WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Закономірності евристичного навчання - Реферат

Закономірності евристичного навчання - Реферат

Закономірності евристичного навчання

Реалізація моделі евристичного навчання й організація евристичної освітньої діяльності регламентуються відповідними закономірностями та принципами

Під закономірностями навчання в сучасній педагогіці маються на увазі, з одного боку, "об'єктивні, істотні, стійкі, повторювані зв'язки між складовими частинами, компонентами процесу навчання", з іншого - уважається, що педагогічні закономірності виступають проявом основних законів педагогіки, знаходять своє конкретне вираження у принципах і педагогічних правилах, що випливають із них.

Багато закономірностей навчання виявляються емпіричним шляхом, як результат рефлексивного аналізу зв'язків між ходом навчання та суспільних процесів (зовнішні закономірності), а також між різними компонентами самого освітнього процесу (внутрішні закономірності). Наприклад, продуктивність навчання залежить від суспільних та економічних стимулів - це зовнішня закономірність навчання; чим більше учитель ураховує цілі учня в організації занять, тим більш активною та продуктивною виявляється його навчальна діяльність - внутрішня закономірність.

Кожна дидактична система базується, як правило, на особливій сукупності провідних закономірностей навчання, тому створити єдину систему закономірностей навчання не вдається. Перелік і кількість дидактичних закономірностей у різних авторів різні, деякі з них узагалі не розглядають дидактичні закономірності, уважаючи, що їх утілюють у собі принципи навчання, інші наводять більше 70-ти закономірностей навчання. Багато педагогів формулюють правила й закономірності здійснення окремих елементів евристичних процесів: евристичних бесід, діалогів, рішення задач. Однак закономірностей загальноосвітнього процесу евристичного типу в аналізованих роботах нами не виявлено. Тим часом пошук і створення системи таких закономірностей, формулювання на їх основі дидактичних принципів і правил - необхідна умова конструювання дидактичної евристики та її практичного застосування.

Закономірностями евристичного навчання будемо вважати стійко повторювані зв'язки між типовими педагогічними фактами, явищами та подіями в умовах даного типу навчання. Їх виявлення відбувалось на основі організованої експериментальної практики. Після теоретичного осмислення її результатів одержані висновки доповнювали теоретичну модель евристичного навчання, були основою для формулювання принципів її практичної реалізації.

Перелічимо виявлені закономірності евристичного навчання.

Освітня продуктивність учнів зростає, якщо вони усвідомлено беруть участь у визначенні цілей навчання, виборі його технологічних елементів, у створенні особистісного компонента змісту освіти.

Евристичне освоєння учнями фундаментальних освітніх об'єктів закономірно приводить до вибудовування їхньої особистісної системи знань, адекватної досліджуваній дійсності й освітнім стандартам.

Первинність одержання учнем особистого освітнього продукту стосовно аналогічних зовнішніх освітніх стандартів веде до підвищення навчальної мотивації та продуктивності в освіті.

Динаміка творчих досягнень учнів випереджає динаміку росту рівня засвоєння базових освітніх нормативів. Творча результативність навчання в більшій мірі впливає на розвиток особистісних якостей учнів, ніж на рівень засвоєння ними освітніх стандартів.

Зміни зовнішніх освітніх продуктів учня відбивають його внутрішні освітні зміни - розвиток креативних, когнітивних та оргдіяльнісних особистісних якостей.

Включення в навчальний процес метапредметного змісту виводить учня за межі навчального предмета та приводить до встановлення ним особистісно значущих зв'язків з іншими освітніми галузями, що визначають цілісність змісту його освіти.

Збільшення в навчальному процесі частки відкритих завдань, що не має однозначно визначених рішень, збільшує інтенсивність та ефективність розвитку креативних якостей творчо орієнтованих учнів.

Рівень творчої продукції учнів визначається їхніми індивідуальними здібностями та ступенем освоєння ними евристичної технології діяльності.

Вірогідність отриманих закономірностей забезпечена результатами, отриманими у проведеному педагогічному експерименті вчителями різних шкіл при вивченні загальноосвітніх дисциплін школярами від 6 до 16-ти років.

Аналіз закономірностей евристичного навчання дозволив сформулювати його ключові принципи. Під принципами евристичного навчання маються на увазі виявлені дослідним шляхом положення, на основі яких здійснюється евристичне навчання в конкретних умовах навчального предмета, класу, школи. Розглянемо та прокоментуємо їх.

1. Принцип особистісного цілепокладання учня: освіта кожного учня відбувається на основі та з урахуванням його особистих навчальних цілей. Даний принцип спирається на глибинну здатність людини - здатність постановки цілей своєї діяльності. Незалежно від ступеня усвідомленості своїх цілей дитина живе з уродженою потребою й можливістю ставити та досягати їх. Великий російський учений І. Павлов розглядав постановку людиною цілей на рівні її інстинктів. У своїй роботі "Рефлекс мети" І. Павлов називає акт прагнення людини до мети однією з головних умов її життя, а умовою плідного прояву рефлексу мети вважає наявність напруги у вигляді певних перешкод: "Якщо кожний із нас буде плекати цей рефлекс у собі як найціннішу частину своєї істоти, якщо батьки й усе вчительство всіх рангів зроблять своєю головною задачею зміцнення та розвиток цього рефлексу в опікуваній масі, якщо наші громадськість і державність відкриють широкі можливості для практики цього рефлексу, то ми зробимось тим, чим ми мусимо й можемо бути, судячи з багатьох епізодів нашого історичного життя та з деяких змахів нашої творчої сили".

