WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Демократизація навчання, або як розуміється навчання - Реферат

Демократизація навчання, або як розуміється навчання - Реферат

Демократизація навчання, або як розуміється навчання

Для розвитку демократичного суспільства, що відповідає потребам усіх громадян, необхідно, щоб наступне покоління виросло активними громадянами. Саме тому роботу потрібно починати зі школи

Усі школи мають ієрархію у вигляді ролей та обов'язків, що визначаються державою. Демократизація шкіл не означає зміну цієї ієрархії. Ідеться про поліпшення потенціалу школи для досягнення позитивних результатів освітнього та суспільного інститутів.

Всеукраїнський фонд "Крок за кроком" чотири роки поспіль реалізує програму "Школа як осередок розвитку громади". Складовою концепції такої школи є її демократизація, яку громадсько-активні школи бачать через реалізацію трьох основних компонентів, серед яких демократизація школи, демократизація уроків, а також надання можливості для членів громади отримувати освіту впродовж усього життя. У багатьох випадках демократизація уроків передбачає роботу, спрямовану на зміну поведінки та традиційних методів проведення й оцінювання занять.

Керуючись досвідом роботи міжнародної мережі громадсько-активних шкіл, спробуємо з'ясувати, як розуміється навчання, визначимо різні погляди на навчання та його сучасні концепції, розглянемо теоретичні та практичні засади демократичного уроку.

Американський філософ і педагог Джон Дьюі на початку XX ст. усвідомив необхідність розробки альтернативного методу освіти, коли учні як члени демократичного суспільства могли б реалізувати свій людський потенціал. Він розробив концепцію демократизації уроків "Освіта за допомогою досвіду, через досвід і для досвіду". Дьюі виділяв чотири елементи, що підтримують процес демократизації:

зв'язок навчання з життям;

розвиток самостійності й активності в навчальному процесі;

вироблення вміння пристосовуватись до дійсності, що змінюється;

вироблення вміння співпрацювати з людьми в усіх видах діяльності.

Порівняймо традиційну парадигму оцінки з демократичною.

Традиційна парадигма оцінки

1. Виходячи з передумови, що учні не рівні, доходимо висновку, що деякі будуть учитись, а деякі - ні. Деякі будуть одержувати 5, деякі - 2.

2. Монолог учителя - основний спосіб спілкування. Формат лекції дає учням підстави розуміти, що вчити - означає розповідати.

3. Примусові методи, що використовують страх, сором, погрозу покарання та репресивний контроль, застосовуються для того, щоб "учні вчились". Учні оцінюються за свою слухняність у відповідності із суб'єктивними правилами та стандартами.

4. Конфлікти, помилки, хибні погляди розглядаються як негатив і часто призводять до осуду учня, поганої оцінки та негайного покарання. Конфлікти мають швидко залагоджуватись і їх треба уникати.

5. Людська гідність учнів страждає, коли оцінювання їхньої роботи та росту зводиться до чисельної оцінки. Відсутній інтерактивний обмін між учителем та учнем. Неособистісна оцінка може звести стіну, що перешкоджає вільному спілкуванню вчителя з учнем.

6. Традиційний підхід приділяє більше уваги зовнішнім нагородам (оцінки, почесні грамоти, похвала вчителя).

7. Традиційний підхід найчастіше заплутаний і не відповідає реаліям навколишнього світу, досвіду та розумінню учнів.

8. Вибір дуже обмежений або його взагалі немає.

9. Учитель бере на себе цілковиту відповідальність за керівництво й атмосферу, що сприяють навчанню, применшуючи почуття відповідальності та впливу учня на процес навчання.

10. Автократичне, одноосібне прийняття рішень гарантує, що вчитель має повну владу, оскільки він приймає всі рішення.

11. Думка вчителя - остаточна.

12. Надмірна прихильність до однієї точки зору в певному питанні спрощує розумовий процес і сприяє виробленню непохитних істин і нетерпимості, обмежуючи здатність розуміти точку зору іншої людини.

13. Передумова культурного єднання, в якій домінантна, монолітна культурна традиція створює відповідний досвід навчання в усіх учнів. Традиційний підхід ґрунтується на передумові, що всі учні поділяють єдину культурну традицію і мають однакове розуміння.

14. Існує одна правильна відповідь. Кількісні оцінки й оцінки на зразок "правильно/неправильно" учать учнів, що "знати - означає пам'ятати".

15. Існує один правильний підхід, або метод навчання, та один домінуючий варіант перевірки (звичайно це "обмежений у часі об'єктивний іспит"), що показує, чого навчились учні.

16. Учитель установлює вже визначені цілі для предметів і має відповідні стандарти якості та критерії оцінки перед початком занять.

17. Наголос робиться на конкурентному навчанні, коли успіх одного учня порівнюється з неспроможністю іншого. Учні отримують чітку установку, що існує кілька "переможців" і багато тих, хто "програв", тобто для того, щоб стати кращим, треба, щоб хтось став гірше.

