WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Вплив української науки і освіти на середньовічну школу в Європі - Реферат

Вплив української науки і освіти на середньовічну школу в Європі - Реферат

Цей наказ - свідчення дійсно енциклопедичних знань Сатановського. І він, як автор, виправдав надії московських можновладців.

І Феоан Прокопович - просвітитель, церковний і громадський діяч, оратор, поет, драматург, теоретик літератури - завершив свій творчий і просвітницький шлях у далекій Москві. Як віце-президент Синоду, він стає авторитетним радником Петра І з питань освіти, науки і культури. Прокопович ставив питання про відкриття мережі духовних шкіл і шкіл для простого народу. Крім того, він організував у своєму домі школу для сиріт "всякого звання", котрих потім оприділяв н навчання в академічну гімназію. Його буквар "Первое учение отрокам" витримав дванадцять видань лише за перші п'ять років! Прокопович протегував багатьом талановитим людям. Збереглися свідчення про те. що він підтримав юного Михайла Ломоносова: "Не бійся нічого... Я твій захисник..." Скоро після цього, у 1734-1735 рр., ми бачимо Ломоносова слухачем Києво-Могилянської академії.

* * *

Сімеон Полоцький, Стефан Яворський, епіфаній Славинецький, Арсеній Сатановський, Феофан Прокопович... Імена ці – наша гордість і наш смуток, бо вже на Батьківщину шлях їм був заказаний. То і не дивно, що в солідних довідниках вони і нині представлені як діячі культури, науки і освіти виключно Росії.

А тим часом все нові і нові групи освітян-українців не за своїм бажанням мандрували на північний схід.

У 1701 р. на вимогу Петра І до Москви направляють шість викладачів Києво-Могилянської академії, а потім за указом Синоду цей "ритуал" проводиться щорічно. Від 1701 до 1762 р. на посади професорів та вихователів навчальних закладів було направлено з Києва до Москви близько ста осіб, не враховуючи студентів. За цей же період Московська слов'яно-греко-латинська академія пережила 21 ректора, з яких 18 були київськими вихованцями. А з 25 префектів - 23 навчались у Києво-Могилянській академії. Перші праці з граматики слов'янської мови, словники, історичні твори та інші зразки наукової і навчальної літератури, прийшли в Московію з України...

...При бажанні подібні факти можна було б наводити ще довго. Але і сказаного, напевно, досить, щоб уловити суть явища - на східноєвропейських просторах з Заходу на Схід упродовж віків йшов плідний науково-освітній потік. Україна. Досягши певних висот, ніколи не замикалась у своїх етнічних кордонах, її народ споконвіку був щедрим і доброзичливим. На жаль, наші східні сусіди скоро про це забули. Але то вже інша сюжетна лінія, яка хронологічно виходить за межі цієї розповіді.

* * *

З перших же років свого культурного відродження Україна відчувала себе складовою частиною загальноєвропейського Відродження - Ренесансу. Взаємозв'язок і взаємопроникнення культур ставало реальним і повсякденним фактом.

На згадку приходить повчання Михайла Драгоманова, який радив українській молоді стояти ногами і серцем на Україні, свої голови держати в Європі, а руками обіймати всю слов'янщину.

Традиційно кращі студенти-українці завершали свою освіту в провідних навчальних закладах Європи. Вони навчались в Лондонському, Оксфордському, Кембриджському, Лейденському, Падуйському, Гетінгемському, Празькому, Паризькому університетах, учились в Гданську, Кракові, Кенігсберзі, у Римі та в інших науково-освітніх центрах. У Падуйському університеті навіть був створений окремий відділ, де впродовж десятків років проходили вишкіл здібні молодики з України.

І цим наша держава вигідно відрізнялась від своїх сусідів. От, наприклад, Петро І, приїхавши до Паризької Сьорбони, змушений був записати в книзі відвідувачів, що тут до XVIII ст. не було жодного російського студента. Тим часом українських юнаків тут навчалось десятки, а може і сотні.

У той час важко знати хоч один приклад того, щоб молоді українці їхали в Московію, аби отримати там вищу освіту. У XVI-XVII ст. там таких навчальних закладів не було.

* * *

Гортаємо сторінки першої-ліпшої енциклопедії. У біографічних довідках зустрічаємо красномовний матеріал до теми нашої розмови.

Отримавши початкову і середню освіту в Україні, багато юнаків вдосконалювали її за кордоном. І не будемо, як це вже було колись, все зводити до так званого "плазування перед Заходом". Отримавши освіту найвищого на той час ґатунку, молоді правники, педагоги, філософи, релігійні діячі тощо повертались на Україну, щоб віддати своїм співвітчизникам всі набуті інтелектуальні багатства. Ось лише кілька імен.

Станіслав Оріховський-Роксолан учився в університетах краківському, Віденському, Віттенберзькому, Падуанському, Болонському, а також вдосконалював свої знання в Венеції, Римі, Лейпцигу.

Павло Русин (1470-1517 рр.) закінчив Грейфсвальдьский університет у Німеччині.

