WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Дитячо-юнацька організація - Реферат

Дитячо-юнацька організація - Реферат

Уповільнене досягнення результатів у порівнянні з особистісно зорієнтованим підходом.

Необхідність високої кваліфікації педагогів при формуванні педагогічних ситуацій.

Слабке врахування індивідуальних особливостей дитини при формуванні педагогічної ситуації, спрямованої на колектив дітей, і великі витрати життєво-часових ресурсів при формуванні ситуації, спрямованої на конкретного індивіда (однак дані витрати менше, ніж при особистісно зорієнтованому підході).

Необхідність існування згуртованого колективу педагогів-однодумців, які чітко усвідомлюють роль кожного з них і колективу в цілому.

Достоїнства особистісно зорієнтованого підходу

Прискорене досягнення результатів.

Більше глибоке розуміння та довіра серед дітей, між дитиною та педагогом.

Недоліки особистісно зорієнтованого підходу

Великий ступінь помилки педагога, тому що послаблено зовнішній контроль.

Формування потреб дитини, її життєвих принципів, форм поведінки та поглядів залежить тільки від моральності та компетентності конкретного педагога.

Асоціативний зв'язок моделі поведінки, а також поглядів і принципів з особистістю педагога (не проектуються на навколишній світ).

При зміні обстановки велика ймовірність виникнення моральних травм у дитини. Мала адаптивна здатність дитини до навколишнього світу.

Велика ймовірність виникнення моральних травм у дитини при зміні педагога.

Велика ймовірність зміни форм поведінки, поглядів і принципів під час відсутності педагога.

Створення педагогічних ситуацій вимагає від педагога високої кваліфікації та підвищених витрат життєво-часових ресурсів.

Зробивши порівняльний аналіз вищевикладених підходів, неважко побачити, що традиційний особистісно зорієнтований підхід до роботи педагогічного колективу менш ефективний, ніж колективно-орієнтований.

У зв'язку з тим що в якості основної методики роботи були вибрані комунарські, засновані на колективних творчих справах, важливо проаналізувати мотиви дитини при участі в цих справах.

Створення мотивації участі в КТД

Дитина, так само, як і дорослий, може що-небудь робити тільки в тому випадку, якщо захоче це зробити, якщо в неї виникла мотивація до цього. У різних ситуаціях можуть виникати найрізноманітніші мотиви, але грубо їх можна розділити на дві глобальні частини: позитивні мотиви й негативні мотиви. Безумовно, швидше та якісніше дитина зробить те, на що вона вмотивована позитивно (тобто якщо вона захотіла щось зробити, виходячи зі своїх внутрішніх бажань і позивів). Розглянути все різноманіття мотивів досить складно, тому зупинимось для прикладу на основних мотивах участі дитини в колективних творчих справах.

Мотиви дитини:

Страх покарання.

Потреба в угамуванні комунікаційного голоду.

Виконання даного КТС для того, щоби взяти участь і в інших справах.

Бажання виграти (дух змагання).

Інтерес до реалізації своїх здібностей (творчих, інтелектуальних, управлінських, організаційних тощо).

Усвідомлення розвивальної ролі КТС.

Усвідомлення необхідності даної КТС для інших.

Основний акцент при роботі варто зробити на інтересі до реалізації своїх здібностей, тому що це найбільш простий у досягненні мотив, що не містить негативних емоцій.

Порівняння "свідомого" й "попитного" підходів до педагогіки

Важливим аспектом роботи педагога є його взаємини з дитиною та метод формування його життєвих принципів. Традиційно радянська педагогіка базувалась на формуванні в дитини ряду непорушних істин, що будуть визначати її поведінку в дорослому житті, взаємини з іншими людьми і, в остаточному підсумку, принципи та устрій країни. Даний підхід засновано на прямому впливі на свідомість дитини. У результаті такого впливу у свідомості дитини формуються основні поняття та принципи, погляди на навколишній світ. (Наприклад, такі поняття, як обов'язок, відповідальність тощо.) Дитина ЗНАЄ, що "це" й "це" - добре, а "те" й "те" - погано. Однак наприкінці підліткового періоду, що характеризується юнацьким максималізмом і нігілізмом, багато понять піддаються сумніву й вимагають доказів. У цей момент педагогам особливо важливо допомогти підліткам повірити в необхідні істини (або довести їх), що, як показує практика, з успіхом їм удається. Але друга проблема, з якою зіштовхуються діти, - це протиріччя між "ТРЕБА" й "ХОЧУ". Непоодинокі випадки, коли дане протиріччя призводило до внутрішньо-особистісних конфліктів і навіть до моральних травм. Буває, що дане протиріччя виникає неусвідомлено: дитина знає, що так робити не можна, але все одно робить, при цьому усвідомлює та визнає, що робить погано, і не може зрозуміло пояснити свою поведінку.

Протиріччя між "ХОЧУ" та "ТРЕБА" не виникне тільки в тому випадку, якщо дитяче "ХОЧУ" буде збігатися з дорослим "ТРЕБА". Таким чином, виникає ще один підхід до виховання дітей - формування в них потреби в тому, що робити необхідно. Причому така потреба може бути неусвідомленою ("...я не знаю, чому я роблю так, просто я завжди так роблю, просто мені це подобається, я до цього звик..."). Для людей задовольняти свої потреби (соціальні, творчі, моральні й ін.) так само природно, як дихати та їсти (задовольняти свої біологічні потреби), тому шлях формування потреб - найбільш гармонійний шлях виховання дітей. При подібному підході завдання педагога полягає в пошуку методів і засобів культивації "потрібних" потреб, пригніченні "шкідливих" і формуванні відсутніх потреб. Одним із найбільш розповсюджених методів формування потреб є створення постійної (довгострокової) мотивації до того, що в результаті може стати потребою. На основі довгострокової мотивації формується звичка, що і є в даному випадку потребою.

