WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Комунікація у школі: система взаємовідносин - Реферат

Комунікація у школі: система взаємовідносин - Реферат

У такий спосіб ми можемо говорити, що для системи "учень-учень" характерні особисті взаємини й афіліативне спілкування. Комунікації спрямовані в першу чергу на встановлення неформальних стосунків. Метою взаємин є не спільна діяльність (тобто навчання), а загальні інтереси, цінності, цілі.

Спробуємо з'ясувати, які особливості характерні для взаємин між учителем і батьками. Ми говоримо про взаємодію людей, які мають загальну мету. Будь-яка загальна справа припускає спілкування та взаємодію учасників як необхідний засіб забезпечення її ефективності. Особливості ділового спілкування полягають у тому, що партнер у діловому спілкуванні завжди виступає як особистість, значуща для суб'єкта; людей, які спілкуються, відрізняє добре взаєморозуміння в питаннях справи; основна задача ділового спілкування - продуктивне співробітництво. Але не в усіх батьки - педагоги. Вони можуть (і, швидше за все, так і є) не мати знань у галузі педагогіки. Тому дуже важливі довіра до вчителя, прийняття його батьками. Тобто педагог повинен бути зрозумілим і відкритим для них.

Кажучи про спілкування в даній системі, ми звертаємо увагу на його зміст. Спілкування між учителем і батьками функціонально-рольове. Основна інформація стосується організаційних моментів (недоліки класу, необхідні підручники тощо) та успішності конкретного учня.

Ми вже згадали про ролі. Тепер розглянемо це поняття. "Роль (соціальна роль) (англ. role) - соціально нормована поведінка людини, яка займає певне становище у групі (організації, суспільстві); до ролей відносяться також права й обов'язки. Крім того, роль можна визначити як форму поведінки (дії), очікуваної від суб'єкта в різних ситуаціях у силу його приналежності до тих чи інших груп і соціальних позицій. Нерідко ролі різних людей тісно взаємозалежні та скоординовані (наприклад, батько-син, учитель-учень); такі ролі називаються реципрокними".

Учитель виступає в ролі організатора та "зв'язкового", вирішуючи організаційні питання. Він передає інформацію від свого керівництва чи узгоджує свій план роботи з батьками. Його роль у даному випадку жодним чином не пов'язана з професією. Але коли мова йде про успішність учнів, ситуація ускладнюється. Учитель виступає у своїй професійній ролі. А це значить, що люди очікують від нього певного типу поведінки і, відповідно, спілкування. Учитель завжди вчитель: добрий - за покликанням, поганий - за професійною роллю й деформацією. А це значить, що він учить усіх і завжди, і батьки не виключення. Тому він дає рекомендації, закликає звернути увагу. Але батьки мають свій погляд на речі. Вони очікують саме такої поведінки, але не завжди готові й хочуть прийняти інформацію. Тому між ними й учителем можуть виникнути нерозуміння та конфлікт. Хороший педагог розмовляє з кожним його мовою, тобто так, щоб абонент його зрозумів. Батьки очікують порад і зрозумілих рекомендацій.

Однак необхідно врахувати, що вчителі з професійною деформацією не можуть дати об'єктивну інформацію. Професійна деформація особистості - це зміна якостей особистості (стереотипів сприйняття, ціннісних орієнтацій, характеру, способів спілкування та поведінки), які виникають під впливом тривалого виконання професійної діяльності. Для таких педагогів характерна втрата інтересу до роботи, а отже, її формалізація. Учнів вони оцінюють за шаблоном. Якщо активний на уроці, робить домашні завдання - хороший, а якщо хоч що-небудь не вписується в потрібні рамки - поганий. Батьки, зіштовхуючись із таким педагогом, можуть не погоджуватися з ним. А різні погляди на навчання та його оцінку заважають і дитині, й батькам у спілкуванні з учителями.

Таким чином, ми можемо говорити про ділове спілкування в системі комунікацій "учитель-батьки". Однак дана взаємодія має величезну кількість перешкод. Також важливі взаємні очікування, пов'язані із соціальною роллю педагога, і готовність до діалогу.

Педагог спілкується не тільки з батьками, а й зі своїми колегами та керівниками. Ця комунікація будується за тими же принципами, що й у будь-якій іншій організації. Мета такого спілкування - планування, передача інформації та контроль виконання управлінських рішень. Тут є свої ролі, що й обумовлюють той чи інший стиль спілкування. Також на особливості взаємодії в системі "учитель-адміністратор" впливають стиль керівництва та психологічна атмосфера в колективі.

Стиль керівництва повинен базуватись на оптимальному врахуванні кожної з управлінських ролей, не допускаючи надмірного "застрягання" на якій-небудь одній з них і з огляду на конкретну обстановку, що складається в діяльності школи. Адміністратор є не тільки номінальним начальником, а й лідером даного колективу. Він мотивує підлеглих на досягнення цілей. І якщо він не здатний згуртувати колектив, створити максимально комфортні умови роботи, то у взаєминах з'являється "холодок", конфліктність. Спілкування формальне, стосується тільки роботи. Домінують професійні ролі, а міжособистісне спілкування зводиться до мінімуму. Але є і зворотний бік медалі. Немає такого підлеглого, який би не лаяв своє керівництво. Ми не вміємо ставити себе на місце іншого і не знаємо, які обсяги робіт виконує адміністратор. Тому в будь-якому колективі завжди буде хтось, кому все "не так", "а можна було б краще". І якщо такий "незадоволений" є неформальним лідером, це теж порушує взаємини між адміністратором і педагогами.

Важливо також і те, які очікування адміністратор пов'язує з конкретним педагогом. Від цього залежить ступінь контролю, певний обсяг робіт. Адміністратор може доручити вчителю функції й обов'язки, не властиві для його професійної діяльності. Це відбувається тому, що від учителя очікується згода на таку діяльність. Але буває, що така поведінка свідчить про нездатність керівника самому виконати свої професійні обов'язки.

Взаємини поза професійною діяльністю будуються на особистих симпатіях, загальних інтересах. Але хороший керівник намагається знати про проблеми та інтереси кожного зі своїх підлеглих. Такі міжособистісні взаємини дозволяють підвищити ефективність роботи, згуртувати колектив і бути лідером не тільки формально. Адміністратор, який вміє спілкуватися з підлеглим, заслуговує на більшу повагу, адже він стає значущим як особистість. А вчитель почуває себе потрібним і гідним уваги.

У цілому ж школа - це складна система взаємин, де соціальні ролі накладаються одна на одну. Спілкування має одну мету (навчити), але будується по-різному. Учителі одночасно використовують і ділове, і побутове спілкування. Вступаючи у взаємодію з батьками, керівництво, педагог повинні швидко реагувати на пов'язані з цим зміни в комунікаціях. Уміння знаходити загальну мову з оточуючими, переключатися з однієї ролі на іншу та професіоналізм роблять взаємини у школі цікавими, змістовними. Тут передається соціальний досвід і загострюються, постійно вдосконалюються навички соціальної взаємодії. У школі закладаються цінності, норми та традиції даного суспільства. У цьому середовищі формується особистість з усіма її особливостями та світоглядом.

У статті ми спробували описати величезний соціальний інститут. Але тема настільки глибока, що розглянути її в даному форматі можна тільки з однієї з безлічі точок зору. Нам було важливо розкрити тему в контексті організаційної культури, оскільки вона містить у собі й культуру суспільства. А учням треба вміти жити в цьому суспільстві.

Loading...

 
 

Цікаве