WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Загальношкільне оцінювання - Реферат

Загальношкільне оцінювання - Реферат

Мета

Пер Дейлін, засновник Міжнародного руху за зміни в освіті та головний експерт програми розвитку навчальних закладів, та його колега Вел Раст так визначили основну мету програми (Dalin and Rustб 1983: 44): "Допомогти навчальним закладам діагностувати сучасний стан їхньої роботи, планувати та впроваджувати, оцінювати та пристосовуватися, щоб відповідати внутрішнім і зовнішнім вимогам зі щораз більшою ефективністю. Програма розглядає навчальний заклад як організацію".

Принципи

Програма розвитку навчальних закладів ґрунтується на повній умоглядній структурі шкільної природи. Зміна відбувається на підставі визначення реальних потреб, які можна ідентифікувати у трирівневій структурі "керівництво, власність і безпека персоналу (технічна та психологічна)". Ця структура підштовхує нас до деяких припущень, які доповнюють метод програми. Ці припущення такі.

"Припущення перше: незважаючи на більшу сегментацію організаційних змінних в освітніх закладах, на відміну від промислових чи комерційних установ, між більшістю організаційних змінних залишається динамічна взаємозалежність.

Припущення друге: уявлення про організацію діяльності школи в кожного працівника навчального закладу унікальні й водночас обмежені, тому всі працівники мають однакове право давати попередню інформацію про справжню ситуацію в навчальному закладі та вносити пропозиції про те, якою вона повинна бути.

Припущення третє: програму інновацій у навчальних закладах треба вводити при співпраці та залученні широкого кола працівників установи.

Припущення четверте: конфлікти є нормальним організаційним явищем, їх можна конструктивно використовувати для сприяння розвитку навчального закладу.

Припущення п'яте: інноваційні зміни в навчальному закладі звичайно потребують підтримки ззовні.

Припущення шосте: хоча у процесі консультацій стосовно виконання програми вже визначено цінності, консультанти намагаються самостійно окреслювати мету за умови очікуваних наслідків інноваційних змін.

Припущення сьоме: деякий ступінь свободи в рамках довкілля існує для того, щоби сприяти інноваційним процесам у школі.

Припущення восьме: ефективність організації можна оцінити тільки в контексті.

Припущення дев'яте: школи можуть учитись".

Процес

Програма розвитку навчальних закладів охоплює добре розвинутий процес, що складається із семи окремих фаз, які ґрунтуються на моделі, що змінюється залежно від реальної чи бажаної ситуації. Дейлін попереджає, що події реального життя, в яких беруть участь люди, ніколи не утворюють чіткої та впорядкованої послідовності та що насправді певні фази процесу - наприклад, збір даних, - часто відбуваються непослідовно. Однак він заявляє, що, незважаючи на невідповідність між реальністю та моделлю, описаний процес забезпечує схему різних видів діяльності, які відбуваються у програмі.

Засоби

Анкета "Методика інституційного навчання" - основний засіб програми інституційного розвитку. Це стандартизована анкета, створена для фази попередньої шкільної атестації. Було розроблено кілька версій анкети для різних груп, але всі вони зосереджені на організаційних чинниках, статистично стійкі та надмірно ускладнені. Версія, яка називається "Методи шкільного розвитку" (Dalin et al., 1987) і яку нещодавно поширила Національна фундація освітнього дослідження в Англії, має 12 шкал, що репрезентують цінності та цілі, шкільні завдання, взаємини між персоналом, шкільний клімат, керування та врядування, ухвалення рішень, спілкування, впливи, аналіз та оцінювання, зміни у школі. методи викладання, викладацьку діяльність.

Згідно з визначенням, програма інституційного розвитку присвячена питанням розвитку. Логічним взаємозв'язком процесу є те, що зворотний вплив результатів анкети супроводжується діалогом, який допомагає визначити мету, спланувати дії. Фаза шкільного розвитку залежить від планування діяльності, і оскільки цей зв'язок особливо проблематичний, Міжнародний рух за зміни в освіті виступає за надання консультацій, що можуть набувати форми зовнішньої чи внутрішньої підтримки. Конкретна форма надання консультацій - це важлива передумова діяльності програми інституційного розвитку. Однак представники міжнародного руху вважають, що консультанти не повинні автономно керувати проектом. Роль консультантів - радити, мотивувати, підтримувати та робити експертизу, а потім, відповідно, звітувати перед керівним органом школи. Отже, розвиток на шкільному рівні виконує функцію керування, врядування та підтримки. Підтримку зазвичай забезпечує консультант, який діє як каналізатор і залишає школу із правом власності на будь-які зміни, які вирішив запровадити персонал.