Для прикладу: мама регулярно розповідає маляті цікаву казку про білу міцність (асоціюючи її із зубками дитини), про напад злих ворогів і зміцнення стін чудо-пастою. Дитина вже вмотивована на те, щоби почистити зуби. Спочатку вона чистить зуби, пригадуючи казку, але із плином часу це ввійде в неї у звичку, і про казку вона забуде. Однак відчуття чистого рота, до якого вона звикла, для неї вже необхідність, у результаті цього в дитини сформувалась потреба в тому, щоб чистити зуби. Практика показує, що не всякі мотиви здатні сформувати в дитини звичку, а пізніше й потреби. Подібне формування не відбувається, коли мотив будується на негативних емоціях дитини (страх, "обмін": я зроблю "це", щоб одержати "те", тощо).

На даний момент у вітчизняних школах застосовується компроміс між педагогікою, спрямованою на свідомість, і педагогікою, спрямованою на формування потреб, тому що "свідома" педагогіка вступає у протиріччя з підвалинами навколишнього світу, а для використання "попитної" педагогіки вітчизняна школа ще не готова через свою інертність.

Дуже серйозною помилкою при оцінці ефективності результату педагогічної діяльності є змішування понять "процес" і "результат" діяльності дитини. Для того щоби більш чітко усвідомити це, необхідно розглянути КТС як багаторівневу модель.

Багаторівнева модель колективної творчої справи

Умовно колективну творчу справу (КТС) можна розділити на три основних рівні: підготовки, організації та представлення. Реалізація кожного рівня може здійснюватись різними людьми. Однак дані люди повинні усвідомлювати, що беруть участь у загальній (колективній) справі. Тобто в кожної дитини, котра бере участь у колективній творчій справі, є своя роль (чи своя справа). Рівень підготовки містить у собі: розробку форми та змісту справи, визначення необхідних ресурсів (урахування вже наявних, визначення відсутніх, вибір шляху отримання відсутніх ресурсів) і виготовлення необхідних матеріалів.

Для прикладу наведемо справи, що відносяться до рівня підготовки: написання сценарію та режисура свята, проведення репетицій, виготовлення костюмів, розробка запитань для диспуту, виготовлення запрошень, плакатів, оформлення місця проведення справи, запис фонограм тощо. Рівень організації містить у собі: пошук відсутніх ресурсів, розподіл ресурсів, пошук і розподіл матеріалів, організацію реклами (якщо вона необхідна) визначення термінів проміжного й підсумкового контролю, здійснення контролю, узгодження форми, змісту, строків, місця проведення справи із зацікавленими особами. Якщо казати загалом, то рівень організації повинен забезпечити нормальну роботу дітей з організації та проведення справи. Наприклад, рівень організації може містити в собі такі справи: забезпечення актовим залом для репетиції, пошук необхідної апаратури, одержання доступу до необхідних приміщень, зв'язок з адміністрацією, зв'язок із засобами масової інформації, організація перегляду номерів, генеральної репетиції тощо. Рівень представлення містить у собі, власне кажучи, проведення творчої справи. Наприклад, ступінь підготовки ведучих, якість гри акторів та ін.

Дуже часто до рівня представлення помилково відносять і елементи рівня підготовки: такі як барвистість плакатів, оформлення місця проведення справи. Однак це не зовсім так - до рівня представлення відносяться тільки ті суб'єктивні фактори, що залежать безпосередньо від проведення справи. Тобто актор може зіграти добре чи погано, бо може бути втомленим чи в нього "сіло" горло. Ті ж речі, що на момент початку справи змінити не можна (пошити костюми, перемалювати плакати), відносяться до рівня підготовки.

При розгляді творчої справи як багаторівневої моделі видно, що велика частина виховних задач вирішується на рівні підготовки й організації, тому при розгляді творчої справи необхідно особливу увагу приділяти процесу її підготовки й організації. Бувають випадки, коли при хорошій підготовці й організації зовнішній результат не відповідає бажаному, але це зовсім не означає, що поставлені виховні задачі не виконані, навпаки, дана ситуація дає педагогу додаткову можливість розвитку в учнів їхніх аналітичних здібностей, дозволяє їм осмислити те, що відбулось, і зробити для себе висновки на майбутнє. При цьому важливо допомогти дітям зрозуміти, через що так відбулось і що необхідно зробити, щоб цього не було в подальшому. При цьому в жодному разі не можна їх звинувачувати - діти підуть у захист чи в них виникне депресивний стан каяття, що не дозволить їм провести самостійну аналітичну роботу. Таким чином, при роботі з дітьми головним педагогічним результатом є ПРОЦЕС підготовки й організації справи, а не її зовнішній РЕЗУЛЬТАТ.

Організуючи КТС, окрім усвідомлення її педагогічних цілей необхідно знати, які інструменти може використовувати дорослий для реалізації даних цілей. І тут не можна обійтись без класифікації дітей за їхніми можливостями та здібностями. Звісно, дана класифікація потрібна тільки педагогу й аж ніяк не декларується.

Loading...

 
 

Цікаве