Радянська дидактика розглядала принцип цілепокладання, однак мова йшла про навчальні цілі, які методисти та вчителі ставили перед учнями, тобто викладач передавав учням інформацію, керував її сприйняттям і засвоєнням, а учні сприймали, переробляли та застосовували цю інформацію. Беручи за основу позицію І. Павлова, ми вважаємо за необхідне включити принцип особистісного цілепокладання в перелік провідних дидактичних принципів не тільки евристичного, а й будь-якого іншого особистісно зорієнтованого типу навчання, тому що це ключовий гуманний принцип, що забезпечує продуктивну освітню діяльність і самореалізацію дітей.

Принцип особистісного цілепокладання передбачає необхідність усвідомлення цілей навчання як учнем, так і вчителем. Коли їхні цілі різні, учитель не домагається зміни цілей учня, а допомагає йому усвідомити свою мету та досягти її у співставленні з іншими цілями. Предметні цілі вчителя, наприклад, зі словесності чи математики, слідують за значущістю за цілями педагогічними: навчити учня вибудовувати власну траєкторію в цій освітній галузі(ях).

Навички цілепокладання поступово розширюються: спочатку учням пропонується поставити цілі на один урок чи його частину, потім усвідомити її досягнення та зробити висновки; таке завдання багаторазово повторюється. Індивідуальні цілі учнів поступово займають усе більше місця в системі їхньої освіти; будь-яка освітня ситуація чи технологічний етап навчання виступають приводом для первинного цілепокладання учня, що визначає характер і зміст його подальших дій. У результаті діти навчаються співвідносити свої бажання з реальними можливостями, індивідуальними здібностями та інтересами, у них формуються навички грамотного цілепокладання.

2. Принцип вибору індивідуальної освітньої траєкторії: учень має право на усвідомлений та узгоджений із педагогом вибір основних компонентів своєї освіти: змісту, цілей, задач, темпу, форм і методів навчання, особистісного змісту освіти, системи контролю й оцінки результатів. Творчість учнів можлива лише в умовах свободи вибору елементів освітньої діяльності; для цього вчитель забезпечує учня правом вибору цілей заняття, способів їх досягнення, теми творчої роботи, форм її виконання та захисту, заохочує власний погляд учня на проблему, його аргументовані висновки та самооцінки.

Даний принцип установлює рядопокладання створюваного учнем особистісного змісту освіти та змісту, який задається йому ззовні й має характер освітніх стандартів. Практично будь-який елемент освіти реалізується за допомогою власного вибору або пошуку учня. Учень може не тільки вибирати освітні компоненти із запропонованого йому набору, а і створювати власні елементи своєї освітньої траєкторії. Свобода творчого самовираження та вибору освітньої траєкторії учня припускає організаційно-технологічну заданість методології його діяльності. Школяр створює освітній продукт й одержує освітнє збільшення тоді, коли опановує основи креативної, когнітивної й організаційної діяльності. Тому вчитель не тільки дає учням свободу вибору, а й учить їх діяти осмислено в ситуації вибору, озброює необхідним діяльнісним інструментарієм. Чим більший ступінь включення учня в конструювання власної освіти забезпечує вчитель, тим повніше виявляється його індивідуальна творча самореалізація.

Принцип свободи вибору освітньої траєкторії стосується не тільки учнів, а й учителів. Кожний учень і вчитель школи евристичної орієнтації мають право й навіть обов'язок бути самоцінною людиною з власною життєвою позицією та світоглядом; вивчення будь-якого шкільного предмета припускає можливість особистої точки зору на всі ключові питання предмета як у вчителя, так і в учня.

Для реалізації даного принципу вчитель повинен уміти, з одного боку, розуміти й позначати власний зміст освіти з предмета, а з іншого - допускати й підтримувати інші варіанти змісту освіти, що можуть бути в учнів. Обговорення на заняттях різних точок зору й позицій, захист альтернативних творчих робіт на одну тему вчать толерантному ставленню учнів до інших позицій і результатів, допомагають їм зрозуміти закон різноманіття шляхів збагнення істини.

Окрім того, одночасна презентація учнями різних робіт з того самого питання створює особливу освітню напруженість, що спонукає присутніх до особистого саморуху й евристичного пошуку рішень.

3. Принцип метапредмених основ змісту освіти: основу змісту освітніх галузей і навчальних дисциплін складають фундаментальні метапредметні об'єкти, що забезпечують можливість суб'єктивного особистісного пізнання їх учнями. Пізнання реальних освітніх об'єктів приводить учнів до виходу за рамки звичайних навчальних предметів і переходу на метапредметний рівень пізнання. На метапредметному рівні різноманіття понять і проблем зводиться до відносно невеликої кількості фундаментальних освітніх об'єктів - категорій, понять, символів, принципів, законів, теорій, що відбивають певні сфери реальності. Такі фундаментальні освітні об'єкти, як слово, число, знак, традиція, виходять за рамки окремих навчальних предметів і стають метапредметними.

Loading...

 
 

Цікаве