Коментар

Програма інституційного розвитку - це добре налагоджений процес шкільної атестації, підґрунтям якого є стандартизована анкета. Анкета вимірює широкий спектр організаційних чинників, але вона залежить від комп'ютерного аналізу і консультацій щодо зворотного зв'язку та інтерпретації даних. І хоч Міжнародний рух за зміни в освіті розробив програму інституційного розвитку, учені й далі створювали для шкіл додаткові діагностичні засоби, зосереджені на визначенні реальних потреб. Міжнародний рух також розширив поняття "консультування", акцентуючи на попередньому обговоренні контракту, навчанні учасників і розвитку власності на шкільному рівні. Уся ця діяльність ґрунтується на усвідомленні того, що хоча програма і є узагальненням, реальна реалізація процесу різна в різних школах.

Інші підходи до загальношкільного оцінювання

Проект "Указівки для проведення шкільної атестації та внутрішній розвиток школи" та програма інституційного розвитку, звичайно, не єдиний підхід до загальношкільного оцінювання, хоча в багатьох аспектах він найповніший. Існують два інші, спрямовані на розвиток, підходи до шкільної атестації, які використовують сьогодні в наших школах: "Структура організаційних змін і методики викладання" та "Діагностування потреб осіб та організацій". Третій підхід - це запропоновані на рівні місцевих управлінь освіти схеми шкільного самооцінювання.

Підхід "Сприяння шкільним змінам" ґрунтується на посібнику "Структура організаційних змін і методики викладання", який розробив Герольд Геллер (1985). Цю структуру навів Центр вивчення загальноосвітніх шкіл у Йорку (Англія), її використовували в багатьох середніх школах. Структура організаційних змін і методики викладання охоплює три окремі, але взаємопов'язані шкали, мета яких - виміряти реакцію людини на зміні та його/її оцінку того, як керівництво та школа загалом реагують на зміни та сприяють розвитку. Дані здебільшого проаналізовано статистично, результат наносять на діаграму структури, яка графічно ілюструє соціоемоційний стан школи та її персоналу.

Дані й діаграма структури мають великий вплив на шкільний персонал. Графічне тлумачення даних викликає зацікавлення й потенційно створює мотивацію. Структура організаційних змін і методика викладання допомагає шкільному персоналу зрозуміти класність організації та клімат школи і зробити свій внесок у її роботу. На жаль, посібник не описує фази розвитку повністю, що могло би збільшити користь структури. Можливо, структура придасться найбільше в межах проекту "Указівки для проведення шкільної атестації та внутрішній розвиток школи" або на стадії атестації (попередньої чи головної) матриці.

"Діагностування потреб осіб та організацій" - це діагностичний засіб, який допомагає визначити потреби осіб та організацій, щоби сприяти розвиткові персоналу та підвищувати кваліфікацію вчителів. Це винахід, який складається із 66-ти пунктів і зосереджений на організаційний атмосфері школи для підвищення кваліфікації. Цим засобом легко керувати, у ньому може брати участь велика кількість людей, результати використання свідчать про його надійність. Цей проект застосовують у різноманітних шкільних ситуаціях у Великій Британії та на континенті. Джон Елліот-Кемп і Грехем Вілльямс (1980), ініціатори "Діагностування потреб осіб та організацій", так описують суть і мету цього засобу: "Підвищення кваліфікації часто не призводить до поліпшення роботи школи. Робоча ситуація часто перешкоджає людям внести ті зміни, які вони вважають за потрібне. "Діагностування" - це підхід, спрямований на визначення потреб стосовно підвищення кваліфікації на організаційному, а не на індивідуальному рівні, хоча визначені потреби звичайно відображають інтереси осіб. Це зосереджує увагу на проблемах і можливостях усієї школи. Навчання та розвиток можуть тоді концентруватися на пріоритетних для організації, а не тільки для осіб потребах, зокрема тих, що стосуються взаємин між працівниками та між групами у школі (кафедри, річні групи вчителів та інші цільові групи)".

Підхід "Діагностування потреб та організацій" замінили системою діяльності самоініційованої групи, пакетом документів для перевірки та розвитку персоналу школи, які розробили Джон Елліот-Кемп і Б. Вест (1987). Цей пакет містить документи про походження, суть термінологію та дані, призначені персоналу школи, щоб розпочати процес шкільної атестації, спрямованої на розвиток. Матеріали пакету подають широкий спектр інформації для шкільної атестації. Система також охоплює пов'язані з цим процеси. Оскільки система діяльності самоініційованої групи відносно нова, у ній ще немає інформації довготермінового оцінювання. Однак результати попереднього аналізу свідчать, що це потужна система, яка генерує та спрямовує у правильне русло інтереси та діяльність учасників. Система є додатком і, так би мовити, наступником "Діагностування потреб та організацій", однак, як виявилось, більш забезпечена документацією для шкільної атестації.

Loading...

 
 

Цікаве