WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Концепція інноваційного розвитку освіти регіону - Реферат

Концепція інноваційного розвитку освіти регіону - Реферат

Концепція інноваційного розвитку освіти регіону

Входження України в інтеграційні світові процеси з їх динамічними змінами на всіх напрямах життєдіяльності людини поставили нові вимоги до формування конкурентоспроможної особистості, яка здатна до самоосвіти та постійного оновлення знань, володіє навичками програмування власного професійного та життєвого шляху

Завдання підготовки молоді до соціальної інтеграції, успішної реалізації життєвих планів і програм належить системі загальної середньої освіти.

Ось чому сучасна школа повинна враховувати процеси, що несуть у собі інноваційні зміни. До таких насамперед віднесено:

децентралізацію освіти, що активізує розвиток регіональних систем, забезпечує їм право самостійного визначення шляхів організації навчання та виховання школярів;

демократичні зміни в діяльності загальноосвітніх навчальних закладів і педагогічних колективів, які формують сучасне освітнє середовище на засадах освітніх альтернатив, суб'єкт-суб'єктної взаємодії, гуманізації шкільного життя, підвищеного попиту на рівень шкільної освіти;

необхідність оновлення системи професійної підготовки педагогів з урахуванням інноваційних перетворень і на основі запровадження альтернативних форм підготовки;

необхідність приведення соціально-педагогічних ініціатив (педагогічних новацій різного рівня, походження, типу тощо) у відповідність до науково обґрунтованої системи управління інноваційними процесами;

потребу збереження освітніх традицій та пошуків механізмів їх трансформації в новому соціально-технологічному середовищі;

приведення освіти у відповідність до інформаційно-технологічних змін, зокрема впровадження дистанційних форм, віртуальних моделей навчання тощо;

урахування нових навчальних технологій, що сформувалися в інших галузях науково-практичного знання - психології, соціології, нейролінгвістиці, кібернетиці, медицині та ін.;

упровадження моніторингу як засобу діагностичного вивчення ефективності функціонування й розвитку навчального закладу, педагогічних процесів, навчальних досягнень і результатів розвитку учнів, учителів тощо.

Натомість суттєвими проблемами залишаються: відсутність регіональної системи управління інноваційними процесами як цілісної інфраструктури; цільового фінансування інноваційного напряму діяльності з боку органів державної влади; збереження централізованого характеру організації шкільного навчання щодо змісту, режиму роботи, що в результаті стримує інноваційні пошуки в цих важливих сферах; недостатня підготовка освітян-практиків до підходів у реалізації інноваційних процесів тощо. Означені проблеми не лише негативно впливають на інноваційні трансформації сучасної освіти, а й гальмують реформи галузі.

Інтеграція України в європейський (загальносвітовий) простір неможлива без синхронізації дій, які відбуваються в контексті тенденцій розвитку шкільної освіти високорозвинених країн. Зокрема це стосується визнання на державному рівні інноваційної політики в освіті, вироблення стратегії та комплексу заходів щодо розвитку інноваційного середовища в освіті, пошуку можливих механізмів фінансування інноваційних процесів, зміни системи управління освітою на всіх рівнях вертикалі на основі створення інфраструктури управління інноваційними процесами, приведення діючих інноваційних педагогічних програм у відповідність до науково-теоретичних вимог пошукової та практичної діяльності. Ефективність інноваційного педагогічного продукту при цьому стане реальною можливістю переведення односторонніх зв'язків із зарубіжними колегами в партнерські професійні взаємозв'язки. Це прискорить процеси інтеграції української освіти в європейський простір.

Економічно розвинені країни (Німеччина, Японія, США та ін.) забезпечили собі світове лідерство насамперед на основі впровадження нововведень. Останнє десятиріччя засвідчило, що за умов різних підходів до реалізації нововведень та управління інноваційними процесами спільним залишається визнання наукового прогресу, рушійною силою сучасного виробництва. Значною мірою це стосується й освіти, яка повинна відповідати викликам сьогодення.

Нормативно-правовою базою інноваційної політики є ряд документів міжнародного, державного та регіонального рівня. На міжнародному рівні базовим документом, що захищає права дітей, є Конвенція про права дитини (ратифікована в Україні 1991 р.), де держави-сторони вживають усіх необхідних законодавчих, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитину від усіх форм фізичного та психологічного насильства (ст. 19, п. 1), щоб шкільна наука була забезпечена методами, що ґрунтуються на повазі до людської гідності дитини (ст. 28, п. 2). Згідно з положеннями даного документу впровадження будь-яких новацій не повинно загрожувати психічному та фізичному здоров'ю дитини.

