WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Зміст, форми та методи громадянського виховання старшокласників у позаурочній діяльності - Реферат

Зміст, форми та методи громадянського виховання старшокласників у позаурочній діяльності - Реферат

Зміст, форми та методи громадянського виховання старшокласників у позаурочній діяльності

Говорячи про зміст, форми та методи громадянського виховання в позаурочній діяльності, відмітимо, що всі заходи, які проводять учителі, повинні спиратись на знання, отримані у процесі вивчення основ наук, бути логічним продовженням навчальної діяльності, ураховувати вікові та індивідуальні особливості старшокласників, їхні інтереси та бажання

Дослідження свідчать, що однією з найпоширеніших, найчастіше використовуваних форм громадянського виховання є бесіда. Вона використовується як метод для з'ясування незрозумілого (Т. Дем'янюк), може бути індивідуальною або груповою, а її результативність залежить від того, хто веде бесіду (учитель, учень), знає проблему, сам уміє слухати, аналізувати, узагальнювати, робити висновки, а також мати власну точку зору, натреновану пам'ять, авторитет серед слухачів.

На перший погляд здається, що використання методу бесіди у виховній діяльності з учнями старших класів є малоефективним. Однак, якщо ця робота проводиться за певною програмою, що склалась у практиці виховної роботи школи протягом значного періоду, можна говорити про значний потенціал цього виховного заходу та його достатню ефективність у роботі зі старшокласниками.

Найчастіше метод бесіди застосовують під час проведення виховних, класних, просвітницько-виховних (Я. Гнутель) годин або ж як вступне слово до інших виховних заходів. Під час їх проведення можуть застосовуватись елементи лекції, повідомлення, розповіді тощо. При цьому важливо захоплено, з настроєм подати інформацію, зацікавивши нею учнів. Старшокласники за період навчання у школі накопичили певну інформацію з тієї чи іншої теми. Саме тому, аби вони відчували себе не сторонніми слухачами, а були активними учасниками бесіди, яку проводить учитель чи їх однокласник, важливо попередньо доручити кільком вихованцям підготувати виступи чи повідомлення, підібрати твори мистецтва (репродукції картин, твори прикладного мистецтва, записи музичних творів), зробити огляд газетних чи журнальних статей. У заключній частині бесіди важливо зробити висновки на основі висвітлюваної теми, спонукаючи тим самим учнів до самоосвіти та самовдосконалення, формування тих позитивних якостей і рис характеру, про які йшла мова у процесі виховного заходу.

Тематика бесід може бути найрізноманітнішою, але найбільш ефективними є бесіди про героїчне минуле українського народу ("Кирило-Мефодіївське братство: невідомі сторінки", "Гетьмани і Президенти України", "Побратимство серед запорозьких козаків, січових стрільців та вояків УПА", "Учасники Коліївщини - наші земляки", "Уроки демократії в історії України", "Наша гордість - слава козацька", "Вони захистили світ від фашизму" тощо). Незважаючи на вік (14-17 років) і достатній рівень поінформованості, старшокласники зацікавлено слухають бесіди про борців за незалежність Батьківщини (Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Івана Мазепу, Петра Полуботка, Пилипа Орлика). Особливу повагу й гордість викликають історичні розповіді про подвижницьку діяльність жінок України - Марусі Чурай, Лесі Українки, Олени Пчілки, Софії Русової, Олени Теліги, Ліни Костенко та ін.

Кожний народ, нація мають певні здобутки в розвитку культури, науки, техніки, економіки. Представники різних народів роблять відкриття, які стають набутком усіх народів світу, загальнолюдськими досягненнями. Саме тому бесіди про національні пріоритети українського народу повинні мати найвищий статус у змісті виховання. Тут спостерігається пряма закономірність виховання: чим глибше старшокласники проникають у скарбницю духовної культури, історії України, тим глибшими є їх патріотичні почуття, стійкішими - громадянські якості.

Важко переоцінити ту роль, яку відіграють дискусії у формуванні громадянських якостей старшокласників. Ця форма виховної роботи потребує ґрунтовної підготовки: визначення теми, попередньої підготовки питань для обговорення, опрацювання необхідної літератури, продумування тез виступів. Учитель повинен ґрунтовно підготуватись до дискусії: факти, якими він оперує, повинні бути яскравими, переконливими, збуджувати вихованців до активної діяльності. "Головне, що визначає ефективність слова вчителя, - писав В. Сухомлинський, - його чесність. Учні дуже тонко відчувають правдивість слова вчителя... Ще тонше вони відчувають неправдиве лицемірне слово". Під час диспутів і дискусій на теми: "Чи потрібен я Україні таким, який я є сьогодні?", "У чому сенс життя?", "Яким громадянським якостям ти віддаєш перевагу і чому?", "Які риси та якості характеру притаманні українцю?", "У чому сутність української ментальності?", "Що означає для тебе бути патріотом України?", "Де найкраще місце на Землі?", "Демократія як свобода в рамках закону", "Перша Конституція України" тренується розум учнів, виявляється їхній інтелектуальний і творчий потенціал, відбувається переоцінка цінностей, вихованці замислюються над своїм громадянським "Я".

