WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Готовність педагогічних кадрів до інновацій - Реферат

Готовність педагогічних кадрів до інновацій - Реферат

Готовність педагогічних кадрів до інновацій

Готовність колективів шкіл до впровадження програм підвищення якості освіти - одна з визначальних умов здійснення процесу модернізації будь-якої освіти. Реалізація цієї умови ставить керівників освітніх установ перед необхідністю розробки тактичної та операційної програм включення педагогів у інноваційні процеси

Для запуску такої програми необхідний аналіз ситуації, що склалась у суспільстві, стосовно стратегії модернізації, її змісту, умов упровадження. Основу для такого аналізу становлять засоби масової інформації, матеріали педагогічної преси, мережні ресурси. Найбільший потенціал мають саме останні, тому що містять оцінки ідеологів і практиків освіти найрізнішого масштабу та ступеня популярності, погляди педагогічних працівників із різних регіонів. Подібний аналіз керівники освітніх установ можуть провести самостійно. Представляємо найбільш характерні точки зору, урахування яких дозволить оцінити характер проблем підготовки педагогів до рішення завдань підвищення якості освіти.

Навіть найбільш поверхневий аналіз дискусії із проблем освіти, що розгорнувся в суспільстві в останні три роки, показує, що просування стратегії модернізації як у суспільстві в цілому, так і серед педагогічного співтовариства викликає запеклі суперечки. Тим актуальнішим стає завдання розуміння глибинних змістів стратегії.

Узагальнення поглядів супротивників у тій формі, в якій вона одержала підтримку на федеральному рівні, можна звести до таких аргументів.

Стратегія модернізації:

не буде прийнята в суспільстві, що стомилось від декларативних реформ;

призведе до погіршення якості, утрати високого статусу національної освіти у світі, зменшення її доступності;

не опирається на скільки-небудь серйозні фінансові вкладення з боку держави й тому приречена на провал;

насаджується "зверху" і тому незрозуміла педагогічному співтовариству й не буде прийнята ним.

Персоніфікуючи представлені точки зору, слід зазначити, що багато або окремі з них розділяються представниками депутатів (Л. Романков, Санкт-Петербург), ідеологами інноваційного руху (О. Адамський), членами ректорського корпуса різних за масштабами та значущістю ВНЗ. Аналіз мережних ресурсів показує, що до числа супротивників стратегії відносять себе й представники сфери науки та культури. У той же час аналіз змісту більш ніж 800 сайтів, присвячених модернізації освіти, не виявив серед супротивників стратегії великих діячів сфери економіки та бізнесу.

Розуміння того, що стратегія розвитку освіти має досить серйозну й авторитетну в очах педагогів опозицію, не може не здійснювати впливу на розробку програми підготовки кадрів в умовах школи, пошуку досить вагомих аргументів необхідності її впровадження. До таких аргументів можуть бути віднесені дані, що багато в чому спростовують аргументи супротивників стратегії. До таких даних відносяться, наприклад, результати міжнародних досліджень у галузі освіти TIMMS і PISA, що свідчать про втрату передових позицій у сфері освіти з окремих напрямків якісної оцінки знань, таких як уміння застосовувати знання для рішення завдань практичної діяльності, використовувати знання в нестандартній ситуації.

Питання про доступність освіти теж дуже спірне, особливо після знайомства з даними про тіньові вкладення в ринок репетиторських послуг, у тому числі для абітурієнтів, які навчаються на позабюджетній основі. Складніше з аргументами, що стосуються фінансування, механізму впровадження перетворень, можливих причин виникнення аргументів супротивників стратегії, що ясніше представлено в міркуваннях представників протилежного табору, її прихильників та ідеологів. Знайомство з низкою матеріалів, що відбивають їхню позицію, дозволить не тільки зрозуміти причини виникаючої протидії, а й осмислити логіку перетворень, оцінити як складність проблеми підготовки кадрів, так і можливі шляхи її рішення.

До матеріалів, які можуть посприяти в розробці програми підготовки кадрів, можна віднести статті, опубліковані як у мережних виданнях, так і в періодичній пресі, таких відомих експертів у галузі освіти, як Е. Днєпров, В. Бацин, О. Асмолов.

Подібний принцип згрупування матеріалів із проблем стратегії модернізації освіти можна використати при організації обговорень стратегії модернізації в педагогічних колективах. У цьому випадку розглянуті матеріали можна доповнити іншими текстами, що містять аналогічні або, навпаки, протилежні точки зору.

