WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Групова дискусія як форма проведення ділової наради - Реферат

Групова дискусія як форма проведення ділової наради - Реферат

На завершення дискусії варто висловити подяку всім, хто брав у ній участь, відкрито висловив свою позицію та давав можливість іншим зробити те ж саме. Як правило, ситуація розв'язується позитивно, коли учасники виносять рішення про розподіл за межі міжособистісних і ділових відносин (жеребкування, відмовлення від запропонованих благ, їх обмін на інші). Цим самим підтверджується, що ресурсні конфлікти не можна вирішити тільки компромісним шляхом. Найбільш сприятливою є стратегія співробітництва колективу, котрий використовує конфлікт ресурсів для зміцнення своєї цілісності.

Для керівників шкіл створена й апробована розробка ділової наради на найбільш злободенну для них, судячи з даних проведеного опитування, тему "Модернізація методичної роботи у школі: стимули та перешкоди". З одного боку, дана ділова гра сприяла освоєнню теоретичного матеріалу з теми "Ділова нарада у школі, що розвивається", а з іншого - послужила практикумом керівнику в пошуку способів активізації методичної роботи у школі.

Процедура ділової гри була організована таким чином, що чотири її етапи являли собою різні форми нарад - публічний виступ, групове інтерв'ю, "мозкову атаку", групове обговорення.

Ділова гра - засідання методичної ради "Модернізація методичної роботи у школі: стимули та перешкоди"

Мета: знайти можливості активізації й відновлення методичної роботи у школі.

Час: 1,5 години.

Оснащення: бланки для заповнення учасниками малих груп.

Велике організуюче значення у проведенні наради має, на наш погляд, публічний виступ директора школи про роль методичної роботи в розвитку освітньої установи, педагога, учня. Конструктивний виступ керівника створює загальне налаштування на подальшу роботу. У ньому є вказівка на минулі заслуги школи з цього напряму діяльності, аналізуються ресурси колективу.

Наступний етап гри проходить у формі групового інтерв'ю. Учасники розподіляються на малі групи (при проведенні у школі - за методоб'єднанням. При цьому керівники школи складають окрему групу). У ході спільного обговорення вони мали оцінити успішність роботи своєї методгрупи, перелічити фактори, що сприяють і перешкоджають ефективному проведенню методичної роботи, виявити ресурси поліпшення ситуації.

По завершенню роботи малих груп представник від кожної з них повідомляє про результати. У ході виконання цього завдання ведучий виписує на дошці названі представниками різних груп причини неефективності методичної роботи та ресурси її відродження.

Наступний етап наради проходить як "мозковий штурм". Учасники одержують бланки і, проводячи обговорення в цих же групах, заповнюють їх. На вибір учасників робота може проводитись у двох напрямах:

обговорення того, як усунути причини, що заважають методичній роботі;

як підсилити дію факторів, що сприяють здійсненню методичної роботи.

Заповнені бланки передаються іншим групам для їх обробки. Написане колегами оцінюється за критеріями:

а) можливість реалізації в наявних умовах;

б) неможливість реалізації:

негайно;

після визначеного терміну;

за додаткових умов;

в) можливість застосування ідей в інших сферах діяльності школи.

Після "мозкового штурму" проводиться групова дискусія з теми "Самоосвітня методична робота вчителя - повинність, професійний обов'язок чи педагогічна творчість для обраних?". Дискусія проходить успішно завдяки тому, що попередньо проводився пошук варіантів активізації методичної роботи. У ході дискусії зачіпається така проблема, як можливість учителя чому-небудь навчити інших, якщо він сам не вчиться й методично не розвивається.

Наприкінці гри підбиваються підсумки, обговорюється досвід участі в діловій нараді, що увібрала в себе різні типи проведення.

Говорячи про групову дискусію, хотілося б зупинитись на одному явищі, з яким ми зненацька зіштовхнулись у своїй практиці. Іноді може виявитись так, що блискуче підготовлена дискусія не відбудеться, оскільки питання, яке ведучий вважає дискусійним, усіма іншими буде сприйматись однозначно. Щоб зберегти своє обличчя та провести запланований захід у призначений час, ведучий може піддатися спокусі організувати "барикадну війну" з тим, хто зібрався. Чи треба пояснювати, що ця справа свідомо безнадійна? І що варто зробити в цьому випадку?