Однією з ефективних форм виховної роботи є читацькі конференції, хоча останнім часом, з появою значної кількості продукції відео- та аудіопродукції, з одного боку, а також суттєвого зменшення кількості нової української літератури, з іншого, значно зменшилась увага вчителів та учнів до цієї форми виховної позанавчальної діяльності. Водночас саме читацькі конференції є важливим засобом пропаганди науково-популярної, історичної та художньої літератури; беручи участь у їх підготовці та проведенні, старшокласники отримують можливість глибше зрозуміти зміст і образи літературного твору, мотиви та дії історичних осіб, особливості їх мови та стилю; читацькі конференції формують літературно-етичні смаки, сприяють бажанню наслідувати позитивних героїв.

Сучасна педагогічна практика нагромадила досвід проведення читацьких конференцій на основі літературних та історичних творів національно свідомих письменників, творчість яких замовчувалась у попередні роки. Через нестачу часу, дефіцит видань учителі не завжди мають можливість під час уроків усебічно висвітлити творчість Ліни Костенко, Романа Іваничука, Василя Стуса, Олени Теліги.

Види та тематика читацьких конференцій надзвичайно різноманітні. Їх можна проводити на матеріалі одного чи кількох творів з однієї теми, з окремою літературною чи науковою проблемою. Вибір теми визначається з урахуванням завдань громадянського виховання, навчального матеріалу, підготовленості учнів.

Мета читацької конференції буде досягнута, якщо виступи знайдуть живий відгук у присутніх, викличуть інтерес до обговорюваної книги чи проблеми.

З урахуванням сучасного рівня розвитку телебачення, наявності великої кількості відеопродукції ефективним убачається проведення глядацьких конференцій з попереднім переглядом кінофільму та його наступним обговоренням через кілька днів. При проведенні такого типу конференцій особливу увагу необхідно звернути на розвиток художньо-естетичних смаків і почуттів учнів, зосереджуючись на особливостях мови, стилю, форми твору.

Читацькі чи глядацькі конференції можуть закінчуватись літературною вікториною, виконанням тематичних музичних творів, фрагментом вистави або ж виставкою малюнків на обговорювану тему.

Справжня людина-патріот успішно формується в активній практичній діяльності, яка сприяє поліпшенню умов життя в рідній місцевості, зростанню духовного та матеріального рівня життя народу.

Формування громадянських якостей старшокласників неможливе без участі останніх у пошуково-краєзнавчій роботі, однією із форм якої є екскурсії. Сьогодні в Україні практично немає шкіл, де б не було власного музею - краєзнавчого, літературного, історичного, етнографічного. Важливо лише, щоб учні були не рядовими відвідувачами цих музейних кімнат, а брали активну участь у поповненні експозицій, ставали творцями духовної та матеріальної культури.

Найбільш повно свою ініціативу та творчість вихованці можуть проявити в історико-етнографічній пошуковій діяльності. Сюди віднесемо вивчення історії рідного села чи міста, вулиці чи "кутка", топоніміки місцевості; дослідження історичних пам'яток, козацьких поселень, поховань пращурів; збирання й запис народних звичаїв і традицій, пісень та обрядів, легенд і казок рідного краю. Особливу зацікавленість старшокласників викликають лінгвістичні походи, у ході яких, поряд зі збиранням творів усної народної творчості, вивчаються особливості мови того чи іншого села, місцевості, діалектики тощо. Для старшокласників цікавою є робота з наукового аналізу й обробки зібраних матеріалів, підготовка авторефератів і доповідей, виготовлення наочних посібників, роздавального та дидактичного матеріалу. Пошукову роботу можна вести за напрямами: "Наше село (місто) у різні періоди існування Української держави", "Видатні герої-земляки в боротьбі за волю України", "Пам'ятки археології (архітектури) рідного краю", "Запорозьке козацтво і наш край", "Рідний край у геральдиці, прапорах, символіці", "Наш край у поезії та музиці", "Відомі поети та письменники української діаспори - вихідці з нашого краю" тощо.

Одним із видів активного прилучення молоді до джерел народної духовності є заходи художньо-естетичного спрямування - заняття хорів, ансамблів, гуртків хореографічного й образотворчого мистецтв тощо. Окрім цих традицій форм долучення молоді до української національної культури в останні поки додалися заняття в гуртках декоративно-прикладного мистецтва та народних промислів (української народної вишивки, витинанки, петриківського розпису, плетіння, різьблення по дереву, художньої кераміки та ін.). З метою пожвавлення цієї роботи та залучення до неї старшокласників необхідно перевести цей вид діяльності в науково-дослідницьке русло, проводячи разом із гуртківцями поїздки в ті місцевості, де конкретні види народної творчості чи прикладного мистецтва є найбільш розвиненими, набули найширшого вжитку (с. Ізяслав Закарпатської області, де проживають талановиті майстри-різьблярі; с. Космач на Івано-Франківщині - центр писанкарства; с. Петриківка Дніпропетровської області - центр художнього розпису; села Київщини, Черкащини, Полтавщини, які славляться українською вишивкою). Важко переоцінити вплив на формування громадянських якостей учнів безпосереднього спілкування з майстрами, коли на власні очі бачиш, як під руками майстра творяться мистецькі шедеври.

Loading...

 
 

Цікаве