WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Кадровий потенціал шкільної організації - Реферат

Кадровий потенціал шкільної організації - Реферат

Учасники записують у бланках перелік предметів, потім сповіщають про це іншим, обґрунтовуючи свій вибір. Вони відповідають на запитання інших учасників гри, якщо тим знадобиться що-небудь уточнити. Інформація, яку повідомляють про гру, досить проективна. Ведучому варто бути готовим надати їм у разі потреби підтримку у вигляді позитивної інтерпретації, якщо з боку інших він зустріне іронічне чи недоброзичливе ставлення.

Після цього відбувається зміна умов гри. На етапі перебору варіантів і дискредитації колишнього життєвого та професійного досвіду будуть й інші зміни умов. Зміст цих ігрових дій полягає у знятті зовнішніх опорів і стимулюванні максимальної орієнтації учасників на внутрішні ресурси - професійні, комунікативні, адаптивні.

Ведучий повідомляє: "При посадці у шлюпки виявилось, що їх менше, ніж очікувалось. (Учасники в цьому місці дозволяють собі коментарі про вітчизняний спосіб організації будь-яких справ.) Тому на борт можна взяти тільки один предмет зі свого переліку й покласти його в загальну скриню".

На відривній частині бланка пишеться назва вибраного предмета. Потім за допомогою жеребкування зазначені предмети дістаються учасникам у випадковому порядку. При цьому можна почути вигуки розчарування чи радості. Предмети трапляються найрізніші: гроші, прикраси, діловий костюм, томик Шекспіра або словник, складаний ніж, аптечка, вогнегасник, чужі документи і багато чого іншого. Мета цього ігрового етапу - орієнтація учасників у ігровій дії, які розгортаються далі, що стимулює виникнення опори на змістовні сторони заявленої професії та внутрішні особистісні ресурси. Для цього залишається все менше зовнішніх прикмет професії, відбувається дискредитація зовнішнього способу професійної поведінки.

Для посилення орієнтації учасників на внутрішні професійні й особистісні ресурси служить наступне ігрове завдання. Учасникам пропонується сказати про те, як вони збираються на біржі праці повідомити про свій намір працювати й у якій посаді.

Ведучий пояснює: "На прохання потерпілих з вами зустрічаються представники муніципалітету острова та біржі праці. Вони готові вислухати ваші побажання щодо того, якого роду роботу ви хотіли б одержати. Скажіть також про свої побажання з приводу оплати праці: на що, по-вашому, її повинно вистачати".

Учасники повідомляють про свою кваліфікацію, запити та побажання. Бажано, щоб вони повідомили про те, як передбачають використовувати свою освіту та кваліфікацію.

У цьому епізоді гри інтерес представляють кілька моментів. Помітне загальне бажання учасників пристосувати середовище до себе. В їхніх побажаннях про роботу та зарплату проглядаються спроби диктувати умови. Помітно, що вони не дуже добре уявляють собі картину навколишнього світу, що змінилась, і майже не намагаються її прояснити. Тільки один учасник один раз запитав, що більше всього могло би придатись цим людям із того, що вони вміють робити. Обговорювалась можливість порушення закону, ставилась під сумнів необхідність неухильного проходження моральних норм. У зв'язку з цим можна звернутись до спостереження К. Муздибаєва, наведеного їм у своїй монографії "Психологія відповідальності": "Коли голод й убогість загрожують життю, для багатьох індивідів принциповість і справедливість, жертовність і милосердя відсуваються на другий план... Усе це штовхає людей на порушення норм закону та принципів розподілу благ, породжує ірраціональну споживчу поведінку, а в остаточному підсумку призводить до дезорганізації громадського життя - катастрофи правопорядку й моральної стриманості". Ми двічі спостерігали, як у групах, що складаються з одних дівчат, докладно обговорювалась можливість проституції як засобу заробляння грошей. Виникає також проблема переживання необхідності виконання роботи нижче своєї кваліфікації, до чого учасники, як правило, не бувають готові: робота в роздрібній торгівлі чи благоустрій міських вулиць для багатьох вважаються неприйнятними навіть в умовах необхідності виживання. Прийнятними такого роду заняття виявлялись для дівчат, які проживали в робочому районі й розповідали про свій досвід мілкороздрібної вуличної торгівлі та роботу прибиральницями у своїй школі.

На цьому етапі гри ведучий виступає не тільки в ролі інформатора, а ще й у ролі експерта. Від нього будуть потрібні знання з лінгвістики, країнознавства, морської справи, міжнародного права, трудового законодавства. Коли учасникам стає зрозумілим сумнів інших у реальності виконання запропонованого, вони звертаються до ведучого за підтвердженням своєї правоти або з претензіями типу: "Ну ви ж самі сказали, що..." і т. п.

Третій етап гри пов'язаний з дискредитацією колишнього досвіду учасників ігрового заняття.

