WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Демократизація навчання, або як розуміється навчання - Реферат

Демократизація навчання, або як розуміється навчання - Реферат

Новий інтерес до навчання та якісне вивчення інформації обумовлюються різними факторами. Постійна зміна та швидкий розвиток у всіх галузях, включаючи дослідження навчання, незаперечні. Значить, слідкувати за новими ідеями та напрямками, цілком імовірно, доведеться з усезростаючою швидкістю. У даний час набагато складніше, аніж раніш, бути в курсі нової інформації. Тому школі варто готувати учнів до зустрічі з новими, складними ситуаціями та ситуаціями, що змінюються. Одночасно школам варто працювати відповідно до досліджень у галузі навчання. Це є досить складним завданням.

Різні погляди на навчання

"Звичайно, навчання вимагає придбання інформації ззовні", - учениця, 8-й клас.

Усі ми маємо нашу власну теорію або концепцію того, що собою представляє навчання, як їм користуватися, щоб досягти успіхів, і того, що відбувається під час процесу навчання. Для деяких ця концепція зовсім ясна, інші знають про неї, але не можуть описати словами. Якщо зараз ви думаєте про те, як ви особисто розумієте навчання, то можете помітити, що це непросте запитання. Теорії, представлені іншими, марні, тому що в будь-якому випадку кожен повинен абсорбувати, обробити та витлумачити такі теорії на своїй власній мові.

Людина може вивчати свої власні концепції навчання, аналізуючи те, як її вчили та яким чином вона навчилась найкраще. Відповідно, концепція навчання вимагає пояснення або теорії про те, що собою представляє навчання та які принципи з нею пов'язані. Немає ніякої остаточної основної теорії або концепції щодо навчання, це залежить від інтерпретатора. Як зазначалось вище, загальні концепції навчання класифікуються двома категоріями на підставі їх теоретичних основ: поведінкова (біхевіористська) та когнітивна концепції навчання.

Давайте розглянемо, яка частина цих принципів і теорій використовується у практичній викладацькій роботі та з якими проблемами доводиться при цьому зустрічатись.

У школах та інших навчальних закладах домінуюча концепція навчання ґрунтується на поведінковій (біхевіористській) точці зору, відповідно до якої навчання, у принципі, є зміною поведінки. Відповідно до цієї теорії, позитивно закріплені продукти є "діючими". Простіше кажучи, шкільне викладання можна представити у вигляді такого ланцюжка дій: готовність учня виявляється перед початком періоду викладання, мета викладання чітко визначається як "кінцева поведінка" та оцінюється частково виконана учнем робота. У цей ланцюг практичного застосування вплітається безліч інших принципів викладання: безпосередній зворотний зв'язок з учнями, запобігання неправильного виконання й акцентування зовнішньої діяльності. У міру розвитку та вивчення викладання, що ґрунтується на поведінкових (біхевіористських) принципах, основна увага приділялась організації викладання, особливо роботі вчителя, реакції учнів і змінам у поведінці. Акцентування на викладанні призвело до викладання, у центрі якого знаходиться вчитель, у якому робота, що піддається спостереженню, і поведінка вчителя відіграють головну роль під час навчання. Учень приймав на себе роль одержувача.

У шкільній роботі неважко знайти загальні риси, що ґрунтуються на принципах поведінкового (біхевіористського) підходу. Їх можна сформулювати у вигляді п'яти переконань щодо викладання, що визначили напрямок розвитку шкіл і шкільного навчання. Сила цих п'яти концепцій навчання походить з уявлення про те, що вони всі разом утворюють конструкцію, яка на практиці сприймається як щось, що само собою розуміється:

Навчання - це прийняття інформації й окремих навичок.

Роль учителя - передати інформацію безпосередньо учневі.

Основна задача вчителя - змінити поведінку учня.

Викладання та навчання в основному ґрунтуються на взаємодії вчителя й учня.

Навички мислення й оволодіння знаннями розуміються як ті, що передаються через усі шкільні предмети та галузі знання.

Ці переконання відбивають статичний погляд на навчання і легко приводять до проблематичних ситуацій у класах. Однак слід зазначити, що вчителі мають і інші аналогічні переконання щодо навчання. Цілком зрозуміло, що вчителі до кінця не усвідомлюють ці переконання під час самих процесів викладання.

