WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Вплив української науки і освіти на середньовічну школу в Європі - Реферат

Вплив української науки і освіти на середньовічну школу в Європі - Реферат

Вплив української науки і освіти на середньовічну школу в Європі

Упродовж багатьох років, насаджувалась думка про вторинний, так би мовити, "хуторянський" характер української науки, культури, шкільництва. Дається взнаки ця "теорія" і в наші дні. Спробуємо внести відповідну ясність у це питання, маючи не увазі освітні справи

В усі часи увагу науковців, митців, літераторів, широкий загал читачів привертали до себе події, що мали місце в Україні XVI-XVII ст. Це були буремні роки національно-визвольних воєн. У походах, у кривавих бойовищах вирішувалась доля українського народу, відстоювалась його державність, національна самобутність.

І перед цим інформаційним розмаїттям у нашій уяві якось відходили на другий план розвиток науки і культури, шкільництво. А вони ж, попри всі труднощі, розвивались буйним цвітом. Не випадково, що XVI ст. - початок XVIII ст. ще називають у нашій історії Українським Відродженням. Гуманістичні ідеї Відродження, досягнення українських учених, діячів культури і освіти як в Україні, так і за її межами, були гідним внеском у скарбницю загальнолюдської культури. Ось з позиції цієї тези і замислимось хоч над кількома фактами нашої історії, зокрема історії школи. Спочатку кинемо свій погляд на захід від наших кордонів. І, при цьому, краще всього якщо від загальних міркувань ми перейдемо до розгляду низки конкретних фактів.

* * *

Імена Миколи Коперніка і Яна Амоса Коменського вписані золотими буквами в скрижалі світової науки і культури. Ми, українці, віддаємо їм належну шану. І, частіше всього, і не підозрюємо того, що витоки їх наукових відкриттів можна знайти і в Україні. Але для цього потрібно заглянути аж у XV століття.

Рим, 1483 рік.

В один з лютневих днів тут латинською мовою вийшла друком книжка "Прогностична оцінка поточного 1483 року". Написав її доктор філософії та медицини, професор і ректор Болонського університету Українець Юрій Котермак, більш відомий в ученому світі як Юрій Дрогобич. Це було ПЕРШЕ друковане видання українського автора. ПЕРША вітчизняна друкована книга. Юрій Дрогобич - учений з світовим іменем, його трактати з астрономії, географії та медицини і до сьогодні зберігаються в університетських бібліотеках країн Західної Європи. То хто ж він, Юрій Дрогобич?

Народився Юрій в сім'ї небагатого дрогобицького ремісника Доната десь року 1450. (Звідси і його псевдонім - "Дрогобич".) І хоч прийнято було в ті часи, аби син наслідував фах і справу батька. Але в сім'ї Котернаків, бачачи неабиякі здібності сина в науках вирішили дати йому ґрунтовну освіту. Спочатку Юрій учився грамоті у дяка місцевої церкви, згодом у кафедральній школі у Львові, потім у Краківському і Болонському університетах. Невдовзі Юрій вже професор, викладач астрономії, географії і медицини Краківського університету. ТУТ ЙОГО УЧНЕМ БУВ ЮНИЙ МИКОЛА КОПЕРНІК. (Принагідно зауважити, що в Краківському університеті Миколі Коперніку викладав також й інший українець - професор Павло Русин.) Отже, не будучи перебільшенням твердження, що в теорії Коперника про геліоцентричну систему світу, що привела до справжнього перевороту у природознавстві, є і частка українського генія.

Потім. Як уже згадувалось, Юрій Дрогобич працював у Болонському університеті, спочатку професором, а потім ректором...

Але повернемось до книжки "Прогностична оцінка...". У ній подано окремі наукові відомості з астрономії, метеорології, філософії, економіки, географії. Тут чи не вперше зроблено спробу визначити географічні координати Львова, Дрогобича, Кафи (Феодосії), Москви, згадується "місцевість біля берегів моря і навпроти Малої Азії, Поділля, Волощина і землі татар".

"Прогностична оцінка..." відкривається віршованим вступом. Тут Юрій Дрогобич постає і як ОДИН З ПЕРШИХ гуманістичних поетів України раннього середньовіччя. Уже перші рядки вірша чітко визначають позицію автора:

Більшість тепер виставляє на показ свої праці, святоче,

Дбаючи щонайпильніш про честолюбство та зиск,

Я ж тої книги у світ випускаю з єдиним бажанням:

Роду людському аби тільки б корисні були...

Тут же проводиться глибока на той час небезпечна філософська думка про пізнаваність світу:

Хоч і далекі від очей простори неба,

Та не такі віддалені від розуму людського.

Ми знаємо із наслідків про їх причини,

А з цих останніх наслідок ми пізнаєм...

Відомі й інші праці Юрія Дрогобича: "Трактат про сонячне затемнення 20 липня 1478 року", "Трактат з шести розділів про затемнення". Він підтримував видавничу діяльність піонера кириличного друкування Швайпольта Фіоля. Йог учнем був відомий поет-гуманіст Конрад Цельтіс, якого називали "німецьким Горацієм".

