WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Комунікативна функція навчального закладу - Реферат

Комунікативна функція навчального закладу - Реферат

Який заслін можна поставити на шляху негативних тенденцій у структурі уроку? Скільки б ми не говорили про те, що машина не може замінити людину, а в навчанні - слово вчителя, сучасна цивілізація семимильними кроками йде до цього. Парадоксально, але факт, що рішення проблеми намітилось у методичних пошуках викладачів іноземної мови. Набувши значного поширення в нас і за кордоном, комунікативна методика сприяє швидкому оволодінню учнів навичками розмовної мови. Це забезпечується за рахунок засвоєння різних видів монологічної мови, типових діалогів і форм мовленнєвого моделювання. Тут, як і на будь-якому звичайному уроці, на першому плані знаходиться конкретна мовленнєва модель. Основною одиницею уроку та й усієї стратегії навчання даної методики є акт говоріння.

У галузі методики рідної мови варто назвати мовну методичну систему Л. Федоренко, що стала впроваджуватись у практику ВНЗ і шкільну практику ще на початку 1970-х років. На відміну від традиційної академічної (граматичної) методики, заснованої на навчанні мові за допомогою науки про мову, методика Л. Федоренко спирається на саму мову у процесі навчання мовленнєвим навичкам. На жаль, дана методика не одержала широкого визнання навіть у цій вузькоспеціальній науково-педагогічній галузі.

Перераховані напрями в розвитку комунікативної функції уроку, однак, мають компенсаторний характер. На цю роботу навчальним планом школи виділяються певні навчальні години. Без відповідної спрямованості уроків з інших предметів зусилля одних словесників будуть недостатніми.

Сутність комунікативної функції багато в чому залежить від того, яка освітня модель реалізується в державі. У радянській школі особливість комунікативної функції полягала в тому, що, з одного боку, вона несла посилене виховне навантаження, не перетинаючись із власне виховною функцією, а з іншого - була складовою частиною більш широкої політики в інформаційній сфері.

Ті суб'єкти масової інформації, які доносили до широкої аудиторії зміст і сутність різних повідомлень усно (диктори, коментатори, оглядачі, ведучі тощо), готувались до цієї роботи таким чином, що їхнє слово, крім інформативної частини, повинно було виховувати слухача та глядача (тут мова йде не про ідеології у вузькому сенсі слова, а про культурно-освітню спрямованість) у світлі ідеалу "усебічно розвиненої, гармонійної особистості". Як би ми сьогодні не ставились до цього ідеалу, з іронією чи зневагою, фактом є те, що комунікативно-мовленнєва культура носіїв масової інформації була в нас на висоті, незрівнянною не тільки з рівнем сучасних спадкоємців ветеранів наших ЗМІ, а й їхніх західних колег. Більшість із них мали театральну освіту або пройшли додаткову спеціальну підготовку артистичного характеру (наприклад, спортивний коментатор Микола Озєров - колишній актор МХАТу).

Природно, що школа дзеркально відбивала цю загальнодержавну тенденцію. Із відмовленням від багатьох принципів радянської школи виявились ослабленими не тільки морально-виховні підвалини системи освіти, а й ціннісний зміст комунікативної функції.

У дружному хорі голосів, що сперечаються про концепції школи та спрямованості освіти, голосніше за все звучать ті, котрі стоять на позиціях особистісно зорієнтованої педагогіки. Однак це поняття має настільки розпливчастий характер, що його можна трактувати і з погляду західної прагматичної філософії, на чому наполягають "реформаторські" сили в нас, і з позицій абстрактного гуманізму, що було притаманно "перебудівельній весні" у розвитку нашого суспільства. Як відомо, ані ту, ані іншу модель у нас не вдалось масово впровадити в силу глибоких національних традицій і нездатності освітнього відомства до створення широкомасштабних, реалістичних і підкріплених матеріально інноваційних проектів.

Західні моделі, що нав'язуються нам, викликають глухе незадоволення значної частини педагогічної громадськості, у світлі розглянутої проблеми мають докорінні вади, що, утім, самому західному суспільству з його соціальним замовленням не уявляються такими. Західна сцієнтистськи зорієнтована філософія, позитивістська наука та прагматична ідеологія вимагають від школи саме такої комунікативної моделі, яка служила б лише каналом передачі знань, не несучи жодного додаткового навантаження. Для реалізації цієї мети комп'ютер є ідеальним засобом. В епоху загальної комп'ютеризації роль шкільного вчителя зводиться до функції керівника, менеджера освітнього процесу, а основна комунікативна роль приділяється машині.

Як не крути, а "особистісно зорієнтована" педагогіка виявляється в таких умовах націленою не на "загальнолюдські цінності", а на прагматичний індивідуалізм.

Звичайно, було би безглуздо противитись технічному прогресу та боротися з проникненням комп'ютера в усі сфери нашого життя. Мова йде про те, яка освітня модель буде сприйнята та яке місце в ній буде відведено "електронному" навчанню.

Разом з утратою комунікативною функцією її традиційного змісту відбуваються й серйозні зміни психологічного характеру. У системі освіти комунікативна функція завжди була засобом формування свідомості або, як кажуть психологи, знаряддям "Я-свідомості". Перетворюючись у голий передавач змісту, електронні мови перестають бути важелями управління свідомими процесами. Мало того, та "віртуальна реальність", якій вони відкривають шлях, часто має справу з тією частиною психіки людини, що відноситься до сфери несвідомого.

Заміна звичайного спілкування комп'ютерною системою комунікації формує несвідому установку особистості. Багато комп'ютерних ігор, якими захоплюються школярі, є віддаленими аналогами архітипових змістів психіки. Не дивно, що в результаті захоплення комп'ютерним моделюванням, що поширюється, отримують розвиток "електронної" хвороби, цього СНІДу XXI століття. Прокладаючи шлях у неконтрольовану сферу несвідомого, деформована комунікативна функція створює збиткову особистість, не здатну формувати себе та слабко піддану свідомому впливу ззовні. Ця нова роль комунікативної функції дотепер глибоко не осмислена педагогічною психологією, хоча ми вже маємо чимало випадків, коли людей, у тому числі і школярів, доводилося засобами психотерапії виводити з віртуально-несвідомого стану.

Сучасна концепція освіти, що перманентно знаходиться у стані розробки, обов'язково мусить ураховувати ті зміни та негативні тенденції, що давно намітились у досліджуваній сфері. Сьогодні ми не можемо передбачати всіх негативних наслідків чисто психологічного характеру, що очікують освіту в тому випадку, якщо не будуть знайдені засоби для збереження та відновлення традиційної моделі.

Loading...

 
 

Цікаве