WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Групова дискусія як форма проведення ділової наради - Реферат

Групова дискусія як форма проведення ділової наради - Реферат

Групова дискусія як форма проведення ділової наради

Групова дискусія є найважливішим засобом установлення діалогу, стимулювання ділового співробітництва. Вона, як правило, супроводжує діяльність школи, що стала на шлях розвитку

Як правило, обрана директором школи стратегія діяльності - функціонувати (відповідати зовнішнім вимогам, бути не гірше за інших) чи інтенсивно розвиватись (якісно вивищувати свій професіоналізм, стимулювати саморозвиток учителів) - буде визначати рівень досягнень учнів школи та способи їх подальшого життєустрою.

Ключові поняття: ділова нарада, дискусія, діалог (монолог, полілог), професійна компетентність, комунікативне спілкування, публічний виступ, групове інтерв'ю, "мозковий штурм".

Групова дискусія - метод проведення ділової наради, що дозволяє не тільки виявити весь спектр думок учасників, а і знайти спільне (групове) рішення колективної проблеми. Кожний учасник одержує можливість висловитись, прояснити свою позицію, виявити різноманіття підходів, забезпечити різнобічне бачення предмета обговорення.

Групова дискусія може закінчитись, не почавшись, і пов'язано це буває з помилковою поведінкою ведучих. Така поведінка характеризується:

відсутністю чіткої постановки проблеми, неоднозначністю тлумачення понять;

нерівномірністю розподілу зусиль на зміст обговорення та підтримку необхідної психологічної атмосфери;

невмінням утримувати тему у фокусі обговорення, через що з'являються прикрі повтори, відступи, "кружляння на місці";

розмитістю та втратою точності розуміння учасниками один одного, переходом на нескінченне з'ясування змісту та позиції;

підміною ділового предмета обговорення міжособистісним та особистісним;

нерівномірністю уваги учасників через підвищену або знижену активність деяких із них;

невмінням поставити запитання, що просувають обговорення;

порушенням регламенту;

відсутністю технік активного слухання.

Ведучому групової дискусії варто виявляти професійну компетентність у трьох сферах:

у змісті обговорюваної проблеми, тобто йому варто бути фахівцем у тій галузі, одна з проблем якої обговорюється (знання термінології, історії питання, сучасних напрямів і труднощів розвитку тощо);

в організації та проведенні активної групової роботи (забезпечення ділової доброзичливої атмосфери, організація взаємодії, роботи в умовах конфронтаційних проявів тощо);

у комунікативній сфері (уміння активно слухати, вести предметний діалог, установлювати та підтримувати контакти, активізувати учасників і т. ін.).

Для починаючих ведучих групових дискусій будуть корисні деякі рекомендації, представлені у вигляді пам'ятки.

Етичні норми проведення дискусії

Перш ніж відповісти на запитання, варто перевірити правильність його розуміння ("Чи вірно я вас зрозумів..?").

При звертанні один до одного варто звернутись до співрозмовника на ім'я та по батькові або "шановний колего".

Ніколи не слід говорити: "Ви неправильно мене зрозуміли", "Ви неуважно слухали", "По-моєму, я дуже чітко сформулював свою думку" і т. п. Треба брати відповідальність за виникле нерозуміння на себе: "Очевидно, я недостатньо зрозуміло виразився".

До несподіванок, що виникають під час дискусії, треба ставитися спокійно, без нервозності, не переходячи в "оборону", "барикадну війну" або "напад".

Не заважайте партнеру говорити та вмійте слухати, не намагайтеся заповнити паузи чи мовчання, не створюйте перешкод опоненту.

Користуйтесь вільно та широко своїми комунікативними ресурсами створення сприятливого враження про себе, до яких відносяться посмішка, погляд, голос, ритм мови тощо. Стежте за тим, щоб це було приемним для слуху й очей.

Як позбутись пасивності при веденні дискусії

Не будьте мовчуном. Ваше мовчання, що триває більш 5-6-ти секунд, гасить активність тих, хто говорить, і знижує їхній інтерес до предмета обговорення.

Стримуйтесь у міру. Безмежне терпіння та стриманість ведучих можуть породити в активних ораторів бажання взяти ініціативу у свої руки.

Не показуйте себе як розумник. Натягнутість і кучерявість зауваження з приводу того, що говорять інші, часто породжують нудьгу.

Постарайтесь розслабитись. Розкутість стимулює тих, хто говорить. Однак, якщо вона залишається безконтрольною, то може перейти в релаксацію (повне розслаблення), при якій активність спілкування вгасає.

