WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Групова дискусія в діловій нараді - Реферат

Групова дискусія в діловій нараді - Реферат

Групова дискусія в діловій нараді

Групова дискусія є засобом установлення діалогу, стимулювання ділового співробітництва. Вона, як правило, супроводжує діяльність школи, що стала на шлях розвитку. Кожний учасник одержує можливість висловитися, з'ясувати свою позицію, виявити різноманіття підходів, забезпечити різнобічне бачення предмета обговорення

Групова дискусія - це метод проведення ділової наради, що дозволяє не тільки виявити весь спектр думок учасників, а і знайти загальне групове рішення колективної проблеми.

Це відбувається, якщо:

відсутня чітка постановка проблеми, неоднозначно витлумачені поняття;

нерівномірно розподілені зусилля на зміст обговорення й підтримку необхідної психологічної атмосфери;

тема не утримується у фокусі обговорення, через що з'являються прикрі повтори, відступи, "крутіння на місці";

розмита й губиться точність розуміння учасниками один одного, і як результат - нескінченне з'ясування змісту та позиції;

діловий предмет обговорення підмінюється міжособистісним та особистісним;

нерівномірно розподілена увага учасників через підвищену чи знижену активність деяких із них;

невміло поставлені запитання, що просувають обговорення;

порушено регламент;

відсутня техніка активного слухання.

Ведучому групової дискусії варто виявляти професійну компетентність у трьох напрямах:

У змісті обговорюваної проблеми, тобто йому варто бути фахівцем у тій сфері, одна з проблем якої обговорюється (знання термінології, історії питання, сучасних напрямів і труднощів розвитку).

В організації та проведенні активної групової роботи (забезпечення ділової доброзичливої атмосфери, організація взаємодії, роботи в умовах конфронтаційних проявів).

У комунікативній сфері (уміння активного слухання, ведення предметного діалогу, установлення й підтримки контакту, активізації учасників).

ПАМ'ЯТКА для ведучого групової дискусії

Етичні норми проведення групової дискусії:

Перш ніж відповісти на запитання, можна перевірити правильність його розуміння ("Чи правильно я вас зрозумів?..").

При звертанні один до одного варто звертатись на ім'я та по батькові або казати "шановний колего".

Ніколи не слід казати: "Ви неправильно мене зрозуміли", "Ви неуважно слухали", "По-моєму, я дуже чітко сформулював свою думку" тощо. Варто взяти відповідальність за виникле нерозуміння на себе та сказати: "Очевидно, я недостатньо зрозуміло висловився".

До несподіванок, що виникають під час дискусії, треба ставитися спокійно, без нервозності, не сприймаючи задачі за "оборону", "барикадну війну" чи "напад".

Не заважайте партнеру говорити та вмійте слухати, не намагайтеся заповнити паузи чи мовчання, не створюйте опоненту перешкоди.

Користуйтесь вільно й широко своїми комунікативними ресурсами створення сприятливого враження про себе, до яких відносяться посмішка, погляд, голос, ритм мови. Стежте за тим, щоб це було приємним для слуху і для очей.

Як позбутись пасивності при проведенні групової дискусії:

Не будьте мовчуном. Ваше мовчання, що триває більше 5-6-ти секунд, гасить активність тих, хто висловлюється, та знижує їхній інтерес до предмета обговорення.

Стримуйтесь у міру. Безмежне терпіння та стриманість ведучих можуть породити в активних ораторів бажання взяти ініціативу у свої руки.

Не створюйте із себе розумника. Натягнутість і витіюваті зауваження із приводу того, що кажуть інші, часто породжують нудьгу.

Постарайтесь розслабитись. Розкутість стимулює тих, хто говорить. Однак, будучи позбавлена контролю, вона може перейти в релаксацію (повне розслаблення), при якій активність спілкування вгасає.

Якщо стомились, вибачтесь і підшукайте привід для перерви.

Як позбутись агресивності при проведенні групової дискусії:

Не домінуйте під час дискусії словами, позою, тоном тощо. Той, хто домінує, мало чує та розуміє з того, що говорять, а той, на кого "давлять", губиться та переходить до оборонної поведінки.

Не давайте волю емоціям. Коли емоції беруть верх, розум притупляється. Якщо відчуваєте, що емоції стають "господарем становища", подумайте про співрозмовника.

Не поспішайте заперечувати. Дайте партнерові виговоритись. Якщо слухати уважно, можливо, і заперечувати не доведеться: під впливом уважного та терплячого слухача гасне запал опонента.

Не приймайте оборонну позу. Коли слухаючий схрещує руки на грудях, стискає м'язи, кулаки, напружується, кажуть, що він "іде в оборону". Дійсно, напружування різних ділянок тіла - це свідчення незгоди. Той, хто висловлюється, легко оцінює такий стан, тому вживає заходів - замикається.

У дискусії завжди знаходьте паузу для зупинки. Це дозволить партнерові вклинитись у розмову, а вам - погасити свій запал.

Процедура проведення групової дискусії припускає послідовне проходження трьох етапів. На кожному з них ведучому варто виявляти всі три групи компетентності по відношенню як до проблеми, так і до учасників обговорення.