18. Досягнення зі шкільних предметів - домінуючий та єдиний критерій оцінки, що, таким чином, применшує значущість суспільної складової та особистісного росту.

19. Остаточна оцінка або "великий іспит" часто є єдиним способом оцінювання знань учнів. Учні й учителі систематично не оцінюють те, над чим вони думають, що вони почувають і що вивчають у процесі занять.

20. Знання - однобічні. Справжні знання - це лінійна послідовність фактів та експертних оцінок. Учні часто лише пасивно сприймають знання інших людей.

21. Традиційний підхід приділяє час одному індивідууму за рахунок інших. Учні часто відділені від учителя та один від одного, існуючи й навчаючись серед незнайомих людей.

Демократична парадигма оцінки

1. Передумова, що всі учні - рівні, веде до того, що кожний може навчитись і кожний може чогось домогтись. У кожного є потенціал одержати п'ятірку.

2. Діалог у малих і великих групах, а також керовані дискусії (розробка та обговорення ідей) дають змогу вчителеві й учням дійти істини, нового розуміння та нових питань, які сприяють глибшому засвоєнню матеріалу через "давай і бери", що передбачає постійну увагу та зворотний зв'язок.

3. Спонукання до одержання знань, що передбачає добровільну співпрацю, самодисципліну, взаємообумовлені зобов'язання, зміцнює бажання й прагнення вчитись. Учні й учителі оцінюють, наскільки і як саме досягаються окреслені цілі.

4. Конфлікти, помилки та хибні думки дають можливість учням учитись оцінювати своє мислення та дії, допомагають "удосконалити майстерність". Демократичний підхід сприяє відкритому визнанню академічних і міжособистісних труднощів і припускає конструктивне залагодження конфліктів за допомогою класних зборів, розмов "віч-на-віч" або через посередника.

5. Розмови "віч-на-віч", усна "швидка перевірка", особиста кореспонденція між учнем і вчителем зберігають гідність і допомагають скоротити відстань між учителем та учнем.

6. Демократичний підхід приділяє більше уваги внутрішній оцінці та задоволенню від безпосередньо процесу навчання. Внутрішня нагорода полягає в роботі та успішному закінченні проекту або завдання.

7. Демократичний підхід прагне бути справжнім і цілеспрямованим, поєднуючи те, чого навчаються учні, з тим, як вони живуть. Справжня оцінка залучає учнів до презентації своєї діяльності перед реальними людьми та сприяє роботі над реальними проблемами школи та суспільства.

8. В учнів існує свобода вибору: чого вчитись, як навчатись, з ким учитись і як демонструвати свої знання.

9. Відповідальність за атмосферу навчального процесу несуть учитель та учень, які постійно розвивають і практикують навички керівництва, спрямовані на те, щоб кожний відчував відповідальність і мав право впливати на процес навчання.

10. Спільне прийняття рішень передбачає, що люди, яких це рішення стосується, залучені до прийняття рішень. Учитель та учень використовують процес спільного прийняття рішень, що має на увазі консенсус і компромісне рішення, і який передбачає оцінку наслідків вибору перед виробленням відповідального судження, заснованого на фактах.

11. Думка учнів також цінується та заохочується.

12. Використання кількох точок зору веде до ускладнення розумового процесу та сприяє виробленню попередніх висновків, розумінню й перспективному мисленню, більшій терпимості до неоднозначних питань.

13. Прийняття культурного різноманіття, в якому різні культурні традиції визначають досвід навчання. Демократична парадигма передбачає, що учні мають різний культурний досвід і, відповідно, різне розуміння.

14. Отже, існує багато можливих відповідей, а рішення найчастіше залежить від контексту. Якісна оцінка допомагає учням зрозуміти, що "знання повинні використовуватись і застосовуватись".

15. Демократичний підхід сприяє тому, щоб учителі та учні стали експертами у використанні різних стратегій і підходів до навчання, застосуванню учнями різних засобів, а також досвіду для того, щоб виявити, чого вони навчились (демонстрації, пошук і дослідження, письмова й усна рефлексія, діалог, презентації, серії робіт з однієї теми, виставки, фотоекспозиції, використання візуальних та аудіозасобів, застосування знань у реальному світі).

16. Цілі та стандарти розробляються й визначаються спільно. Учні визначають власні цілі навчання, усі беруть участь у виробленні стандартів якості та критеріїв оцінки.

17. Наголос робиться на особистісному підході до незалежного навчання, навчання разом і спільного розв'язання завдань. Учні отримують установку, що вони всі можуть бути "переможцями" і що спільна робота допомагає домогтися кращих результатів і сприяє у навчанні.

18. Досягнення з предметів, суспільна робота й особистісний ріст - усе підлягає оцінюванню. Таким чином, усі три складові навчання оцінюються.

19. Учитель та учні залучені до процесу постійного вивчення досвіду й оцінки викладання, системи одержання знань і того, як відбувається освітній процес (наскільки пізнавально, соціально й ефективно).

Loading...

 
 

Цікаве