WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Концептуальні засади освітніх технологій - Реферат

Концептуальні засади освітніх технологій - Реферат

Цікавим є, на нашу думку, і трактування В. Онищуком технології навчання як відомостей "про те, як учителеві потрібно успішно навчати, а учням раціонально вчитися" та Н. Стяглик, яка вкладає в зміст цього поняття "послідовність... процесу навчання". У ряді публікацій термін "технологія навчання" вживається стосовно процесу, а термін "педагогічна технологія" - як "сума науково обґрунтованих прийомів виховного впливу на людину або групу людей", або як "обґрунтований вибір характеру операційного впливу під час взаємоспілкування вчителя з дітьми з метою максимального розвитку особистості як суб'єкта", або ж як система знань, необхідних учителеві для реалізації стратегії, тактики, процедури виховання.

Кожне із цих визначень, безумовно, має право на існування, оскільки й технологія навчання, і технологія виховання загалом належать до педагогічної технології. Вони мають право й на самостійне існування, тим більше, що термін "технологія виховання" був уведений у педагогічну практику А. Макаренком. Проте в українській терміносистемі педагогіки офіційно на сьогодні утвердився лише термін "технологія навчання".

Слід також зазначити, що в публікаціях, хоча значно рідше, трапляється поняття "освітня технологія". Так, зокрема, С. Сисоєва розглядає її "як теоретично обґрунтовану систему упорядкованих професійних дій педагога, що при оптимальності ресурсів і зусиль гарантовано забезпечує ефективну реалізацію поставленої освітньої мети та можливість відтворення процесу будь-яким педагогом незалежно від рівня його майстерності". На нашу думку, автор зводить освітню технологію до технології навчальної, оскільки поняття терміна "освіта" значно ширше, адже це сукупність знань особистості, синтезованих через її власний досвід і систему цінностей і ефективно використаних нею для власної інтеграції в соціум. Ураховуючи сучасні інформаційні технології, процес здобуття особистістю освіти може проходити як у рамках навчального процесу безпосередньо в закладах освіти, так і поза ними. Тому неможливо залишити лише за педагогом право вибору технологій здобуття освіти й результат удосконалення здібностей і поведінки особистості, при якому вона досягає соціальної зрілості та індивідуального зростання.

Із уведенням до наукового обігу терміна "технологія навчання" доречно визначатися з поняттям "методика", яке давно вже ввійшло до наукового вжитку. На нашу думку, ці поняття відображають різні рівні процесу навчання. Технологія дозволяє більш ефективно побудувати процес навчання, керувати ним, одержувати результати у відповідно до запланованої мети.

На думку, І. Підласого та А. Підласого, "системоутворювальним компонентом педагогічної системи все частіше називають технологію навчально-виховного процесу. Технологічність - внутрішня якість системи, що визначає її можливості й організаційну (управлінську) логіку.

Від методики технологія відрізняється відтворюваністю результатів, відсутністю безлічі "якщо". Технологія проектується, виходячи з конкретних умов та орієнтуючись на заданий, а не передбачуваний результат".

Таким чином, незважаючи на спроби вітчизняних та зарубіжних учених дати визначення терміна "педагогічна технологія", "освітня технологія", виробити наукові підходи до класифікації педагогічних технологій та виокремити кожну із технологій, у цілому в терміносистемі галузі залишається невирішеною проблема вдосконалення понятійного апарату педагогічної науки. Це пов'язано в першу чергу з удосконаленням його як інструмента пізнання, з іншого боку це викликано комп'ютеризацією науково-інформаційних процесів і необхідністю лінгвістичного забезпечення інформаційної системи й банків даних.

Ураховуючи логіку розвитку поняття "технологія", що зумовлена процесом модернізації освіти, нами визначена необхідність розробки освітньої технології Українського гуманітарного ліцею на рівні поняття, принципів, моделі, концептуальних підходів.

Запропонована нами концепція визначає поняття "освітня технологія" як інтегративну модель, що об'єднує в єдину цілісну систему мету, зміст, дидактичний комплекс (педагогічні умови, методи, прийоми, засоби, інформаційно-технологічне забезпечення) та результат навчально-виховного процесу, побудовану на філософії й методології українознавства, життєтворчості особистості.

Поняття освітньої технології нами розглядається значно ширше: не лише як "дидактична технологія", а як галузь педагогічної науки, побудованої на дитиноцентристській філософії. Технологію називаємо освітньою, бо ж освіта передбачає взаємодію двох підсистем: навчання і виховання.

Ми визначаємо серед освітніх технологій перспективні (мають перспективи розвитку і застосовуються педагогами), а отже, оптимальні (для конкретних умов закладу) технології. Ключем до розуміння технології освітнього процесу є послідовна орієнтація на чітко визначені цілі. Така орієнтація на мету, діагностика поточних і кінцевих результатів, розбивка навчально-виховного процесу на окремі компоненти - усе це утворює інтегративну модель (цикл) освітньої технології. Ідеться про інноваційно-технологічне проектування, створення системи безперервної освіти в комплексі "ліцей - університет".

