WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Державне управління освітою: регіональний аспект - Реферат

Державне управління освітою: регіональний аспект - Реферат

Виходячи з такого визначення, він стверджує, що будь-який викладач, по суті, є менеджером навчально-пізнавального процесу (як суб'єкт управління ним), а керівник навчального закладу - менеджером навчально-виховного процесу в цілому (як суб'єкт управління цим процесом).

Дидактичний менеджмент ще формується як самостійна теорія (на практиці він проявив себе в роботі педагогів-новаторів).

Освітній, педагогічний, дидактичний менеджмент як самостійні наукові напрями й нові навчальні дисципліни поки що тільки складаються, формуються, не мають єдиного статусу та стандарту. Їх логіка й методологія тільки створюються - вони зростають на рівні тих сьогоднішніх вимог, які ставляться суспільством, що трансформується в цих галузях знань і навчальних дисциплін.

Використання методології маркетингу в управлінні освітою викликане необхідністю пошуку нових форм і методів управління навчанням і реалізації освітніх послуг, що відповідають сучасному рівню суспільних відносин.

Особливого значення набуває комплексний системний підхід, що орієнтує систему управління освітою на більш повне задоволення учнівських потреб і сприяє успішній діяльності на ринку освітніх послуг. Він охоплює всі стадії навчання - від вивчення потреб учнів і суспільства, попиту на освітні послуги до їх надання в повному обсязі організації збуту освітніх послуг і наступного обслуговування випускників.

У Великій Британії, Данії, Нідерландах та інших високорозвинених країнах освітнім менеджментом (адмініструванням освітою) розроблено Стандарт професійної діяльності директора школи ("вихователя", за В. Далем). Він є базою, основним орієнтиром для здійснення професійної підготовки керівника навчального закладу, визначення його професійного рівня, мірилом управлінських потенційних можливостей.

Як ми бачимо, існує потреба в розробці Стандарту професійній діяльності працівників органів управління освітою ("освітян" за В. Далем) від міністерства до методиста й інспектора відділу освіти, та Стандарту професійній діяльності педагога-предметника ("учителя" за В. Далем) з тими ж цілями.

Сучасний менеджмент в освіті стає наукомісткою сферою діяльності й у все більшому ступені потребує високого професіоналізму та різнобічних знань (соціально-адекватного менеджменту, кадрового менеджменту, освітньої, педагогічної та дидактичної інноватики, інноваційного менеджменту, методичного менеджменту). І вчитись цьому терміново треба й освітянам, і вихователям, і вчителям.

Багато помилок в освіті та її модернізації є не тільки наслідком об'єктивної соціально-економічної ситуації, яка склалась, а й результатом непрофесіоналізму керівників освітою на різних "поверхах" системи управління. Разом із П. Друкером ми можемо констатувати, що не буває погано працюючих організацій, а є слабке управління й погані управляючі. Розвиток України як сучасної європейської держави з високим рівнем освіти вимагає від менеджерів освіти оволодіння сучасною наукою управління та її методологією.

Професіоналізація керівників потребує особливої уваги в нових умовах, управління освітнім процесом у країні й у сучасному навчальному закладі, де керівник відіграє першорядну роль у впровадженні інновацій, як тих, які ініціюються "зверху", так і тих, які продукуються в навчальному закладі.

Як показав огляд літератури, найбільш розробленими є проблеми педагогічного (шкільного) менеджменту. Практичних рекомендацій для директора школи ("вихователя" за В. Далем) з педагогічного менеджменту вже цілком достатньо. Менш розроблено проблеми власне освітнього (для "освітянина" за В. Далем) менеджменту й дидактичного (для "вчителя"). Хоча ми вже маємо навчальний посібник, за яким можна починати вчити (і вчитись) працівників органів управління освітою.

Управлінська компетентність сьогодні - це перш за все здатність, яка перетворює, а не тільки адаптує вміння.

Менеджмент - це не фіксація існуючого становища, а створення необхідних умов для ефективної праці. Не існує неживої експертної системи, яка могла б замінити менеджера. Як тільки процес прийняття та реалізації рішень опрацьовано, у будь-якого керівника з'являється спокуса знайти готові теоретичні рецепти та інструменти, за допомогою яких їх менеджерам можна діяти в будь-яких ситуаціях. Але замість "інструментального" підходу треба вчити менеджерів думати в кожній конкретній ситуації.