На загальнодержавному рівні інноваційні процеси в системі загальної середньої освіти регулюються Конституцією України (1996 р.), законами України "Про загальну середню освіту"(1999 р.), "Про охорону дитинства" (2001 р.). Так, у цих документах, зокрема, затверджується право дитини на отримання якісної освіти та вибір навчального закладу. Це свідчить про розуміння державою необхідності розвитку індивідуальних потреб кожної дитини, що, у свою чергу, вимагає від системи освіти створення такої мережі загальноосвітніх навчальних закладів, яка здатна забезпечити різноманітні освітні потреби школярів.

Активізуючим чинником змін у системі освіти України стало визнання інноваційного розвитку освіти в Україні одним із пріоритетних напрямів (В. Кремень, О. Савченко, О. Сухомлинська та ін.). Це знайшло відображення в Національній доктрині розвитку освіти (2002 р.); нормативно-правовими документами прямої дії є Положення Міністерства освіти і науки України "Про інноваційну педагогічну діяльність" (2000 р.) та "Про експериментальні педагогічні площадки" (2001 р.). На рівні регіону інноваційні процеси регулюються Положенням Головного управління освіти Київської міської державної адміністрації "Про порядок організації та проведення педагогічного експерименту" (1997 р.).

Окремі питання педагогічної інноватики стали предметом наукових досліджень педагогів і психологів: І. Богданової, Н. Клокар, О. Козлової, Л. Даниленко, Л. Карамушки, Н. Максимової, Н. Побірченко, О. Попової та ін.

Дієвих результатів набувають пошуки, які здійснюють громадські інституції в Україні спільно із зарубіжними фахівцями, зокрема АКУШ (Асоціація керівників шкіл України) та асоціація керівників шкіл у Нідерландах, у питанні підготовки сучасного директора школи як освітнього менеджера (О. Онаць, І. Козіна та ін.); фонд "Крок за кроком" (Україна) спільно з Інститутом дефектології АПН України та навчальними закладами міста в реалізації ідеї залучення дітей з особливими потребами в культурно-освітнє середовище сучасної школи тощо.

Однак формування інноваційного середовища в освіті, становлення цілісної системи управління інноваційними процесами в сучасних умовах, насамперед на регіональному рівні, не знайшли достатнього висвітлення в наукових дослідженнях і не реалізовані у практиці шкільної освіти.

Натомість інноваційний розвиток освіти впливає на формування інноваційної політики в регіоні; забезпечує ефективність розгортання інноваційних процесів; оновлює систему професійної підготовки педагогів; забезпечує підтримку інноваційного педагогічного руху.

Інноваційний розвиток загальної середньої освіти активізує професійну ініціативу педагогів, дозволяє подолати межу у сприйнятті нового, у стереотипах професійного мислення. Оскільки джерелом інноваційного розвитку є інноваційні процеси, то освітнє середовище регіону загалом збагачується поліваріантністю. Для практичної педагогіки це дає можливість вибирати, трансформувати існуючий інноваційний досвід, а також продукувати, алгоритмізувати власні педагогічні ідеї.

Розвиток інноваційного освітнього середовища в регіоні має значний вплив на всі структурні компоненти системи. Його цементуючим ядром є проблема генерування педагогічних новацій, отримання оптимальних результатів на основі пошуку, започаткування нових педагогічних концепцій, технологій тощо. Інноваційне середовище формує прогностичне майбутнє регіональної освіти.

Становлення й розвиток інноваційного середовища в сучасних умовах освіти регіону відбуваються на основі науково обґрунтованого управління інноваційними процесами суб'єктів, які здійснюють інноваційну діяльність, організацію їх підготовки до оволодіння механізмами інноваційної діяльності. Як сучасне соціально-педагогічне утворення інноваційне середовище регіону є важливим чинником соціального розвитку суспільства, визначає дієві механізми управління, засобами якого держава регулює соціально-економічні реформи в Україні.

Управління інноваційними процесами в системі загальної середньої освіти регіону розглядається нами як такий вид управлінської діяльності, що забезпечує нормативно-регулятивні, науково-методичні й організаційні умови для підтримки та реалізації соціально-педагогічних ініціатив педагогів, зміни керованого об'єкту. Основним результатом управління інноваційними процесами є виявлення перспективних напрямів розвитку освіти, формування нового педагогічного досвіду, руйнування стереотипів професійного мислення.

Основою управління інноваційними процесами в освіті регіону є: зміна засобів і технологій виробництва, що вимагають високого рівня знання; зростання потреб різних класів суспільства в освітньому рівні; розвиток духовної сфери (найперше науки) у пізнанні законів і закономірностей навколишнього світу та засобів їх використання в інтересах людини й суспільства. Спільно це зумовлює необхідність постійного нарощення та оновлення знань і навичок, що передаються від покоління до покоління.

Loading...

 
 

Цікаве