З цього моменту закінчується когнітивний етап заняття й починається емоційний. Учасники зненацька для себе зіштовхуються з тим, що варте та значуще для них може бути нікому не потрібним в умовах, що змінились. Один з учасників якось прямо помітив, що гра дає можливість відрізнити свої справжні цінності від несправжніх, "наносних".

Ведучий продовжує: "Після деякої наради на основі аналізу ринку робочої сили та вакансій представники адміністрації та службовці острова й біржі праці повідомляють, що вони можуть дати роботу в таких сферах (туризму на острові немає):

роздрібна торгівля на вулиці та громадське харчування (може бути і те й інше разом);

благоустрій міста, будівництво та ремонт доріг;

автосервіс;

соціальні служби при церквах - робота із соціальним дном (без оплати з наданням харчування та проживання в монастирі);

переробка морських продуктів (сезонна робота);

робота на станціях опріснення води;

навчання в жіночій в'язниці неповнолітніх майбутніх мам догляду за дитиною (для багатьох із них дитина не є бажаною);

кілька вакансій у похоронному оркестрі".

Одержання цієї інформації супроводжується переживаннями розчарування, розпачу, апатії. Виявляється аутоагресія у вигляді іронії чи самознищення ("Розмріялись!"), говориться про можливості "повіситись" при такому життєвому розкладі. Цей етап гри, на якому "роздягають" і "віднімають", пов'язаний з переживанням особистісної неспроможності, неможливості самоздійснення. Один раз під час проведення гри серед психологів обговорювалась проблема прийняття іншої людини у зв'язку з тим, що стали говорити про свою неготовність працювати з людьми соціального дна, виражався сумнів у своїй професійній спроможності. Як ми помітили пізніше, проблема прийняття іншого з'являється на цьому етапі гри майже завжди.

З боку ведучого тут потрібна могутня вербальна й невербальна підтримка учасників. Про всякий випадок йому варто бути готовим до прийняття групової агресії на себе. Ми вважаємо це найважливішою умовою переведення емоцій учасників у інше, позитивне русло. Це етап дозрівання для створення нового, перетворюючого знання про себе. Ведучий повинен розпізнавати те, що відбувається у групі, і вчасно реагувати на це. На очах міняються ролі учасників, сила та спрямованість їх захисту та проявів агресії, стають іншими способи подолання труднощів. Тут же можливе відмовлення від подальшого пошуку виходу з обвинуваченням ведучого в тому, що він не виправдав їхніх очікувань на приємне проведення часу.

"Найбільш яскравою ілюстрацією нездатності вирішувати життєві задачі, - зауважує К. Абульханова-Славська у своїй роботі "Стратегія життя", - є два феномени: відхід і перекладання відповідальності". Ведучий на цьому етапі не повідомляє інформацію і не виступає експертом з різних питань. Його основне призначення в цей період гри - виконувати роль психотерапевта. Здійснювана ним психотерапевтична підтримка може виявлятись, наприклад, у підтвердженні прав учасників на агресію. Іншим проявом психотерапевтичної підтримки може бути опіка у формі декларованої готовності розділити відповідальність за те, що відбувається. З боку ведучого виходить посилений позитивний зворотний зв'язок, в основі якого лежить його віра в потенційні можливості учасників вирішити проблемно-конфліктну ситуацію.

Четвертий етап ігрової дії пов'язаний з інновацією, народженням нового знання та позитивного соціального досвіду. Це етап, пов'язаний з реалізацією поведінкової складового процесу знаходження творчого рішення. Новий етап починається в надрах попереднього, але може відбуватись і в ході виконання описаної нижче ігрової дії ("Думка народжується з дії!"). Умовою виникнення цього етапу ми вважаємо безпечне підтримуюче середовище та збережену мотивацію учасників до знаходження рішення.

Ведучий каже: "Виберіть для себе підходящу сферу діяльності, сплануйте свої дії. Будьте готові сказати про це". Завдання для учасників може бути конкретизоване: "Виберіть для себе підходящу сферу діяльності, сплануйте свої дії. Будьте готові сказати про це, маючи у вигляді відповіді на чотири запитання:

Як ви збираєтеся зберегти кваліфікацію (якщо збираєтеся взагалі це робити)?

Як будете створювати імідж (і який) і встановлювати ділові й емоційні зв'язки з іншими?

Яким чином збираєтеся заробляти гроші?

Що станете робити для повернення додому?

У цей період гри розкривається незатребуваний до цієї пори високий творчий потенціал окремих учасників, яскраво виявляються їхні лідерські функції. Вони складаються в розумності запропонованих дій, прийнятті відповідальності на себе, ініціативі об'єднання інших учасників у одну групу, опікуванням їх. Знайомі один одному члени колективу раптом виявляють у колезі природженого організатора, відповідального виконавця, самовідданого альтруїста.

Loading...

 
 

Цікаве