WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Демократизація навчання, або як розуміється навчання - Реферат

Демократизація навчання, або як розуміється навчання - Реферат

20. Знання - багатогранні. Учні активно беруть участь у конструюванні свого власного уявлення про світ, інших людей і себе, використовуючи факти, дослідження та інтерактивний діалог.

Демократичний підхід приділяє увагу всьому суспільству й окремим індивідуумам, які живуть у ньому. Отже, при демократичній організації уроку не існує поняття "обдарована дитина". Усі діти обдаровані по-різному. Робота вчителя полягає в тому, щоб допомогти дитині розпізнати свої таланти та унікальність, сприяти її розвитку. Інтерактивні методи навчання були розроблені для досягнення певної педагогічної мети. Основним критерієм для вибору інтерактивного навчання є максимізація освіти, особистісного росту та групового спілкування. Школи зацікавлені в організації інтерактивного навчання. Використання інтерактивних методів, таких як розробка та реалізація проекту, опитування, прийняття рішень або проведення ефективних зборів, стимулює глибше сприйняття матеріалу, сприяє залученню й прийняттю відповідальності учнів за освітній процес, виробляє навички, що допомагатимуть у майбутньому.

Психолог Давід Аусубель одного разу сказав: "Якби мені довелося сформулювати всю навчальну філософію у вигляді одного принципу, я би сказав, що на процес навчання найбільше впливає те, що учень уже знає. Потрібно тільки з'ясувати це і, відповідно, учити".

Як ви думаєте, що відповів би на запитання "Що таке навчання?" чотирнадцятирічний учень, який провів у школі вже половину свого життя? Звичайно, кожен учень у тій чи іншій мірі має бачення та розуміє, що таке навчання. Ґрунтуючись на власному досвіді, кожний з нас формує власне розуміння. Але є й такі, хто не може дати відповідь на це просте, з першого погляду, запитання. А як би ви відповіли на запитання "Що таке навчання?" Дійсно, відповісти на це запитання досить важко. Тому ми й спробуємо визначити характеристики доброго навчання. Існує ще ряд запитань, які потребують відповідей: "Чому навчання обговорюється саме сьогодні?", "Навіщо ми вчимося?", "Яке сучасне розуміння навчання?".

Світ навчання

Навчання обговорюється у школах, домівках, в установах, університетах і засобах масової інформації. Останнім часом особливо багато обговорюється якість навчання, наскільки добре ми вчимо і зміст того, чого ми навчили. Ми також говоримо про нову концепцію знання. Але чому всі ці запитання виникли саме зараз? Чи є це миттєвим явищем шкільного життя або відбулося те, що показує, що прийшов час подивитись на речі по-іншому?

Світ змінився й увесь час піддається швидким перетворенням. У наших громадах третього тисячоліття відбулись радикальні та незворотні зміни. Для шкіл однією з найважливіших змін був вибуховий ріст обсягу інформації. Тридцять років тому школи виконували функції дистриб'юторів інформації. У ті часи освічений громадянин знав багато і міг дати відповіді на різноманітні запитання. Енциклопедії, що прикрашали книжкові полиці будинків, створювали почуття безпеки та керування знаннями. Людей, які володіють добрими знаннями, успіх, звичайно, супроводжував і на роботі. Сьогодні ж інша ситуація. Ніхто не може знати все, а успіх необов'язково залежить від знань. Сьогодні перед школами стоїть більш складна задача, оскільки школи повинні визначити, які знання є важливими і що варто вивчати. Одна людина не може освоїти всю інформацію, що розростається. Нам потрібні різноманітні навички для придбання, обробки та використання інформації. Потрібно знати, де шукати інформацію, як її компонувати та застосовувати. Ще більш важливо знати, на чому базується інформація, уміти оцінити її обґрунтованість. Освічена людина освоїть різноманітні та творчі процеси мислення й методи вирішення проблем. Навіть у школі навчання не може залишатись колишнім. Основне завдання сучасної школи - розвиток навичок мислення, що включає навички обробки інформації.

Що стосується навчання, то тут іншою важливою зміною є розвиток педагогіки, навчальної психології, соціології та нейронаук. У минулому столітті в дослідженні й аналізі навчання домінували два різних підходи: поведінковий (біхевіористський) і когнітивний. Вони відрізняються своїми цілями та розумінням людської природи. І освітяни, і вчені соціальних наук сьогодні визнають, що в людському розумі відбулись фундаментальні парадигматичні зрушення, а виходить, і в тому, як ми вчимося.

Поведінкова концепція навчання була розроблена на початку минулого століття і залишалась домінуючим підходом до досліджень, що проводились у 70-х роках двадцятого століття. Навчання є різноманітним процесом, чим і пояснюється розвиток різних напрямків.

Прихильники поведінкової (біхевіористської) концепції - біхевіористи - шукають загальну модель навчання, щоби пояснити діяльність усіх живих організмів. Відповідно до цього підходу цікавими факторами у процесах навчання та освіти є навчання, тобто стимул, і результат навчання, тобто реакція. Таким чином, навчання розглядається як зміна зовнішньої поведінки людини, що може бути посилено винагородою або покаранням. Відповідно до дослідження біхевіористів, вивчати мислення й обробку інформації учня неможливо, оскільки за ними неможливо безпосередньо спостерігати. Так що об'єктами вивчення є організація навчання, поведінка учнів і їхня взаємозалежність. Методом вивчення є позитивістська модель, запозичена з методів природничих наук. Найбільша проблема поведінкових концепцій навчання полягає в тому, що вони описують зміну та стабілізацію поведінки за допомогою "зовнішнього" спостереження. Учень розглядається як пасивний одержувач, що не несе відповідальності за те, як він учиться.

