WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Групове інтерв'ю: організація та проведення - Реферат

Групове інтерв'ю: організація та проведення - Реферат

здібностей учнів і можливостей їхнього розвитку;

методів і прийомів формування знань, умінь і навичок.

Разом з А. Бондаренко нами була розроблена та проведена ділова гра у формі психолого-педагогічного консиліуму. Її змістом стали шкільні конфлікти та можливості їх подолання педагогічними засобами. Основна частина консиліуму проходила із застосуванням методу "мозкового штурму". Ми наводимо його повний опис.

Ділова гра - психолого-педагогічний консиліум "Навчальна та міжособистісна взаємодія педагогів та учнів"

Мета: на основі аналізу конфліктних ситуацій у системі "учень-учитель" визначити ставлення до проблеми взаємодії педагогів з учнями у важких ситуаціях шкільного спілкування, що дозволить виробити:

єдину стратегію конструктивної професійної поведінки;

індивідуальні способи ефективної міжособистісної взаємодії.

Основний метод: крім "мозкового штурму" аналіз і систематизація конкретних випадків конфліктної взаємодії у школі, експертна оцінка, групова дискусія, інформування, обговорення в малих групах.

Оснащення: набори карток з описом реальних шкільних конфліктів, бланки для роботи в малих групах, дошка та крейда.

Консиліум в основному зводиться до того, що учасники в чергових групах аналізують причини ситуацій конфліктної взаємодії, разом із психологом розробляють перелік можливих варіантів психолого-педагогічного співробітництва зі зміцнення особистісних і професійних можливостей поліпшення взаємодії з учнями.

Перед початком консиліуму його учасникам повідомляють про цілі й порядок його проведення, вносять необхідні корективи у процедуру та зміст. Ведучий розповідає про доцільність проведення консиліуму, звертаючись до педагогічного досвіду вчителів, даних дослідження типових для школи проблем.

Для більш продуктивної роботи варто продумати систему підбору учасників малих груп, кількість яких не повинна перевищувати семи осіб. Наприклад, одним із принципів їхнього об'єднання у групи може бути розподіл за кафедрами (предметами, які викладаються). Однак ефективність консиліуму у групах учителів з великим розривом у стажі роботи може бути знижена через орієнтацію на більш досвідчених колег. Іншим принципом об'єднання педагогів може бути їхнє більш тісне спілкування в підгрупах із колегами одного віку й подібними життєвими поглядами. При участі в роботі кількох адміністраторів їм варто об'єднатись в окрему групу, щоб судження інших учасників не залежали від їхнього авторитетного впливу.

Після поділу учасників психолого-педагогічного консиліуму на малі групи їм пропонується набір однакових ситуацій (набір карток) для обговорення. За підсумками роботи вони мають указати причини описуваних подій і визначити стратегії конфліктної взаємодії з боку вчителя й учня. Учасники можуть за своїм розсудом вибрати один зі способів виконання завдання: або аналізувати кожну ситуацію окремо, або вказати виявлений у результаті обговорення перелік причин. До того як учасники приступлять до виконання завдання, ведучий розкриває зміст основних стратегій взаємодії: тиску, підпорядкування, відходу, компромісу, співробітництва.

Ситуаціями для обговорення стали недавні події у школі, які може легко впізнати кожний із присутніх. Їх зміст був записаний зі слів педагогів. Вони й вибрали їх для обговорення на консиліумі.

Ситуація 1. Учень не виконує вимог учителя, незадоволеного його поведінкою. Учень рухливий на уроці, при цьому відволікає інших запитаннями, потиличниками, б'є сусіда підручником по голові. Коли методи словесного впливу вичерпані, учитель застосовує фізичну силу, чим викликає подібну відповідну реакцію з боку цього учня.

Ситуація 2. У навчальному закладі видано спеціальний наказ, що забороняє приносити із собою на заняття газову зброю, у тому числі балончики. У порушення цього наказу двоє учнів, граючи з газовим балончиком, необережно натиснули на його пусковий клапан. У результаті цього перший поверх школи наповнився газом, що викликало реакцію ядухи в усіх тих, хто знаходився там. Для дітей із хронічними захворюваннями органів дихання довелось викликати "швидку допомогу". Винуватці вигороджували один одного, звалюючи провину на інших. У кабінеті заступника директора їх змусили зізнатись.

Ситуація 3. Поведінка учня 7-го класу викликає у класного керівника й інших учителів обурення. Учень відмовляється брати участь у громадському житті класу, мотивуючи це тим, що "з ними (однокласниками) нецікаво", а деякі загальноприйняті для всіх доручення він не вважає підходящим для себе заняттям. Він також відмовляється мити підлогу під час чергування в коридорі. У спілкуванні з дорослими відверто висловлює свою думку, навіть якщо вона в корені суперечить думці вчителя. Це сприймається ними як зарозумілість. При цьому хлопець учиться в основному на "4" та "5", хоча в нього багато пропусків шкільних занять.