У творчості і педагогічній діяльності Юрія Дрогобича ідеї гуманізму італійського Відродження природно переплелися з культурними і просвітницькими традиціями Київської Русі. Життєвий шлях ученого - яскравий приклад міжнародних культурних зв'язків, вагомий внесок української наукової думки в розвиток західноєвропейської науки і культури.

* * *

З того часу пройшло століття. На європейському виднокрузі піднімалась яскрава зірка Яна Амоса Коменського - автора "Великої дидактики".

На благодатній українській землі, зокрема в практиці роботи наших братських шкіл у Львові, Вінниці, Дрогобичі, Луцьку та інших містах визрівали паростки дидактики і методики педагогічного генія.

Як обґрунтовано вважають сучасні дослідники, узагальнивши власний досвід (а Коменський в дитинстві сам учився в одній із братських шкіл), проаналізувавши роботу українських і білоруських братських шкіл, використавши ряд положень Львівської братської школи, чеський педагог у праці "Велика дидактика" теоретично обґрунтував класно-урочну систему навчання. яка згодом набула поширення в усьому світі.

Принагідно нагадаємо, що на Закарпатті, в Шараш-Потоці, з 1650 по 1654 рр. Коменський вчителював, втілюючи в життя свої педагогічні новації. Тут, зокрема, він створив перший в світі ілюстрований підручник "Світ чуттєвих речей в картинках", в яких малюнки були складовою частиною навчального тексту.

Ще раз наголосимо: з перших же років свого культурного відродження Україна відчувала себе складовою частиною загальноєвропейського Відродження - Ренесансу. Взаємозв'язок і взаємопроникнення культур ставало реальним і повсякденним фактом.

* * *

А тепер кинемо свій погляд на південь, за Дунай-ріку. В історичному плані українці і народи Балкан завжди тяжіли один до одного. Зважаючи на багатовіковий турецький гніт балканських народів, занепад національних культур і шкільництва, Україні доводилось брати на себе роль провідника. Доказ цього - матеріали з історії освіти XVII-XVIII ст.

Києво-Могилянська академія була вищим навчальним закладом європейського масштабу. То і не дивно, що її діяльність простягалась далеко за межі України. В академії постійно вчились студенти з Польщі, Угорщини, Молдавії, Росії, Греції і навіть з Венеціанської республіки.

Особливий контингент становили тут студенти з Болгарії Сербії, Чорногорії, Далмації, Хорватії. Повернувшись на батьківщину, вони ставали провідниками освітніх і релігійних справ.

Практикувала академія, говорячи по-сучасному, і службові відрядження свої співробітників за кордон. Розповімо про одного з них.

* * *

Подолянин Михайло Колачинський - випускник і викладач Києво-Могилянської академії, талановитий український письменник і організатор освіти. Як один із кращих викладачів, він був направлений в академію у Сербію для організації там шкільної освіти. У створеній ним школі у місті Карлівцях працював префектом і викладачем. До того ж тут він, як автор, став засновником сербської національної драми.

Особливий інтерес у педагогічному аспекті викликає "Трагедія, сиречь печальная повесть о смерти последнего царя Сербского Уроша пятого и о падении Сербского царства". У трагедії оспівується роль освіти і науки, дається уявлення про характер навчання і структуру навчальних закладів того часу.

У 1733 р. на підмогу Колачинському приїхала з Києва ціла група студентів. Вони заснували цілу низку народних шкіл і вчителювали в них.

Через рік митрополит Сербський писав про цих учителів- українців, що вони "въ изучении искусны, нравию доброжелательны, и в наставлении учеников прилежны".

Чотири роки по тому Михайло Колачинський був викликаний до Києва, де зайняв посаду професора, а згодом і префекта Києво-Могилянської академії. Своє подвижницьке життя він скінчив ігуменом Слуцького монастиря, піклуючись про розвиток шкільних справ на землях Білорусії.

* * *

Ішов 1723 рік. Студент Києво-Могилянської академії Василь Григорович-Барський (ще один полонянин, родом з міста Бар) вирішив побувати в багатьох країнах світу і крізь здобувати знання "на користь собі і Вітчизні". Його шлях проліг через Угорщину, Австрію, Італію, Грецію, Палестину, Сірію, Аравію, Єгипет. Допитливий мандрівник майже чверть віку вивчав у тих країнах географію, архітектуру, мистецтво, національні звичаї. Усе це згодом стане основою для його надзвичайно цікавих книг про ті краї.

У країнах, кули його заносила доля, він не тільки навчався сам, але й учив інших. На Кіпрі і Патмосі, приміром, Василь Григорович-Барський вчителював у місцевих школах. Він навіть написав там підручник з греко-латинської граматики. Григорович-Барський мав чому навчати, бо був, безперечно, одним із найосвіченіших поміж усіх людей свого часу. Мав добріть знання з філософії, історії, риторики, географії, медицини. Досконало знав латинську, давньогрецьку і новогрецьку, польську, італійську, арабську і слов'янські мови.

Подорожні записи "Мандри Василя Григоровича-Барського по святих місцях сходу з 1723 по 1744 рр." вийшли у чотирьох книгах. Їх читали студенти Києво-Могилянської академії і ченці, освічені міщани і козаки. Відомі вони і в країнах, які відвідував і талановито описував Василь Григорович-Барський. То були міцні "мости дружби", шляхи інтелектуального взаємозбагачення.

Loading...

 
 

Цікаве