WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Шляхи підвищення ефективності фізичної освіти - Реферат

Шляхи підвищення ефективності фізичної освіти - Реферат

визначити основні способи і прийоми створення проблемної ситуації. Деякі з них: 1. Проблемна ситуація виникає, коли вчитель пропонує учням інформацію, яка містить у собі суперечність. 2. Проблемна ситуація виникає врезультаті ознайомлення із різними тлумаченнями одного й того самого явища, факту тощо. 3. Проблемні ситуації виникають при ознайомленні учнів з парадоксами. Парадокс (від грец.- несподіванка, дивне) - явище, думка або вислів, що різко розходиться із звичайними, загальновизнаними уявленнями, суперечить (інколи тільки на перший погляд) здоровому глузду. На уроках парадокс виявляється найчастіше у формі загадки, задачі-жарту і т. д. Ось приклад такої задачі. Коли Земля рухається, говорили послідовники Птолемея, то гарматне ядро, пущене на захід, полетить значно далі, ніж ядро, пущене на схід, тому що добовий рух Землі, якщо він існує, потягне гармату на схід і в першому випадку гармата віддаляється від ядра, а в другому - доганяє його. Однак досвід переконує в протилежному. 4. Проблемні ситуації виникають під час демонстрування досліду, проведення фронтального експерименту, виконання практичної роботи, коли виявляється невідповідність між наявною системою знань в учнів і новими фактами, явищами. 5. Дуже часто для створення проблемної ситуації застосовують сукупність способів і прийомів. Для створення проблемної ситуації використовується бесіда, практична задача, фронтальний експеримент тощо. Навчальна проблема - явище динамічне: виявляючи суперечність пізнання, проблема зароджується, як "знання про незнання", як відображення невідповідності в них. Сприйняття учнями суперечності породжує проблемну ситуацію і якийсь час проблема існує як складова її частина. В результаті аналізу проблемної ситуації проблема викристалізовується й усвідомлюється учнями, як проблемне запитання, задача або завдання. Щоб усвідомити проблему слід визначити несумісні інформації, судження, що містяться в ній. Для цього на етапі аналізу і постановки проблеми потрібно здійснити ряд пошукових процедур, тобто сукупність пошукових прийомів і операцій, що ведуть до розв'язання окремих етапів проблеми. Це означає сприйняти та проаналізувати інформаційно-пізнавальну суперечність, тобто вичленити неузгоджені судження, несумісні інформації, "побачити" проблему, тобто усвідомити суперечність, що лежить в її основі, сформулювати проблему, тобто словесно відобразити суперечність (у формі запитання, задачі, завдання тощо). Як показує досвід, вчителі приділяють багато уваги створенню проблемної ситуації, досить часто ставлять перед учнями проблемні запитання і задачі. Проте не завжди акцентують увагу на визначення невідомого в проблемній ситуації, часто не мають уявлення, як учні сприйняли ситуацію, чи усвідомили вони проблему. Інколи вважається, що створена проблемна ситуація, активізуючи розумову діяльність учнів, автоматично веде до усвідомлення учнями проблеми, на розв'язання якої спрямовується вся пізнавальна діяльність. Насправді це зовсім не так. Сама постановка проблеми справді є актом мислення, який потребує часто великої і складної мислительної роботи. Сформулювати у чому питання, - значить уже піднестися до певного розуміння, а зрозуміти задачу або проблему,- значить, якщо не розв'язати її, то на крайній випадок знайти шлях, тобто метод, для її розв'язання. Тому перша ознака мислячої людини - це вміння бачити проблеми там де вони є. Діяльність по усвідомленню проблеми має творчий характер, вимагає такого самого підходу вчителя до її організації, вона антипод діяльності за зразком, алгоритмом і не терпить чіткого наслідування будь-якому універсальному правилу. Однак і така діяльність може бути скерована певними настановами. По-перше, основна мета діяльності вчителя і учнів на етапі аналізу проблемної ситуації і постановки проблеми є осмислення проблеми кожним учнем, без чого неможлива його подальша пошукова діяльність. По-друге, потрібно добре знати структуру цього етапу, володіти прийомами, вміти їх комбінувати, виходячи з конкретних педагогічних умов. Постановка проблеми створює можливість для переходу до наступного етапу - побудови гіпотези. Сформульована проблема веде до розвитку знань у формі гіпотези. Побудова гіпотез - важливий шлях до відкриття нових законів. У науці створена логіко-філософська теорія гіпотези, досліджуються особливості гіпотетичного мислення. Гіпотеза - це певна система суджень, понять. умовиводів, в основі якої лежать проблематичні судження, тобто такі, істиність чи хибність яких ще не доведена, але їх ймовірність обгрунтовується знанями здобутими раніше. Крім того, гіпотеза- це і сам процес висуння, обгрунтування та доведення ймовірних суджень і умовиводів про суть пояснювального предмету. Серцевину гіпотези становить припущення або головна ідея розв'язання проблеми. Припущення- це вираження рівня знань про предмет, коли ще не досягнуто повного його розуміння, а допускається одне з ймовірних. Проте припущеня - це ще не гіпотеза. Характерним і невід'ємним елементом гіпотизи є висновки, що випливають з неї. Однак висновки теж залишаються на рівні ймовірних знань доти, поки не дістануть прямого або непрямого експериментального чи теоретичного підтвердження. За цієї умови гіпотеза перетворюється в теорію. Основою гіпотези є інформаційно- пізнавальна суперечність. Логіка гіпотеза- це логіка руху змісту в формі і на основі суперечності, її розв'язання та одночасно переходу в якісно новий зміст. Дослідження процесу постановки і розв'язання проблеми дають можливість визначити дослідні процедури, що становлять структуру етапу побудови гіпотези, а саме: висунення припущення щодо розв'язання проблеми, тобто ймовірне пояснення, узгодження неузгоджених суджень, інформацій; обгрунтування висловленого припущення на основі вірогідних фактів; формулювання висновків. Отже, підсумовуючи сказане, можна виділити узагальнені процедури й операції, які характерезують навчально- пізнавальну діяльність учнів, спрямовують аналіз проблемної ситуації і розв'язання проблеми: сприйняття інформаційно- пізнавальної суперечності; її аналіз; осмислення суперечності бачення проблеми; формулювання проблеми; висування припущення для пояснення суперечності; обгрунтування висловленого припущення; перевірка правильності висунутого припущення; доведення істинності аргументів; формулювання висновків у формі нових знань. Структура навчальної діяльності при вивченні фізики в школі включає в себе таку специфічну групу дій, які повинні бути засвоєні учнями в процесі вивчення фізики і характерні саме для фізичного пізнання: спостереження, вимірювання, експериментування тощо. Як відомо, ефективність засвоєння знань залежить від підключення до процесу пізнання різних органів почуття людини і ґрунтується на безпосередніх відчуттях, сприйняттях, представленнях при контакті з реальними предметами і
Loading...

 
 

Цікаве