WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Джерела виникнення інновацій. Інновації на філософському рівні розгляду - Реферат

Джерела виникнення інновацій. Інновації на філософському рівні розгляду - Реферат

Дьюї розглядав освіту не як щось таке, що накладається на дитину ззовні, а як ріст, розвиток тих властивостей і здібностей, з якими він з'являється на світ. Він вважав, що методи навчання й виховання необхідно вибудовувати, звертаючись до безпосереднього досвіду дітей, коли визначене знання стає для них необхідним. Розуміючи під вихованням ріст відмінностей і здібностей дитини, Дьюї бачив у турботі щодо процесу росту вірний шлях для підготовки дитини до роботи дорослої людини. Дозрівання вимагає часу, і його не можна безкарно прискорювати. Зневажати силами і нестатками дитинства в ім'я досягнень у житті дорослого - злочин.

Справжньою метою придбання знань є перебування на шляху їх-нього добування в міру виникаючої необхідності. Найважчий урок, що приходиться засвоювати дитині, - це практичний: дитина повинна навчитися пристосовуватися до людей і робіт; якщо його осягне невдача, ніяка кількість книг не може виправити такий стан речей".

Сама ж освіта повинна базуватися на дослідницькому методі, що допомагає дитині самостійно формулювати проблеми і вирішувати їх, стимулюючи пізнавальну активність, що пов'язує освоєння світу з особистим досвідом. На думку Дьюї, весь простір цивілі-зації можна представити у вигляді різних проблемних ситуацій, вирі-шення яких і є змістом життя людини. У цьому контексті Дьюї і розглядав зміст освіти.

Ця ідея потім багато в чому лягла як в основу планів загальноосвітньої школи, так і в мережу спеціалізованих шкіл (фізико-математичні, біолого-хімічні, гуманітарні та інші школи, організовані за принципом поглибленої предметної підготовки).

Сучасний варіант цієї ідеї передбачає побудову змісту ліцейської освіти, тому що "...ліцеї дають попередню професійну підготовку підвищеного типу в тісному контакті з вузами і забезпечує пропедевтику в тій або іншій професії, того чи іншого ступеня вищої професійної освіти" (Болотов В. А., 1996).

Таким чином, змістовне розходження між основними видами середніх загальноосвітніх навчальних закладів старшої ланки - гімназіями (як освітніми школами в самому широкому змісті) і ліцеями (як школами, що займаються спеціалізованою підготовкою кадрів) фактично відтворює розходження між концепціями формальної і матеріальної освіти.

Безперечно, реалізація цих концепцій у "чистому вигляді" практично неможлива, тому що в школі формальної освіти обов'язково присутні прикладні знання, які забезпечують адаптацію учня до сучасних умов. І, навпаки, у школі матеріальної освіти крім прикладних наук представлена (хоча б у мінімальному обсязі) концептуальна частина, що відноситься до формальних знань.

Проте дослідження будь-яких інновацій на філософському рівні та їхня послідовна реалізація, наприклад, на рівні створення навчального плану в кожній конкретній інноваційній школі буде потребувати від дослідника професійного самовизначення стосовно концепції формальної або матеріальної освіти.

Одним із граничних філософських питань, необхідних при дослідженні будь-яких інновацій на філософському рівні є принциповим питанням, пов'язаним із уявленням про структуру людської культури, докладно викладений у монографії французького вченого А. Моля "Соціодинаміка культури".

Щоби представити коротко концепцію А. Моля, що дає характеристики двох напрямків уявлення про структуру людської культури, необхідно спочатку визначитися щодо значення поняття "культура".

Вчений пише, що він не хоче давати яке-небудь "замкнуте" визначення культури, що могло б збільшити і без того велику кількість наявних визначень; для нього набагато важливіше встановити, "які вимірні параметри культури" і як можна досліджувати соціально-динамічні процеси, що відбуваються в сучасній культурі. "Культура, - пише Моль, - це інтелектуальний аспект штучного середовища, яке людина створює в ході свого соціального життя. Вона - абстрактний елемент навколишнього світу...".

