WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Впровадження компетентністно зорієнтованого підходу - Реферат

Впровадження компетентністно зорієнтованого підходу - Реферат

відбирає або знаходить відповідні знання та способи для розв'язання задачі;

виконує в певній послідовності сенсорні, розумові або практичні дії, прийоми, операції;

усвідомлює свою діяльність і прагне її вдосконалення;

має вміння й навички самоконтролю та самооцінки.

Як показує досвід, такі вміння розвиваються за умови цілеспрямованого спеціального формування кожного компонента. Цей процес потребує від методистів і педагогів глибокого аналізу можливостей програм та узгодження дій з реалізації принципу наступності всіх складових зазначеного ключового вміння.

Особливої уваги потребує мотиваційний компонент уміння самостійно вчитися.

Як відомо, мотиви спрямовують, організовують пізнання, надають йому особистісного значення. Внутрішня мотивація виникає поступово, у багатьох учнів вона нестійка і залежить від ситуації (цікаві завдання, розв'язання ситуативних завдань, змагальність, підтримка вчителя тощо).

Мотиви вчіння в кожної дитини особистісні, індивідуальні. Працюючи з різними групами та окремими учнями, учителю необхідно бачити перспективи розвитку їхньої мотивації. Значущою для ефективної навчальної діяльності є мотивація, зумовлена інтелектуальною ініціативою та пізнавальними інтересами. Тому практична діяльність педагогів у процесі формування мотиваційної компетентності має будуватися на міжпредметній роботі, орієнтації на роботу в команді, індивідуалізації, проектно-зорієнтованій діяльності.

Відповідні мотиваційні складові мають бути закладені та розвиватись передусім у початковій та середній школі. Саме там треба розвивати базові предметні вміння та вміння спільно розв'язувати проблеми.

Особистісна орієнтація освіти потребує змін у технологіях навчання на всіх ступенях школи. Має зростати питома вага тих технологій, які сприяють формуванню практичних навичок, пошуку й аналізу інформації, самонавчанню, самоорганізації, становленню ціннісних орієнтацій. Підготовка учнів до самоосвіти - надзвичайно актуальна проблема. Нагальною проблемою сучасної школи є створення умов, за яких кожен учень мав би змогу навчатися самостійно здобувати необхідну інформації, використовуючи її для власного розвитку, самореалізації, для розв'язання існуючих проблем.

Щоб у процесі навчання відбувалося постійне нарощування самоосвітньої компетентності, необхідно забезпечити активну позицію учня в навчанні. Інститутом післядипломної педагогічної освіти розроблено "Програму формування самоосвітньої компетентності учнів" і методичний посібник "Аналітико-прогностичний супровід формування самоосвітньої компетентності учнів", де детально розглядаються складові самоосвітньої компетентності, дають поради щодо їх формування. У новому навчальному році важливо продовжити осмислення та розв'язання цієї проблеми як на теоретичному, так і на практичному рівнях. Цілком слушно творчо використовувати запропонований у посібнику алгоритм управлінських дій зі створення системи роботи із проблем самоосвіти учнів на рівні навчального закладу, міста, району, області.

Важливим та актуальним напрямом роботи є взаємодія загальної середньої освіти із медіа-освітою як особливим видом освіти. Необхідно враховувати її роль у формуванні інформаційної компетентності учнів. Саме медіа-освіта впливає на формування життєво важливих компетенцій:

уміння отримати інформацію з різних джерел, аналізувати її;

формувати критичне мислення;

використовувати інформацію для розвитку вміння та навичок вчитися, самоконтролю та самооцінки.

Очевидним є те, що проблеми оновлення змісту освіти та створення умов для формування мотивації вчіння, готовності самостійно вчитися мають бути предметом обговорення на методичних і педагогічних нарадах.

Особливої уваги потребує зміст варіативної складової. Факультативні та спецкурси мають доповнювати комплекс компетентностей інваріантної складової. Відпрацюванням навчальних комплексів варіативного компонента мають займатися методичні служби всіх рівнів.

В області розроблено і впроваджується більше 600 авторських програм для варіативного компонента, однак лише 10 % спрямовані і змістовно, і тематично на формування ключових компетентностей. Необхідно розпочати розробку програм із формування соціальної компетентності життєвих стратегій, максимально адекватних новій соціальній ситуації ("Пізнай себе", "Моя програма самовиховання", "Лідер ХХІ століття", "Імідж ділової людини", "Твій шлях до успіху", "Твій життєвий проект", "Здоровий спосіб життя" тощо).