Менеджер освіти зможе тоді передбачати зміни та управляти ними, бути здатним до постійного оновлення. Менеджер повинен уміти вибирати вірну стратегію й чіткий напрямок розвитку. Менеджер зможе утворювати комбінацію можливостей, оскільки успіх рідко залежить від досягнень в одному напрямі.

Творчість, уміння синтезувати різнобічні знання й навички, готовність іти на ризик є у справжніх менеджерів. Здібні менеджери, які прагнуть постійно вчитись, удосконалювати свою майстерність і мистецтво управління, шукати нові грані в теорії та практиці управління, будуть більш затребувані, ніж їх менш честолюбні колеги.

Їх завдання - максимально ефективне використання сил, які вони мають, перш за все людських ресурсів, і нейтралізація слабких місць. Друге завдання - гармонізувати в кожному рішенні дії вимагання близького й віддаленого майбутнього.

У перспективі основне завдання менеджерів освіти буде складатись в інтегруванні невизначеності в систему прогнозування, прийнятті рішень та організаційної структури, що потребує від менеджерів освіти високого професіоналізму - здатності не тільки до адаптації, а й до інновацій та постійного навчання.

Висновки. Поки будуть існувати цивілізація й людське суспільство, держави будуть вирішувати вічні проблеми освіти, навчання й виховання, проводити пошук закономірностей управління освітнім, педагогічним і дидактичним процесами (і відповідними освітніми та навчальними організаціями), щоб домагатись найкращих результатів.

Оновлення суспільства потребує від керівників освітніх закладів усіх рівній і типів зміни свого менталітету, саморозвитку (самоменеджменту...), становлення духовної культури особистості, яка тільки і зможе забезпечити адекватну професіональну діяльність керівника в сучасних умовах, коли намітився поворот від розуміння освіти як державної функції до освіти як перетворення соціальної реальності.

Здатність навчатись краще та швидше від своїх конкурентів стає надійним джерелом конкурентних переваг. Майбутнє належить організаціям, які на всіх рівнях зможуть ефективно використовувати здатність людських ресурсів до навчання.

Вивчення взаємозв'язку освітньої політики держави з тенденціями розвитку світової освіти, розгляд дії ринкових механізмів освітянської галузі, ринку освітянських послуг, соціально-економічні особливості освітньої послуги, наданої в навчальній групі, дозволили з'ясувати специфіку прояву закономірностей і принципів управління (менеджменту) у підсистемах і первинних елементах складних систем (якою є освіта), отримати уявлення про теоретичні основи освітнього, педагогічного та дидактичного менеджменту як складових частин державного управління освітою, обґрунтувати необхідність надання викладачу статусу державного службовця, який управляє навчально-пізнавальною діяльністю громадян України.

Менеджмент в освіті (освітній менеджмент) - це теорія та практика управління освітою в ринкових умовах, об'єкт якого - процес управління освітніми галузями й регіональними системами, освітніми округами. Це наукова дисципліна, об'єкт якої - процес управління освітніми системами, а предмет - протиріччя, закономірності, відносини процесу управління навчальними закладами та системою органів державного управління цією галуззю, а також умови, що забезпечують розвиток освіти, життєздатність й еволюцію освітніх систем.

Об'єктом педагогічного менеджменту є педагогічні системи, що функціонують в умовах ринку (навчальні, дошкільні та позашкільні заклади), його предмет - протиріччя, закономірності, відношення до процесу управління навчальними закладами.

Дидактичний менеджмент - це ядро педагогічного й освітнього менеджменту, використання якого підвищує якість навчання у групі й ефективність регіональної й національної освіти, їх конкурентоспроможність у світовому освітньому просторі. Використання інноваційного потенціалу дидактичного менеджменту впливає на результативність і підвищення якості навчання у групі, яка освоює держстандарти освіти - дидактичний менеджмент.

Метою адміністративної реформи в українській державі є досягнення оптимальної єдності централізації та децентралізації управління, делегування й передача максимально можливого обсягу функцій управління на регіональні та муніципальні рівні управління. Дидактичний, педагогічний та освітній менеджмент стає інструментом реалізації цієї мети в регіональному управлінні освітою.

Loading...

 
 

Цікаве