Перший етап - орієнтовний

Його мета складається у визначенні теми та задач дискусії, а також у зборі первинної інформації (знань, суджень, ідей, пропозицій тощо) з обговорюваної проблеми.

На цьому етапі ведучому варто викласти проблему у вигляді деякого протиріччя. Саме воно "запускає" дискусію. При відсутності протиріччя дискусії може не вийти або вона буде проходити як формальне взаємне інформування. У цьому випадку становище ведучих виявляється вкрай незавидним. До свідомості учасників доводиться мета дискусії, установлюються загальний час її проведення та часовий регламент виступів. Варто пояснити, що буде результатами дискусії та де їх можна застосувати.

Як зразок, послідовність майбутньої роботи можна виразити через постановку низки запитань: У чому справа? Хто правий і хто винний? Що треба робити тепер? Що можемо й повинні зробити саме ми?

За необхідністю треба відповісти на запитання уточнюючого типу або запропонувати запитання на контроль розуміння задач, що постають перед учасниками.

Із самого початку варто зацікавити учасників, створити в них позитивний настрой на продуктивну роботу. Необхідно відразу домогтись однозначного розуміння проблеми, термінів. Після всього цього треба дати можливість учасникам коротко висловити власні проблеми, щоб відразу одержати весь спектр думок і позицій учасників. Іноді після виконання цього завдання учасниками буває необхідно уточнити тему дискусії чи навіть переформулювати її.

Що стосується комунікативної сторони проведення дискусії, то ведучому варто подбати про те, щоб учасники були представлені один одному. Усіх присутніх варто проінформувати про переваги ухвалення групового рішення, зорієнтувати їх на продуктивність колективної роботи, задати позитивний діловий тон.

Особливості спілкування ведучого з групою та з окремими учасниками задають зразки поведінки в дискусії. Його доброзичливість, відкритість, емоційність, раціональність передаються учасникам. Важливо подбати про те, щоб висловлювались усі. Цьому сприяє підтримка виступаючих із боку ведучого.

Другий етап - обґрунтовуючо-оцінювальний

Головною метою цього етапу є упорядкування, обґрунтування та спільна оцінка інформації, отриманої у процесі групового обговорення.

На цьому етапі важливо зібрати якнайбільше пропозицій та ідей з обговорюваної теми. Варто подбати про те, щоб вони відбивали різні сторони проблеми. Свою точку зору ведучому варто висловлювати після всіх інших. Йому необхідно виділяти основні положення, підкреслювати ключові ідеї, підбивати проміжні підсумки, робити попередні висновки. Важливо триматись у руслі обговорення та не підтримувати спроби окремих учасників відвести від теми розмови, тактовно нагадуючи їм про тему та мету дискусії.

У плані підтримки ефективної комунікативної взаємодії варто активізувати участь кожного та стежити за тим, щоб ділова атмосфера не підмінювалась обговоренням особистих питань і не ускладнювалась міжособистісною конфронтацією. Важливо давати висловитись кожному й не допускати тривалих діалогів і монологів. Неточності розуміння необхідно усувати, проясняючи спірні положення та багатозначні поняття. Оцінні судження, спрямовані на особисті якості опонентів, варто згладжувати. Самому керівнику треба намагатись говорити менше і, власне кажучи, максимально зберігаючи неупередженість.

Третій етап - завершальний

На цьому етапі метою роботи є підбиття підсумків дискусії, співставлення отриманих результатів із заявленими цілями проведення ділової наради.

Підсумки дискусії повинні бути сформульовані точно й виразно. Вони повинні відбивати думки можливо більшої кількості членів групи. Кожний із присутніх може висловитися з приводу загального рішення. Від ведучих буде потрібна висока майстерність при формулюванні узгодженої групової думки з питань дискусії. Ведучому важливо підкреслити, що воно було досягнуто завдяки збереженню ділової доброзичливої атмосфери, незважаючи на конфронтацію існуючих точок зору.

Приклад ділової наради, проведеної за типом групової дискусії

Спільна нарада педагогів з іншими фахівцями "Важкі" діти - вина чи біда школи?"

Причина проведення наради: загальний ріст по країні кількості дітей, які мають відхилення у стані здоров'я, розвитку, поведінки.

Цілі: виявлення типів "важких" дітей і факторів, що провокують їхню появу; визначення переліку заходів щодо корекційно-реабілітаційної роботи з "важкими" дітьми та їхніми батьками.

Підготовча робота: запрошення для участі в нараді інспектора з охорони прав дитинства районного відділу освіти, інспектора з профілактики правопорушень неповнолітніх, представників сільської адміністрації, батьківського комітету, дільничного інспектора.

Порядок проведення наради: інформаційні повідомлення (в основному статистичні дані) працівників УВС, райвно, психолога. Розподіл учасників наради по підгрупах (не більше семи осіб). Кожна підгрупа містить у собі фахівців одного напряму (батьки, адміністратори міста та села, представники УВС, молоді педагоги, учителі початкової школи, учителі-батьки школярів, керівники школи та її громадських організацій - профкому, групи нагляду).

Loading...

 
 

Цікаве