WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Виховання толерантності - Реферат

Виховання толерантності - Реферат

фізично відсторонена, сидить окремо від інших;

наражається на фізичні напади.

Зовнішній вигляд та індивідуальна поведінка (жертви):

її одяг може бути рваним чи зі слідами взуття, з відірваними ґудзиками і кишенями;

часто не має шкільного приладдя, портфель у поганому стані, підручники розмальовані;

стілець і парта мають принизливі знаки;

особисті речі зіпсовані;

має при собі значну суму грошей;

має синці на тілі, бліде обличчя, спухлі від безсоння очі;

уранці часто скаржиться на здоров'я, щоб не йти до школи;

плаче уві сні;

має сумний вигляд, відсторонений погляд;

уникає прямого погляду і часто хоче здаватися веселою.

Щоб допомогти жертві й дати авторам злих насмішок зрозуміти всю серйозність наслідків їхніх учинків, педагоги мають звернути особливу увагу на всі перераховані ознаки. При цьому вони потребують допомоги з боку батьків. З моменту виявлення ознак відповідного стану педагог може побудувати на цих симптомах комплекс заходів з виховання толерантності та взаємоповаги.

Педагог не може не звернути увагу на делікатні ситуації, які потребують уміння й такту не лише в інтересах учня-жертви, але і в інтересах ініціаторів злих насмішок, а також учнів усього класу. Дії педагогів мають бути спрямовані на полегшення страждань жертви і повернення ініціаторів кепкувань на шлях примирення, бо підлітки, кепкуючи над іншими, легко можуть стати дорослими, котрі схвалюють інтолерантність і несправедливість у своїх громадах.

У ситуаціях злого жарту, кепкування, приниження виявляється певна структура стосунків, яка допомагає учням розпізнати моральний аспект своїх учинків. Цю структуру можна уявити як декілька концентричних кіл, у центрі яких знаходяться конфліктуючі сторони - "агресор(и)" і "жертва". Перше коло, розташоване ближче до ядра, складається із глядачів, котрі розважаються, спостерігаючи за ситуацією, підбадьорюючи цим ініціаторів та ще більше ізолюючи жертву. Друге коло складається зі спостерігачів, котрі співчувають жертві, але намагаються не втручатися. Найвіддаленіше від ядра коло складається з педагогів та батьків, котрі можуть знати, а можуть і не знати про ситуацію. У структурі стосунків вони мають найвищий авторитет, владу, силу й відповідальність. У Додатку 3 наводяться деякі поради стосовно попередження кепкувань у школі.

У шкільному віці дуже важливо навчити дітей розуміння того, що провідні принципи толерантності (людська різноманітність як чинник духовного збагачення; конфлікти - нормальний процес, але їх треба розв'язувати конструктивно; соціальна відповідальність, здатність людей розмірковувати й приймати особисті та громадські рішення відповідно до етичних норм) невід'ємні від демократії.

Викладені нижче види діяльності спрямовані на розвиток у дітей здатності зрозуміти й застосувати ці три фундаментальних принципи.

Дерево життя - побудова й аналіз власного генеалогічного дерева, написання міні-есе "Із родинної скарбниці".

Альбом з фото - презентація деяких фото із родинного альбому, опис ролі певної особи в історії родини.

Лист другові - написання листів, адресованих особам іншого (етнічного, релігійного) походження, які містять інформацію про особливості автора (етнічну, релігійну, громадянську, особистісну ідентичність).

Духовна скарбниця - ідентифікація загальнолюдських цінностей у фольклорі, традиціях та звичаях різних народів.

Люди і долі - життєві моделі, варті наслідування.

Неможливо, щоб інтолерантному педагогові вдалося виховати учнів у дусі толерантності. Та існує дуже мало людей, які не виявляють інтолерантність у певних ситуаціях, хай то буде проста нетерпимість чи навіть істотне відхилення поведінки, здатне зачепити самолюбство чи особисту гідність людини. Більшості педагогів властива інтолерантність. Ураховуючи той факт, що її прояви можуть зчинити негативний вплив на учнів, педагогам варто бути дуже уважними й вимогливими до власної поведінки, стримуючи свої емоції і виявляючи емоційну мудрість.