При сформованих обставинах ведучому варто виявити гнучкість і вчасно перешикуватись. Крім групової дискусії (якщо дискутувати не через що) є й інші форми її проведення.

Один раз автору довелось провести групові заняття з фахівцями з проблем спілкування. Вивчення теми "Міжособистісна маніпуляція у спілкуванні" планувалось провести у формі групової дискусії. Передбачалось, що аудиторія розділиться на три приблизно рівні частини в залежності від ставлення до припустимості маніпулювання людьми. Для трьох підгруп були розроблені завдання, за результатами виконання яких будувалась наступна робота. Усього передбачалось витратити на неї чотири академічні години.

Однак коли ведучий попросив подати умовний знак усіх тих, хто вважав маніпулювання людьми можливим і навіть необхідним, усі без винятку присутні це зробили - пересунули робочі зошити вправо. Це означало, що погляди аудиторії на це питання в корені розходилися з думкою ведучого. Більше того, для всіх, крім нього, маніпулювання вважалось нормою професійного спілкування й не підлягало обговоренню.

Вибір інших форм роботи (в основному групового інтерв'ю й аналізу реальних ситуацій взаємодії) дозволив ведучому зібрати безцінний матеріал, включений їм у подальшому в систему занять із питань організації взаємодії людей. Крім того, що точка зору ведучого на це питання перестала бути категоричною, недискусійні форми роботи дозволили йому "розмістити" інше ставлення до проблеми маніпулювання людьми в системі поглядів слухачів. Цьому сприяли елементи публічного виступу всіх присутніх, уточнюючі запитання, що їх супроводжували, та подача зворотного зв'язку.

Під час обговорення питань підготовки ділових нарад варто звернути увагу на такий, здавалося б, несуттєвий момент, як розташування меблів у приміщенні. У залежності від форми проведення наради по-різному можуть бути розташовані столи та стільці. Для публічного виступу цілком придатне "фронтальне" розташування меблів, для групового інтерв'ю, "круглого столу", "мозкової атаки" - "трикутник". При проведенні групової дискусії кращою є відсутність столів. Нехай учасники обговорення сидять так, щоби бачити один одного в обличчя. У соціально-психологічній науці виявлені закономірності ухвалення рішення в залежності від розташування меблів у приміщенні та розсаджування учасників (наприклад, А. Донцов, професор МГУ, про вплив меншості при певному розташуванні за столом). Приміщення для проведення наради повинно бути зручним, але не розкішним (інакше знижується результативність роботи). Важлива наявність дошки, що виступає концентруючим фактором. Її з успіхом може замінити великий аркуш паперу.

Для відстеження ефективності ведення групових нарад у нашій практиці пропонуємо керівникам та організаторам освіти застосовувати карту спостереження за комунікативною поведінкою. Вона може заповнюватися за підсумками кожних зборів (наради, семінару тощо) самим керівником чи запрошеними експертами.

Застосування карти спостереження для навчання керівників допомагає виявити групову оцінку учасниками комунікативної поведінки окремої людини, яка проводить нараду. У цьому випадку можна одержати значущу інформацію подвійного роду. З одного боку, об'єктивність буде досягатись виведенням середнього бала від загальних показників усіх присутніх. З іншого боку - цікаву інформацію про себе можна одержати на основі даних про розкид оцінок.

Ділова нарада із застосуванням активних форм організованої групової взаємодії в даний час визнається як один з найефективніших видів ухвалення групового рішення. Від керівника, який проводить ділові зустрічі в колективі в інтерактивному режимі, потрібні спеціальні вміння: володіння методом групового інтерв'ю, прес-опитування, висока контактність, доброзичливість, відкритість. Активні групові форми прийняття колективних рішень дозволяють знайти оптимальні виходи з проблемних ситуацій, що створились, виробити загальну стратегію практичної реалізації, домогтись особистісного ухвалення рішення більшістю колег по роботі. Навіть включення окремих елементів групової опитувальної та дискусійної роботи у збори, раду, нараду, ділову планерку сприяє значному підвищенню ефективності їх проведення, результативності впровадження колективно прийнятих рішень.

Loading...

 
 

Цікаве