Як це все співвідноситься з інноваціями? Прямо й безпосередньо. Будемо виходити з того, що кожна конкретна модифікація педагогічної системи має цілком певні властивості й можливості досягнення запроектованого результату. Ці можливості чітко обумовлені конкретними характеристиками системи. Стосовно дидактичного процесу В. Безпалько формулює таке твердження, як "закон збереження" і називає його "першим і єдиним у дидактиці законом, що справджується безумовно: "...кожний дидактичний процес має цілком певні принципові можливості за якістю формування знань, умінь, навичок у встановлений час".

Уважається, що коефіцієнт корисної дії традиційної педагогічної системи не перевищує 55-60 %. Це означає, що лише трохи більше половини своїх вихованців школа виводить на більш-менш повне оволодіння програмою. Загальний висновок відомий: приблизно 50 % - від учня (індивідуальні флуктуації не враховуються).

Аналіз великої кількості інноваційних проектів за критерієм відповідності рівневі розробленості ідей, що пропонуються в педагогічній науці (відбір за принципом "відоме - невідоме"), а також використання в педагогічній практиці (відбір за критерієм "було - не було") дозволив віднести до загальних педагогічних інновацій навчально-виховного процесу в усьому комплексі її завдань, що ще далеко не вичерпала себе, незважаючи на тривалі пошуки в цьому напрямі:

1. Гуманістичну педагогіку в усій сукупності її теоретичних положень і практичних технологій.

2. Оптимальну освітню технологію, прогнозовану для конкретних умов освітнього середовища.

3. Основані на нових ідеях підходи до організації керівництва педагогічними процесами (кооперативна технологія управління).

4. Технології, що ґрунтуються на застосуванні нових ідей і засобів інформатизації, масової комунікації (інформаційні).

5. Проективну педагогіку, основану на індивідуальному, груповому та колективному проектуванні життєвої перспективи.

6. Особистісно визначену технологію, центром якої є індивідуальність: творча, єдина, унікальна.

У цьому зв'язку першим принципом інноваційного розвитку педагогічної теорії назвемо повернення до зруйнованих класичних основ природо доцільності педагогіки Аристотеля, Ф. Рабле, Я.-А. Коменського, Д. Локка. У вітчизняний філософії принцип природовідповідності поставив на рівень філософії наш великий земляк Г. Сковорода, педагоги К. Ушинський, С. Русова, Г. Ващенко. Другим принципом інноваційного процесу визнаємо гуманізацію педагогічної системи.

Неперехідною загальною інновацією, що стосується педагогічної системи в цілому, є оптимізація навчально-виховного процесу. Розробку цієї ідеї очолив на початку 70-х років відомий учений, академік Ю. Бабанський.

"Оптимальним, - пише Ю. Бабанський, - ми вважаємо процес навчання, що відповідає водночас таким критеріям: а) зміст, структура і логіка функціонування його забезпечує ефективне і якісне вирішення завдань навчання, виховання й розвитку школярів відповідно до вимог державних навчальних програм на рівні максимальних навчальних можливостей кожного школяра; б) досягнення поставленої мети забезпечується без збільшення витрат часу, відведених діючим навчальним планом для класних занять, а також без порушення максимальних норм часу, встановлених шкільною і трудовою гігієною для домашніх занять, що водночас повинно попереджати факти перевтоми учнів і вчителів".

А отже, близькість понять "перспективні" і "оптимальні" технології забезпечуються теорією Ю. Бабанського.

Методологічною основою оптимізації є системний підхід, що вимагає розглядати всі компоненти педагогічного процесу в єдності закономірних взаємозв'язків, спиратися на загальну теорію управління складними динамічними системами. Оптимізація ґрунтується на філософській категорії "міри". Вона виступає проти абсолютизації тих або інших компонентів педагогічної системи, завищення або заниження темпів діяльності, складності навчання і т. д. і вимагає вибору саме оптимальної міри їх застосування.

Головними мотивами пошуку оптимальної освітньої технології в нашому ліцеї стали:

становлення та вдосконалення національної системи освіти, де простежуються дві домінуючі тенденції: по-перше, відродження національної свідомості, української культури, мови, виховання громадянина-патріота; врахування ментальності українського народу; по-друге, прагнення до інтеграції у світове, європейське товариство;

нова філософія освіти (зміна пріоритетів, парадигм, ціннісних орієнтацій);

створення системи безперервної освіти, оптимальної доцільності й ефективності в комплексі "ліцей-університет";

специфіка діяльності навчального закладу регламентована Концепцією розвитку Українського гуманітарного ліцею Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, програмою "Обдарованість", Концепцією національного виховання "Громадянин України ХХІ століття";

особливості кадрового забезпечення (вимоги до педагогічних працівників, умови конкурсного відбору, науково-педагогічні підходи до організації педагогічного колективу) як єдиної команди;

рівень матеріально-технічного та інформаційного забезпечення;

запровадження системної (кооперативної) моделі управління, планування і прогнозування, підвищення ролі дорадчих структур.

Loading...

 
 

Цікаве