Більш пізній підхід до розуміння навчання - когнітивний - розвився з проблем, які біхевіористи залишили невирішеними. Когнітивне дослідження теоретично вивчає якісні характеристики процесів навчання та мислення. Воно ґрунтується на моделі обробки інформації, що використовується в когнітивній психології, яка розглядає людину як активного й орієнтованого одержувача, процесора та виробника інформації. Таким чином, акцентується увага на обробці інформації, а не на результаті. Відповідно до цього підходу, навчання є результатом численного досвіду, що не завжди можна спостерігати як зовнішню поведінку. Розвиток технології, особливо кібернетики й дослідження штучного інтелекту, зробив концепцію когнітивного вивчення загальнодоступною. Технологічні моделі дозволили нам поглибитись у розуміння мислення та пам'яті. Загальна думка полягає в тому, що когнітивні моделі, які пояснюють навчання, є більш прийнятними як інструменти розвитку більш поглибленого розуміння того, як ми вчимось, у порівнянні з поведінковими теоріями.

Причиною нового інтересу до навчання є нові відкриття емпіричних досліджень навчання. Когнітивний підхід приніс із собою більш глибокий підхід до дослідження навчання. Вивчались такі питання, як розвиток мислення, роль пам'яті під час навчання та процеси обробки інформації. З огляду на сам процес вивчення особливо цікавим є дослідження щодо з'ясування труднощів під час навчання. Ця робота поділяється на дві категорії: пояснення труднощів під час навчання за допомогою різних стратегій і моделей навчання та важливість для навчання упереджень учня стосовно досліджуваного предмета. Біхевіористи шукають причини труднощів під час навчання в організації викладання та психічних властивостей учнів. Відповідно до останнього дослідження, внутрішні моделі, що працюють з наявною інформацією, і те, як учень учиться, мають явний взаємозв'язок із процесом навчання.

У міру засвоювання нової інформації та оволодівання новими навичками ми безупинно розвиваємо стратегії та моделі навчання, які є різними для кожної окремої людини. Під час дослідження процесу навчання у школі були відмічені деякі загальні стратегії, що можуть використовуватись для того, щоб допомогти зрозуміти процес навчання. Однією з найбільш важливих внутрішніх моделей є модель, що має форму звички, автоматизація функцій. Функції можуть виконуватись без розуміння їхнього змісту, тобто вони стають автоматичними занадто рано. Наприклад, розв'язувати рівняння часто вчаться автоматично: помножити, потім розділити на коефіцієнт. Іншою загальнопоширеною моделлю є розгляд зовнішнього зворотного зв'язку як критерій обґрунтування власної діяльності. Дослідження показали, що учень може відхилити свою власну правильну відповідь, якщо вчитель сумнівається в її обґрунтованості.

Варто згадати третю відому модель: використання заснованих на пам'яті стратегій для одержання правильних відповідей. Конкретним прикладом цього є відповіді, що наводяться наприкінці деяких збірників вправ. Усі ці моделі впливають на розвиток учнів і залежать від напрямку викладацької практики.

Раніше учня, який починав відвідувати школу, розглядали як порожню судину, що заповнюється під час навчання. Це в багатьох стосунках помилкове порівняння. У кожного учня сформовані власні переконання про те, що буде представлено у школі. Раніше ніхто не враховував ці упередження. Уважалося, що навчання зітре всю стару інформацію й замінить її "правильною" інформацією. Упродовж останніх двадцяти років ми почали розуміти важливість інформації, яку учні привносять у процес навчання. Відома цитата "Найважливіше в навчанні - те, що учень уже знає" на першій сторінці книги психолога Д. Аусубеля багато чого говорить про значущість цих упереджень. З погляду планувальника виникають два запитання: "Як упередження впливають на навчання?" та "Як варто враховувати упередження в досліджуваних предметах, на практиці викладання та при плануванні викладання?".

Розглянемо перше питання. Одна з основних думок когнітивної концепції навчання полягає в тому, що людина вивчає нові речі до деякої міри шляхом їх з'єднання з уже наявними в неї знаннями або навичками. Таким чином, за допомогою такого способу мислення упередження є основою нового знання. Якщо упередження конфліктують з новим знанням, навчання може стати важкою працею. Таким чином, раніше отримані знання й упередження учнів є передумовою того, як сприймається інформація, і можуть стати перешкодою для навчання. Дослідження засвідчили, що концепції, побудовані учнями через свій власний досвід, зазвичай є довгостроковими, значно більш довговічними, ніж нова інформація, передана вчителем або підручником. Тому для забезпечення високоякісного навчання необхідно працювати з помилковими концепціями та ідеями або з концепціями та ідеями, що відхиляються від норми, а вирішення упереджень, що стоять перед учнями, дозволить осмислено отримувати нову інформацію.

Loading...

 
 

Цікаве