WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Зміст сучасної шкільної освіти - Реферат

Зміст сучасної шкільної освіти - Реферат

досвід пізнавальної діяльності, який фіксується у формі її результатів - знань;

досвід здійснення відомих способів діяльності - у формі вмінь діяти за зразком;

досвід творчої діяльності;

досвід здійснення емоційно-ціннісних відношень - у формі особистісних орієнтацій.

Актуальним на сучасному етапі реформування змісту шкільної освіти є те, що в ньому, відповідно до визначених напрямів, "відроджуються, урівнюються у правах його компоненти" (В. Луговий).

О. Бондаревська у змісті освіти виділяє такі компоненти: аксіологічний - уведення учнів у світ цінностей та надання допомоги у виборі особистісно-значущої системи цінностей; когнітивний - забезпечення оволодіння науковими знаннями про людину, культуру, історію, природу, ноосферу як основою для духовного розвитку учня; діяльнісно-творчий - формування й розвиток різноманітних способів діяльності, творчих здібностей, потрібних для самореалізації особистості у праці та різних видах діяльності; особистісний - самопізнання, розвиток рефлексивної здатності, опанування способів саморегуляції, самовдосконалення та самоактуалізації.

Для доясгнення поставлених цілей у змісті особистісно зорієнтованої освіти, за концепцією С. Подмазіна, виділяються світоглядна та праксеологічна складові. Світоглядна складова - це система інтеграція знань, цінностей, які забезпечуватимуть формування цілісного світогляду особистості. Праксеологічна складова вводить школяра в культуру життєдіяльності в основних сферах буття людини: у природі, культурі, соціумі, матеріальному виробництві, у сім'ї, забезпечує необхідний рівень компетентності особистості (оволодіння знаннями, досвідом) для життєвого самовизначення й життєтворчості. Відповідно у змісті освіти визначаються такі компоненти: аксіологічний; телеологічний - уведення учня у світ значущих цілей освіти; когнітивний - опанування основ наук і праксеологічна освіченість; діяльнісний - сприяння формуванню й розвитку учня як суб'єкта діяльності та соціальних відносин; рефлексивний - розвиток самопізнання, здатності до рефлексії, оволодіння способами самовдосконалення, морального самовизначення, формування життєвої позиції як системи особистісних цінностей та ставлення до життя.

В. Лазарєв виділяє когнітивний, ціннісний компоненти, компонент психічного розвитку (новоутворень в інтелектуальній, емоційній, вольовій сферах); розвитку креативності - творчих здібностей; оздоровчий компонент.

В. Луговий уважає, що зміст освіти має охоплювати:

значущі складові життєвого досвіду особистості - уміння, знання, цінності, міжсуб'єктну взаємодію, художнє освоєння світу;

головні сфери духовно-психічного життя - уяву, мислення, емоційність, товариськість, художній талант;

відповідні потреби та здібності учня.

Сучасні пріоритети та цінності освіти зумовлюють перегляд усталених підходів до розробки змісту освіти в педагогічній практиці - таких, коли він звужується до знань, умінь і навичок, а необхідність формування ціннісних орієнтацій, творчих здібностей, самосвідомості учнів тільки проголошується.

На думку вчителів масової школи, виконання завдань, поставлених перед сучасною освітою, вимагає пильної уваги до її основного компонента - змісту освіти, що передбачає посилення його соціальної та практичної спрямованості, орієнтацію його на розвиток, формування позитивної мотивації, самостійності учнів, включення у зміст освіти оволодіння методами наукового пізнання. Проте більшість учителів основною методу освіти визнають формування інформаційних компетенцій школярів. Тобто знання залишаються для більшості педагогів основним компонентом змісту освіти. Іншим відводиться другорядна роль.

У той же час педагоги-новатори намагаються добирати зміст навчального матеріалу відповідно до основних тенденцій його розвитку. Ось деякі приклади.

Багаторічний досвід учителя-методиста середньої школи № 4 м. Новоград-Волинський Ж. Василенка переконав його, що на кожному уроці необхідно розвивати духовно-емоційну сферу школярів. Він намагається так викладати математику, щоб діти, сприймаючи його предмет як засіб пізнання практичного досвіду людини, його впорядкування, бачили в ній "найвищу філософську науку", яка захопила б їхню уяву силою людського розуму, дала пізнати насолоду відкриттів, пробудила бажання знати, творити. Учитель так організує навчання, щоб на заняттях працювали не тільки думка та пам'ять, а й емоції, виникало натхнення. До кожної теми добираються епіграф і запитання, висловлювання видатних людей і вірші - це спонукає до роздумів, створює емоційний тон. Наприклад, вивчення теми "Рівняння" починається зі слів сучасного польського математика С. Коваля: "Рівняння - це золотий ключик, який відкриває всі математичні сезами". Учитель пояснює, що, розкривши таємницю цього "ключика", учні навчаються відкривати "сезами" не тільки математичні, а й інших наук.