Ситуація 4. Поведінка групи учнів одного зі старших класів (3-4 особи) є приводом для загострення стосунків з учителем. Крім того, їхня поведінка є негативним прикладом для інших. Ці учні, не звертаючи уваги на викладача, можуть ввійти та вийти під час уроку, якщо їм цього хочеться. Вони вільно на весь голос розмовляють на уроках про свої справи. Учителі намагаються ніяк не реагувати на це, щоби, по-перше, не витрачати на зауваження час уроку і, по-друге, не піддаватись небезпеці втратити свій авторитет.

Ситуація 5. Учитель, намагаючись допомогти учню в рішенні його труднощів (неуспішність, стомлюваність, неприйняття однолітків, особливості фізичної конституції та вікового розвитку), намагається активно брати участь у процесі сімейного виховання. Він указує батькам на недоліки їхньої дитини та дає поради про способи їх усунення. Батьки намагаються або відгородитись від такої участі, або практично реалізують рекомендації вчителя без огляду на наслідки цього для своєї дитини. При цьому думку дитини про доцільність своїх дій не питають.

Як показало обговорення, одну й ту саму ситуацію учасники підгруп інтерпретують по-різному. Представник від кожної підгрупи повідомляє про підсумки її роботи. Ведучий у ході обговорення робить на дошці записи, що в остаточному підсумку складаються в узагальнену інформацію з питання про причини порушеної взаємодії та стратегії поведінки педагогів та учнів.

Причини порушення взаємодії

1. Причини, пов'язані з недостатньою психолого-педагогічною компетентністю педагога:

ігнорування особливостей класу;

неготовність і небажання здійснювати індивідуальний підхід до учнів;

завищення вимог;

відсутність педагогічної етики.

2. Причини, пов'язані з учнями:

відсутність мотивації та інтересу до навчання;

низький рівень вихованості;

низькі естетичні потреби та відкидання загальноприйнятих культурних цінностей;

відсутність інтересу до громадського життя класу;

низький інтелект;

самостверджуюча поведінка;

невміння прогнозувати наслідки своїх учинків для оточуючих;

провокуюча поведінка.

Ведучий може відзначити, що, крім зазначених педагогами причин порушеної взаємодії, пов'язаної з учителем та учнями, існують причини психофізіологічного й соціального характеру. Тут буває корисною додаткова інформація про те, що діти з фізіологічно обумовленою неуважністю й підвищеною руховою активністю складають більше третини учнів початкової школи. Причому хлопчиків серед таких дітей майже у три рази більше. Поведінкові прояви таких дітей, які створюють труднощі для вчителя при взаємодії з ними, зберігаються до закінчення підліткового віку.

Ведучий може також повідомити, що за останні десятиліття дисциплінарні проблеми у школі придбали якісно інший характер. Якщо раніше у школі серйозним порушенням дисципліни та приводом для виховної бесіди з батьками й учнями вважались розмови на уроках, шум у класах, біганина на перервах, кидання паперів на підлогу, стрілянина папірцями з гумок, то тепер предметом виховної роботи стали тривалі прогули шкільних занять, вандалізм, вимагання, війна між угрупованнями, напади та грабежі, алкоголізм, наркоманія, венеричні захворювання, вагітність та аборти.

Після заповнення таблиці учасників просять висловити своє ставлення до отриманих даних. Більшість учителів згодні з тим, що основною стратегією взаємодії є обопільний тиск. Вони пояснюють це сформованою системою внутрішньошкільних взаємин. У той же час отримані дані про перевагу тиску серед інших стратегій взаємодії для багатьох стали несподіванкою. Учасники впевнені в можливості пошуку компромісних рішень у багатьох ситуаціях повсякденного шкільного життя.

Наступний етап роботи - пошук можливостей поліпшення педагогічної взаємодії із застосуванням психолого-педагогічних знань. Найважливішим етапом роботи психолого-педагогічного консиліуму стає вироблення спільних форм взаємодії психолога та педагога. Завдання з визначення шляхів поліпшення взаємодії виконується методом групової дискусії або "мозкового штурму", можливе також сполучення обох варіантів. За результатами виконання завдання на дошці у зведеній таблиці записується, що можна зробити для поліпшення взаємодії педагогів та учнів у школі і що для цього можуть зробити педагоги та психологи.

Обговорення результатів проведеного консиліуму показує, що учасники відзначають корисність такого роду роботи. Вона дає можливість розглянути шкільну ситуацію більш предметно й детально, виключає суб'єктивні оцінки, об'єднує зусилля педагогів і психологів у пошуку реальних рішень. Учасники висловлюють побажання у змістовному продовженні такої роботи, що може виразитись у системі семінарів з аналізу й рішення шкільних конфліктів і визначення ефективних стилів взаємодії.

Успішність проведення психолого-педагогічного консиліуму багато в чому обумовлена, на наш погляд, можливістю участі в "мозковому штурмі" із внесення пропозицій. У кожного педагога є реальна можливість побачити свою думку як загальноприйнятий напрям дій.

Loading...

 
 

Цікаве