буває різним. Який досвід характеризує професійну діяльність? Як накопичується досвід і чи можна прискорювати процес такого накопичування? Чи існує феномен індивідуалізації досвіду, тобто такий його прояв, що не може бути переданий іншим, не може поширюватися? Як надбання досвіду пов'язане з навчанням, отриманням знань?

Досвід - це комплекс знань і навичок, придбаних у процесах практичної діяльності, методом проб і помилок, оцінок та усвідомлення успіху, аналізу промахів і недоліків.

Освоєння досвіду починається та реалізується в навчальному процесі. Для цього призначені спеціальні форми навчальних занять типу обговорення ситуацій, ділових ігор, проектування функціональних систем. На засвоєння досвіду працює також і проведення спеціалізованих практик. Від розвиненості й ефективності цих форм занять у навчальному процесі залежить надбання досвіду. Але звичайно завершення й оформлення цього процесу здійснюється у практичній діяльності. І реальне практичне управління всією своєю організацією повинно бути орієнтоване на розвиток і поширення позитивного досвіду. Це сприяє професіоналізації управління і є фактом її прояву.

Loading...

 
 

Цікаве