А. Моль розділяє культуру на індивідуальну й соціальну. Сам термін "культура", на його думку, охоплює "сукупність інтелектуальних елементів даної особистості або групи людей, стабільних та пов'язаних з тим, що можна назвати "пам'яттю світу або суспільства".

Індивідуальна культура - це "екран знань", сформований у свідомості людини. На цей екран проектуються одержувані з зовнішнього світу нові стимули - повідомлення, і на цій основі будуються сприйняття, тобто форми, здатні одержати подальше вираження в словах і знаках. Очевидно, що на особистому рівні ці "екрани" різні щодо просторості (ерудиція), глибини й оригінальності. Але так чи інакше, вони обумовлені загальним станом "колективної культури" А. Моль називає цю культуру "соціокультурною таблицею", що стає підґрунтям для інтелектуального життя більшості людей".

На цих підставах Моль уводить два фундаментальних поняття, що характеризують два взаємопротилежні типи культури: традиційну і сучасну.

Суть традиційної культури полягає у встановленні деяких "основних предметів для міркування на відміну від предметів менш важливих і дріб'язкових у повсякденному житті".

Вона припускає деяку ієрархію або упорядкування ідей людини, спираючись на існування всеосяжних загальних і пов'язаних з ними другорядних понять.

Завдяки цьому будь-яке сприйняття можна співвіднести з деякою "мережею" знання, що володіє чітко вираженою структурою, витканою з основних, другорядних, третьорядних і т. д. ліній, тобто це "мережа маршрутів думки зі своїми вузловими вкрапленнями...". Сприйняття повинні як би проектуватися на екран знань, який можна уявити у вигляді павутиння, строго упорядкованого щодо декількох центрів.

Щодо концепції сучасної (мозаїчної) культури людина пізнає навколишній світ за законами - у процесі проб і помилок; він осягає причинно-наслідкові зв'язки, що обумовлюються професійною ді-яльністю. Сукупність її знань визначається статистично; вона черпає їх із власного життя, газет, інших засобів інформації, здобутих у міру потреби. Лише нагромадивши певний обсяг інформації, вона починає виявляти сховані в ній структури. Вона йде від випадкового до випадкового, але часом це випадкове виявляється суттєвим.

"Екран знань у сучасній (мозаїчній) культурі більше схожий на волокнисту освіту: знання складаються із розрізнених уривків, пов'язаних простими, чисто випадковими відносинами, близькими за часом засвоєння, спів-звучністю або асоціаціями ідей. Ці уривки не утворюють структури, але вони мають силу зчеплення, що є кращим за старі логічні зв'язки, надає "екранові знань" визначену щільність, компактність, не меншу, чим у подібного екрана традиційної культури".

А. Моль називає цю культуру мозаїчною, тому що вона складена з безлічі дотичних, але не утворюючих конструкцію фрагментів. У ній відсутні точки відліку, а також загальні поняття, проте багато понять, що мають значну вагомість (опорні ідеї, ключові слова і т. п.). Ця культура вже не є в основному продуктом університетської осві-ти, тобто деякого раціонально організованого процесу пізнання; вона є підсумком впливу на людину безперервного, рясного і безладного потоку випадкових зведень.

У мозаїчній культурі, як пише Моль, знання формуються в основному не системою освіти, а засобами масової комунікації.

Очевидно, що й у цьому випадку (як і в усіх попередніх типах) орієнтація дослідників на ту або іншу концепцію спричиняє цілком визначений напрямок конкретизації педагогічних цілей, що, у свою чергу, відіб'ється у визначеному змісті освіти, навчальному матеріалі, плані, програмі.

Дослідникам у цій ситуації доводиться професійно самовизначатися щодо питань, розглянутих нами вище, з якими вони зіштовхуються на кожнім етапі:

гранична задача всієї сфери освіти в цілому;

співвідношення процесів навчання і розвитку;

Loading...

 
 

Цікаве