У представлених матеріалах позиційовані такі значущі для проектування програми роботи з педагогами думки експертів:

Стратегія модернізації освіти - явище громадського життя, й тому воно викликає дискусію різних прошарків суспільства, у тому числі представників правих і лівих поглядів - лібералів і консерваторів. За полемікою з питань стратегії стоять суперечки про історичний шлях держави, її місце в сучасному світі.

Будучи програмою перебудови засобів освіти, що включає в себе формування нових життєвих установок особистості, стратегія модернізації не може бути реалізована тільки зусиллями педагогічного співтовариства, яке багато в чому керується відомчими інтересами. Стратегія передбачає широку участь суспільства в перебудові освіти, що і є основною умовою її впровадження.

Стратегія розвитку має яскраво виражений модернізаційний характер, що передбачає відмову від стійких традицій, орієнтацію на інновації, що відповідають сучасним потребам розвитку країни, загальносвітовим тенденціям у сфері освіти.

Варто розрізняти модернізацію та реформу. Пропоновані перетворення носять саме модернізаційний, технологічний характер і покликані забезпечити реалізацію основних ідей реформи початку 90-х років, що знайшли відбиття в законі "Про освіту". У цьому сенсі програма модернізації являє собою технологію, що дозволяє впровадити основні ідеї реформи освіти в життя.

Огляд експертних оцінок змісту програми модернізації дозволяє зрозуміти причину впровадження змін "зверху", продиктованих як суспільною значущістю стратегії, так і нездатністю педагогічного співтовариства самостійно продукувати перспективні напрями розвитку галузі.

Задекларована суспільна та соціальна значущість стратегії модернізації визначає й особливості її осмислення педагогічним співтовариством, необхідність співставлення корпоративних оцінок з оцінками суспільними, значущість організації дискусій із проблем освіти, учасниками яких поряд з педагогами могли би стати засоби активізації громадської самосвідомості педагогів, їхньої професійної ідентифікації як членів цивільного суспільства, заснованого на ліберальних цінностях.

Вузловим моментом підготовки педагогів до рішення завдань модернізації освіти є й оволодіння способами інноваційної діяльності, відмова від звичних стереотипів відтворення вже освоєних, але застарілих і неефективних прийомів професійної діяльності. Орієнтації на інновації у сполученні з переходам від вузькопрофесійних поглядів до реформаторських позицій учасників суспільних реформ - така значеннєва основа програм підготовки педагогів, що випливає з аналізу думок провідних ідеологів модернізації.

Позиції фахівців у галузі освітньої політики, філософії освіти - лише одне з можливих джерел управління при проектуванні програми підготовки педагогічних кадрів. Не менш важливий і аналіз думок фахівців сфери підвищення кваліфікації, аналіз думок самих учителів.

Варто звернути увагу на такі ідеї:

Небезпеки впровадження інновацій традиційними методами, використання відпрацьованих стереотипів.

Урахування розходження позицій педагогів стосовно модернізації, наявності в учительському середовищі фахівців, які негативно ставляться до будь-яких змін у професійній діяльності, категорій педагогів, які за будь-яких умов залишаться "байдужими виконавцями".

Підтримки та співробітництва з педагогами, готовими стати співавторами перетворень, включення таких педагогів у стратегічні команди шкіл.

Необхідності організації аналітичної роботи з педагогічними кадрами, що включає рефлексивну діяльність із засвоєння основних змістових елементів модернізації їхнього використання з метою вдосконалювання професійної діяльності.

Необхідності організації діяльності з переходу за методом "мови стратегії" на мову професійної діяльності вчителя, створення умов для засвоєння змісту, освоєння понятійного апарата стратегії.

Доцільності організації програм підготовки педагогів з використанням форм міжмережевої та міжшкільної взаємодії.

Сполучення форм професійного та громадського обговорення проблем модернізації, включення в обговорення проблем освіти різних соціальних груп.

Проектування програм взаємодії з педагогічними партнерами школи.

Особливості підготовки педагогів до інноваційної діяльності

На підставі аналізу експертних оцінок можна констатувати, що специфіка програми модернізації освіти полягає в тому, що її не можна реалізувати, використовуючи тільки наявний багаж професійного досвіду, відпрацьовані технології внутрішньошкільної, міжшкольної, міжмережевої взаємодії з учнями, батьками, соціокультурним середовищем. До цього висновку приводить і оцінка змісту заходів, які передбачає програма модернізації. Так, орієнтація програми модернізації на розвиток ключових компетентностей, перехід на нові освітні стандарти, перехід до профільного навчання, єдиного державного іспиту вимагають внесення серйозних змін у практику роботи школи, усього педагогічного колективу.

Loading...

 
 

Цікаве