У всіх класах діти привчаються бачити в абстрактних математичних явищах предмети, процеси реального світу. А коли йдеться про своєрідність методів пізнання в математиці, використовуючи пораду математика та педагога Д. Пойа, учитель "постає перед класом трохи поетом" - читає вірші.

Розв'язуючи геометрії проблеми,

Всі перебрав ти теореми, леми.

Здається - потрапляєш у безвихідь.

Стривай! Є запасний ще вихід!

Відношення складні геометричні

Перетворить у формули аналітичні.

Проблему розв'яжи аналогічно -

І відповідь знайдеш геометричну.

Фізика - наука природнича, тому вчитель Піщанської середньої школи (Харківська область) К. Ламбріаніді турбується про те, щоб кожна дитина усвідомили цілісність світу, природи. Через фізику - складний предмет - учитель, за його словами, просто, делікатно, без примусу виховує смак до життя, до прекрасного, неповторного. Для цього він використовує елементи інтеграції знань і зацікавлює таким чином тих учнів, кому до вподоби інші предмети - біологія, математика, географія, література. Так, під час вивчення теми "Тиск рідин і газів" школярі відповідають на запитання "Чим відрізняється рух птахів і тварин?", "Від чого залежить тиск рідини на дно посудини?". Потім пригадують "Казку про царя Салтана" О. Пушкіна і пояснюють, чому тримається лебідь на поверхні води, не тоне. Далі перелічують, які різновиди лебедів живуть на території нашої країни, розв'язують обчислювальні задачі.

Щоб знання не залишалися для учнів мертвим капіталом, їх, на думку вчителя, необхідно перетворити в переконання, тобто у творчу впевненість у своїй правоті, істинності. Формування переконань означає, що здобуті знання забезпечують постійну спрямованість мислення, оцінок, дій дитини згідно з її потребами та інтересами.

Учитель географії Мізецької середньої школи (Рівненська область) С. Пальчевський своє завдання бачить у тому, щоб навчити дитину бути щасливою, допомагати їй знайти шлях до самовираження та реалізації себе в житті, відчути повноту його в переливах найтонших відтінків людських почуттів. Його викладання передбачає щільний зв'язок предмета географії з людиною, з її духовною сферою.

Матеріал до кожного уроку добирається, таким чином, щоб він неодмінно проходив через емоційну сферу школяра - це поетичні твори, музичні фрагменти, репродукції відомих картин. Більшість методичних розробок педагога містять необхідну наукову інформацію з виходом на чуттєву сферу дитини - вимагають її осмислення. навчальний матеріал об'єднується в системі причинно-наслідкових зв'язків - школярі оволодівають методами наукового пізнання: аналізом, синтезом тощо.

Часто зміст навчання стосується певних "шматочків життя", виражається в діалогах або ілюструється ними. Це може бути обмін думками, наприклад, про свій населений пункт. Викладач уважає: не можна обмежитися тим, щоб викласти необхідну інформацію, - це ціла гама почуттів, емоцій. Учитель залучає учнів до бесіди, читає вірші.

С. Пальчевський застосовує на своїх заняттях елементи сугестивної педагогіки (пов'язані з навіюванням). Виходячи з того, що світ і самих себе можна пізнати не лише через наукові поняття, поезію, живопис, а й через запахи, учитель використовує їх для збудження емоційної сфери учнів - викликає відповідні асоціації, спогади. На уроці, наприклад, згадується, що американські індіанці мали звичай у дні торжеств обкурювати свої житла ароматними смолами, а потім щось ховати у свій патронташ. І щоби пригадати якусь визначну подію свого життя, власнику патронташа досить було витягти з нього шматочок обгорілої соломи та понюхати. Запахи - то цілий світ, прекрасний і таємничий, і як добре, коли в класі відчувається запах моря, або стиглої пшениці, або троянд тощо.

Ми розглянули основні тенденції розвитку змісту сучасної освіти в педагогічній теорії та практиці. Зміна її стратегічних пріоритетів, цілей, функцій та принципів визначає подальший розвиток змісту освіти за такими основними напрямами: оновлення фундаментальної складової; посилення уваги до формування загальнокультурних, загальнонавчальних умінь і навичок; виявлення ціннісних аспектів наукових понять, життєвих уявлень, правил, норм, які опановує учень, і відображення їх у змісті освіти; розробка складу та структури змісту освіти як складного соціокультурного утворення. Вони були покладені в основу розробки дидактичних підходів до оновлення змісту сучасної шкільної освіти.

Loading...

 
 

Цікаве