Юрій Дрогобич (1450-1494 рр.) був вихованцем Краківського і Падуанського університетів.

Такий же шлях пройшли письменники, педагоги і церковні діячі Петро Могила, Іов Борецький. Касіян Сакович, Сильвестр Косів, Ісая Трохимович, Інокентій Гізель та багато інших.

І серед політичних та військових діячів було чимало таких, що отримали західноєвропейську освіту.

Добре знаючи ціну знань, Богдан Хмельницький згуртував навколо себе чималу групу освічених людей. Вісімдесят соратників гетьмана відзначені історією як люди надзвичайних здібностей. Генеральний обозний суддя, писар, осавул, бунчужний, підскарбій, полковники, значна частина сотників мала, якщо висловлюватись по-сучасному, вищу освіту, здобуту в Києво-Могилянському колегіумі чи колегіумах та університетах Львова, Варшави, Кракова. Замостя... Двоє були випускниками Оксфордського університету, один - Падуйського університету.

Останній - то корсунський полковник Станіслав Морозовинський, добре відомий усім нам за історичною піснею "Ой Морозе, Морозенку...". Так ось, цей легендарний полковник у молодості здобув блискучу освіту: спочатку вчився в Краківському, а потім в Падуанському університеті. Він добре володів польською, німецькою, французькою та італійською мовами, бездоганно знав латинь.

Так було і в оточенні гетьмана Івана Мазепи, що сам учився спочатку у Варшаві, а потім Голландії, Франції, Німеччині та Італії. В Італії він, зокрема, вивчав основи фортифікації, гарматну справу та інші науки. Мазепа листувався з багатьма європейськими вченими, державними діячами.

Андрій Войнаровський, один з найближчих помічників гетьмана, освіту здобув у Києві, а потім у Дрездені.

Та і останній гетьман України Кирило Розумовський учився у навчальних закладах Німеччини, Франції, Італії. Він слухав лекції кращих професорів університетів у Кенігсберзі, Берліні, Гетінгемі, Страсбурга. Доречі, у 1746-1798 рр. К. Розумовський був також президентом Петербурзької академії наук. І не в останню чергу свою роль тут відіграла його висока освіченість.

* * *

Києво-Могилянський колегіум, а згодом академія, із року в рік відправляла своїх кращих студентів на стажування за кордон. У 1764 році, приміром, планувалось відправити в Оксфордський та Кембриджський університети десять талановитих студентів. Забажало поїхати чотирнадцять чоловік і всіх їх послали за кордон, кого в університети Британії, а кого в Гетінгемський та Лейпцігський університети. Там вони навчались на професорські посади.

Що з цих наукових обмінів виходило, ми вже бачили на прикладі життєпису Юрія Дрогобича, чи, скажімо, Мелетія Смотрицького - автора єдиного на той час посібника з мови "Граматика словенская..." Мелетій Смотрицький навчався в Осторозі та єзуїтському колегіумі у Вільно. Слухав лекції у Вроцлавському, Лейпцігському, Нюрнберзькому та Віттенбергзькому університетах.

Тепер з цієї точки зору звернемо свій погляд на життєпис Феофана Прокоповича - визначного церковного і громадського діяча, оратора, поета, драматурга, теоретика літератури.

Вищу освіту, як водилось, Феофан Прокопович отримав у Києво-Могилянському колегіумі. Потім вдосконалював своїх знання в славетній Римській академії, де студіював філософію і богослов'я, там він виховувався на кращих зразках класицизму та гуманізму.

Повернувшись на Батьківщину, Прокопович стає викладачем і ректором Києво-Могилянської академії, де розвивав принципи відродження і гуманізму. На своїх лекціях Прокопович знайомив з ідеями кращих провідників гуманізму, як, скажімо, Еразма Ротердамського. Читаючи в академії фізику, арифметику, геометрію, він зумів надати курсові філософії природничо-наукового спрямування.

Як тут не згадати слова, сказані Феофаном Прокоповичем у вступній промові перед студентами при читанні курсу філософії: "А почну я з того, якої похвали фізика заслужила, тому що вона. запліднюючи всі мистецтва, подає велетенську користь родові людському. Тільки цим можна пояснити, чому стародавні фізики шанували її більше, ніж якусь іншу частину філософії, й лише тих звикли називати філософами, які у дбайливім спостереженні природи знаходили щастя".

На жаль, Україна втратила цього, одного з кращих своїх синів, - за викликом Петра І Прокопович переїздить до Російської столиці, де мав великий вплив на розвиток російської науки, літератури і освіти.

* * *

Що об'єднує всіх людей, імена яких щойно називалися?

Їх сформували два світи, дві культури, дві традиції - Схід та Захід. Це і визначило їх подальшу долю.

Починаючи з епохи Петра І, рвуться нитки, що єднали інтелектуалів України і країн Західної Європи. Приходить в упадок вітчизняна освіта. Настає епоха Великої Руїни.

Loading...

 
 

Цікаве