Якщо втомились, вибачтесь і підшукайте привід для перерви.

Як позбутись агресивності при введенні дискусії

Не домінуйте під час дискусії словами, позою, тоном тощо. Той, хто домінує, мало чує й розуміє з того, що говорять, а той, на кого "давлять", губиться та переходить до оборонної поведінки.

Не давайте волю емоціям. Коли емоції беруть верх, розум притупляється. Якщо відчуваєте, що емоції стають "господарем становища", подумайте про співрозмовника.

Не поспішаєте заперечувати. Дайте партнеру виговоритись. Якщо слухати уважно, можливо, й заперечувати не доведеться: під впливом уважного та терплячого слухача гасне запал опонента.

Не приймайте оборонну позу. Коли слухач схрещує руки на грудях, стискає м'язи, кулаки, напружується, кажуть, що він "іде в оборону". Дійсно, напруга різних ділянок тіла - свідчення незгоди. Той, хто говорить, легко оцінює такий стан, тому вживає заходів - замикається.

У дискусії завжди знаходьте паузу для зупинки. Це дозволить партнеру вклинитись у розмову, а вам - погасити свій запал.

Групова дискусія припускає послідовне проходження трьох етапів. На кожному з них ведучий зобов'язаний задіяти всі три сфери компетентності як стосовно проблеми, так і учасника обговорення.

Перший етап - орієнтовний. Його мета складається у визначенні теми та мети дискусії, а також у зборі первинної інформації (знань, суджень, ідей, пропозицій тощо) з обговорюваної проблеми.

На цьому етапі ведучому варто викласти проблему у вигляді деякого протиріччя. Саме воно "запускає" дискусію. За відсутності протиріччя дискусії може не вийти або вона буде проходити як формальне взаємне інформування. У цьому випадку становище ведучих виявляється вкрай незавидним. До свідомості учасників доводиться мета дискусії, установлюються загальний час її проведення та часовий регламент виступів. Варто також пояснити, що стане результатом дискусії і де його можна застосувати. Орієнтовну послідовність майбутньої роботи можна виразити через постановку запитань: "У чому справа? Хто правий і хто винний? Що треба робити тепер? Що можемо та повинні зробити саме ми?". При необхідності треба відповісти на запитання уточнюючого типу або запропонувати запитання на контроль розуміння задач, що постають перед учасниками. Із самого початку важливо зацікавити присутніх, створити в них позитивне налаштування на продуктивну роботу. Необхідно відразу домогтись однозначного розуміння проблеми, термінів. Після всього цього треба дати можливість учасникам стисло висловитися стосовно проблеми, щоб відразу одержати весь спектр думок і позицій учасників. Іноді після виконання цього завдання виникає необхідність уточнити тему дискусії або навіть переформулювати її.

Що стосується комунікативної сторони проведення дискусії, то ведучому варто подбати про те, щоб учасники були представлені один одному. Усіх присутніх варто проінформувати про переваги ухвалення групового рішення, орієнтувати їх на колективну продуктивну роботу, задати позитивний діловий тон. Особливості спілкування ведучого з групою й окремими учасниками задають зразки поведінки в дискусії. Його доброзичливість, відкритість, емоційність, раціональність передаються учасникам. Важливо так вести дискусію, щоб висловлювались усі. Цьому сприяє підтримка виступаючих із боку ведучого.

Другий етап - обґрунтовано-оцінювальний. Головна мета - упорядкування, обґрунтування та спільна оцінка інформації, отриманої у процесі групового обговорення.

На цьому етапі важливо зібрати якнайбільше пропозицій та ідей із теми, що обговорюється, і щоб вони відбивали різні сторони проблеми. Свою точку зору ведучий висловлює останнім, виділяючи основні положення, підкреслюючи ключові ідеї, підбиваючи проміжні підсумки, роблячи попередні висновки. Важливо триматись у руслі обговорення та не підтримувати спроби окремих учасників відвести розмову від теми, тактовно нагадуючи їм про теми та цілі дискусії.

Для підтримки ефективної комунікативної взаємодії треба активізувати участь кожного і стежити за тим, щоб ділова атмосфера не підмінювалась обговоренням особистих питань і не ускладнювалась міжособистісною конфронтацією. Важливо давати висловитись кожному й не допускати тривалих діалогів і монологів. Неточності розуміння необхідно усувати, проясняючи спірні положення та багатозначні поняття. Оцінні судження, спрямовані на особисті якості опонентів, варто згладжувати. Самому ведучому треба намагатись говорити менше і, власно кажучи, максимально зберігаючи неупередженість.

Loading...

 
 

Цікаве