Варіативна складова змісту освіти має стати предметом подальших напрацювань, обговорень і відслідкувань саме в напрямі впровадження компетентнісного підходу, формування ключових компетентностей.

Отже, ключові компетентності - це новий об'єкт оцінки якості освіти, важливий показник її ефективності.

Питання впровадження та вимірювання рівнів досягнення учнями компетентностей дуже складне, перспективне, потребує наукового підґрунтя та часу для опрацювання. Але розпочинати цю роботу необхідно вже сьогодні, розраховуючи на перспективу.

По-перше, на наш погляд, відслідкування предметних компетентностей має відбуватися в межах регіональної програми "Моніторинг якості освіти", яка діє з 2002 року. По-друге, за змістом цієї програми ми маємо виділити два напрями:

відслідкування створення та дієвості системи впровадження ключових компетентностей;

відслідкування рівнів засвоєння компетентностей учнями.

Кожному навчальному закладу необхідно розробити стратегію впровадження і відслідкування ключових компетентностей у межах програми моніторингу якості освіти.

Це дозволить проаналізувати реальну ситуацію в кожному навчальному закладі й спрогнозувати подальшу діяльність. Система відслідкування ключових компетентностей у межах моніторингу якості освіти передбачає поетапну діяльність:

І етап - діагностико-прогностичний (вивчення проблеми, рівня сформованості компетентностей. Оцінка дидактичних і методичних можливостей кожного предмета щодо їх формування);

ІІ етап - моделювання системи впровадження й відслідкування (конкретні дії, плани, контроль та оцінка діяльності й результативності на різних етапах);

ІІІ етап - визначення ефективності (полягає в оцінці як самої системи впровадження й відслідкування, так і якості кінцевого результату).

Для управлінських і методичних структур важливо визначитися з об'єктами та критеріями відслідкування.

Об'єкти:

система впровадження ключових компетентностей в освітній процес;

рівні засвоєння учнями ключових компетентностей.

Критеріями оцінювання мають бути перш за все:

відповідність системи та рівнів засвоєння компетентностей учнями нормативно-правовій базі (стандарти, програми);

відповідність системи та рівнів засвоєння статусу і потенціалу школи, її можливостям;

відповідність запитам споживачів (соціум, особистість).

Ключові компетентності, як базові, надпредметні, складно вимірювати. Тому важливо:

1. Ураховувати засвоєння учнями ключових компетентностей при оцінюванні навчальних досягнень учнів.

2. Для формування оцінки рівня сформованості ключових компетентностей необхідно використовувати інтерактивні технології:

тести з відкритими завданнями;

включення учнів у дослідницьку діяльність;

постановка та розв'язання проблемних завдань;

диспути як ефективний засіб компетентнісного навчання;

розв'язання ситуативних завдань;

мультимедійне навчання, комп'ютерне моделювання;

використання методу навчальних проектів.

Інтерактивні технології дозволяють не тільки кількісно, з використанням 12-бальної системи оцінювання, а й якісно, включаючи самооцінку та зовнішню експертну оцінку, відслідковувати ключові компетентності.

Тому важливими напрямами роботи методичних служб мають бути розробка та впровадження інтерактивних технологій у процес навчання й посилення експертної оцінки за рівнем сформованості ключових компетентностей.

У ролі експертів можуть виступати спеціалісти навчального закладу, управлінці, методисти. Зовнішню експертизу мають здійснити батьки, випускники, роботодавці, спеціалісти, здатні оцінювати підготовленість школярів до вирішення проблем, типових для сучасного життя. Надзвичайно важливо активізувати і систему соціологічних досліджень (опитування, анкети, відкриті тести для батьків, громадськості тощо).

Отже, педагогічна технологія формування в учнів ключових компетентностей вимагає певних нововведень у навчально-виховний процес, управління ним та організацію методичної роботи на всіх рівнях. Це мають бути організаційні змістові та технологічні нововведення.

Методична служба має подбати про методичне забезпечення нововведень (посібники, методичні рекомендації, збірники ситуативних завдань, дидактичний матеріал тощо). Особливої уваги потребує і науково-методична робота із залучення педагогів до вивчення й осмислення проблематики та практики компетентнісно-зорієнтованого підходу, моделювання управлінської та методичної діяльності, перспективного педагогічного досвіду.

Loading...

 
 

Цікаве