Емоційна мудрість полягає в умінні людини розуміти та ефективно керувати не тільки власними емоціями, але й емоціями оточення як у професійному, так і в особистому житті. Фахівці вважають, що наразі відзначається тенденція до зниження коефіцієнту емоційної мудрості від покоління до покоління. Тому дуже важливо, щоб педагоги засвоїли навички осягнення емоцій, адекватно і своєчасно застосовуючи їх у вихованні учнів.

Осягнення емоцій передбачає наявність таких чинників:

Самопізнання

Ідентифікація емоцій: встановлення та визначення власних емоцій і почуттів.

особиста відповідальність: визнання та розуміння свого обов'язку співвідносити власну поведінку з вимогами, етики, безпеки і закону.

Визнання сильних сторін: ідентифікація та розвиток власних сил і позитивних якостей.

Турбота про інших

Прийняття чужої точки зору: ідентифікація та розуміння думок і почуттів інших.

Прийняття розмаїтості: розуміння того, що індивідуальні і групові відмінності доповнюють одне одного і роблять наш світ цікавішим.

Вияв поваги до інших: віра в те, що інші заслуговують на добре і співчутливе ставлення; мотивація для загальної користі.

Відповідальність у прийнятті рішень

Опанування почуттями: контроль і керування почуттями йемоціями так, щоб це допомагало в різноманітних ситуаціях.

Аналіз ситуацій: адекватне сприйняття ситуацій, у яких необхідно приймати рішення й оцінювати чинники, здатні вплинути на реакцію людини.

Постановка цілей: визначення короткотермінових і довготермінових цілей та зусилля, спрямовані на їхнє досягнення.

Розв'язання проблем: розробка, впровадження й оцінювання розв'язань відповідних проблем.

Особиста ефективність

Спілкування: використання вербального і невербального способів спілкування для висловлювання і підтримки позитивного й ефективного обміну досвідом.

Налагодження стосунків: встановлення і підтримання міцних міжособистісних стосунків, що приносять задоволення.

Переговори: досягнення прийнятних рішень для всіх залучених сторін, враховуючи їхні потреби.

Відмова: чітке і тверде рішення не дотримуватись небажаних, неетичних, протизаконних, небезпечних для людей моделей поведінки.

Пошук допомоги: ідентифікація потреби, навички знаходження відповідних джерел допомоги і підтримки.

Одним із принципів реформи освіти є принцип демократизації, котрий передбачає не лише засвоєння і застосування інтерактивних технологій навчання, але і встановлення міжособистісних стосунків, заснованих на повазі до особистої гідності. Ефективність виховного процесу в освітніх закладах великою мірою залежить від якості стосунків учитель - учень - учитель, так і учитель - учитель, учень - учень. Педагогічний колектив може бути групою підтримки, що допомагає кожному жити за принципами толерантності, заснованої на повазі до колег та учнів. За необхідності можуть бути застосовані ті критерії виявлення інтолерантності, що використовуються у випадку вивчення цього феномену в учнівському колективі (Додаток 1). Навіть якщо толерантність на стає загальним правилом поведінки всього педагогічного колективу, усе-таки в кожному навчальному закладі може створитися ініціативна група з кількох учителів, які сприяли б реалізації виховання в дусі толерантності.

Додаток 1

Деякі показники інтолерантності й запитання, що допоможуть її виявити

Щоб з'ясувати, чи існує в колективі атмосфера інтолерантності, необхідно звернути увагу на такі ознаки:

Мова - чи дають учні одне одному образливі прізвиська, чи використовують принизливі слова й вислови, наприклад, расистського чи дискримінаційного змісту, у спілкуванні між собою? Чи позначені такими словами місця поблизу школи, її приміщення, підручники тощо.

Стереотипи - чи висловлюють учні негативні судження про расові чи етнічні групи, осіб з фізичними обмеженнями, літніх людей? Чи розповідають жарти расового змісту, чи малюють стереотипні карикатури?

Кепкування - чи прагнуть учні залякати інших, звертаючи увагу на особистісні характеристики, помилки, умови життя їхньої сім'ї чи друзів?

Забобони - чи вважають учні, що люди іншої раси, етнічної, релігійної чи соціальної групи є менш здібними? Чи вважають вони неприпустимим спілкування з людьми іншої віри, чи вважають їхні переконання ненормальними? Чи можуть расизм, статева дискримінація, етноцентризм загостритися у фазі утвердження їхньої особистості в підлітковому віці?

Loading...

 
 

Цікаве