Кожне з цих п'яти переконань впливає на практику викладання. Якщо вчитель думає, що його задача полягає в безпосередній передачі інформації учням, то він, імовірно, хоче використовувати якнайбільше попередньо підготовленого викладацького матеріалу і чітко пояснити концепції. Якщо викладання в основному являє собою взаємодію між учителем та учнем, за допомогою якого вчитель ставить перед собою мету змінити поведінку учнів, тоді вчитель, імовірно, використовує ясні та прості приклади й обмірковує викладання. Результатом кожного з вищезгаданих переконань є оцінка того, що було вивчено, проведена у вигляді письмового тесту. Акцент у ситуації викладання робиться на видиму роботу вчителя та зовнішню поведінку учнів. Учитель є суб'єктом викладання, а учень - об'єктом роботи. Як учні розуміють свої власні процеси навчання? Чи бажано, щоби поряд зі знанням вони мали також деякі мета-когнітивні навички? Якщо б ми спробували знайти відповіді, ми, імовірно, сказали би: справжні знання мають найбільше значення. Математика викладається як сукупність знань - концепцій, правил, алгоритмів і теорій. Безсумнівно, це має вирішальне значення, однак це всього лише інший бік медалі. Ми також повинні зрозуміти, як ми знаємо і як учимось.

Як уже зазначалось, навчання є дуже складним процесом. Навіть учені та видатні педагоги мають різні точки зору з цього питання та сперечаються про те, що можна сказати про нього. Неважко обвинуватити школи в застарілих концепціях навчання та знань, але досить важко навести вагомі докази цього. Можна провести опитування вчителів та учнів і попросити їх висловитися з цього питання. Або можна просто зробити висновки з того, що ми бачимо і чуємо у шкільних класних кабінетах. Пасі Сахлберг, доктор філософських наук Хельсінського університету, спробував розробити простий інструмент для вчителів з метою дослідження думок учнів і концепцій, які вони мають щодо навчання.

Сучасні концепції навчання

"Навчання не відбувається само по собі, для цього потрібно працювати", - учень, 8-й клас

У 90-ті роки психологи та педагоги почали говорити про конструктивістський зміст навчання - діяльності, що акцентує активну роль людини в обробці інформації та побудові знань. Конструктивізм у дійсності є теорією не навчання, а знання. Він посилається не на окрему пояснювальну модель, а на безліч теорій навчання, заснованих на загальних, теоретичних відправних пунктах. Він ґрунтується на теорії конструктивної науки та когнітивної психології і не є новим винаходом. Як і інші вчені, Еммануїл Кант погодився з основними думками конструктивізму, а його зростаюча популярність у наш час дещо говорить про ситуації, до яких призвело переконання в тому, що навчання є копіюванням зразків. Конструктивісти акцентують важливість структури попередніх знань учня. Навчання здійснюється не тільки за допомогою слухання, спостереження або відчування, але також і за допомогою структур мислення, побудованих на розвитку та досвіді людини. Учень будує свою концепцію подій та явищ на підставі свого власного досвіду і раніше побудованих моделей. Таким чином, те, чому ми вчимося, рішуче залежить від навколишнього навчального середовища, характеру інформації та раніше отриманих знань. Зв'язки між наявними в учнів знаннями та новою інформацією є чинником, що робить навчання, з погляду учня, наповненим змістом. Отже, характер навчання ґрунтується на активній побудові, детальному викладі та трансформуванні інформації.

Конструктивісти підкреслюють, що знання та розуміння учня є роботою, а не інформацією зовнішнього світу. Розум людини може вивчати тільки світ її власного досвіду, а не просто об'єктивну реальність. Із цього випливає, що те, що ми чуємо, бачимо і відчуваємо, є не просто зовнішньою реальністю, а цілою низкою картин та ідей, які ми сформували про реальність. Таким чином, знання розуміються як наша внутрішня робота, а інформація - як частина нашого зовнішнього світу. Учень будує для себе свою власну суб'єктивну реальність і свої власні теорії. За допомогою цих пояснювальних моделей його досвід стає наповнений змістом. Суб'єктивний досвід стає об'єктивними знаннями за допомогою соціальної взаємодії, коли, наприклад, учень порівнює свої власні концепції з досвідом інших людей.

Навчання залежить від багатьох різних факторів. З погляду конструктивізму, вирішальними факторами є упередження та раніше набутий досвід учня, характер інформації та знання, а також контекст, у якому відбувається навчання. Оскільки раніше набутий досвід та упередження кожного учня відрізняються, люди не можуть учитись однаково за допомогою тих самих методів викладання. Ось чому відповідно до конструктивізму найбільш важлива роль учителя полягає в організації навчального навколишнього середовища, в якому учень може вивчати свій раніше набутий досвід і знання, активно обробляти знання та розглядати нову інформацію у справжньому й наповненому змістом контексті. Навчання зміцнюється різноманітною соціальною взаємодією учня та вчителя. Отже, навчання являє собою структурування інформації, вбудовування в циклічний процес того, що повинно бути зроблено самим учнем.

Loading...

 
 

Цікаве