WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Використання ресурсів освітнього середовища - Реферат

Використання ресурсів освітнього середовища - Реферат

Неоднозначний і досвід спільної організації школою та установами додаткової освіти. У цій сфері також найбільш проблемна зона - старшокласники. Школа та установи додаткової освіти в ряді регіонів (Санкт-Петербург, Москва та ін.) досить успішно реалізують у позаурочний час спільні програми свят, програми сюжетних і рольових ігор для учнів початкової та основної школи. Однак, як свідчить аналіз досвіду, у тому числі представлений у практиці роботи шкіл Санкт-Петербурга, кількість заходів у сфері дозвілля від початкової до старшої школи скорочується в кілька разів. Якісний аналіз програм дозвілля для старшокласників, у тому числі програм, підготовлених за підтримки установ додаткової освіти, свідчить, що в основному це програми, які копіюють сучасні ігрові телевізійні шоу та шоу минулих років. Педагогічна доцільність організації таких програм досить сумнівна, а освітній результат зводиться до досвіду пред'явлення випадкового набору розрізнених відомостей.

Взаємодія школи й установ культури

Стан сучасного суспільства, фактична зміна суспільно-економічної формації призвели до того, що роль родини у формуванні культурного досвіду дітей різко зменшилась. Відбулось різке розшарування рівня зайнятості та пов'язаного з ним добробуту батьків. В однієї категорії батьків усе менше часу на виховання дітей, розвиток їхнього культурного кругозору. В іншої категорії батьків, які поповнили групу люмпенізованого населення, на розвиток культурного досвіду дитини немає ані засобів, ані бажання. У цій ситуації різко зросла роль школи як навігатора у світі культури. Аналіз досвіду показує, що школа справляється із цією функцією лише почасти. Безсумнівно, що багато в чому завдяки школі, її великій просвітительській діяльності учні зорієнтовані у світі класичної культури. Опитування показують, що абсолютній більшості старшокласників відомі назви найбільш великих вітчизняних установ культури, вони впевнено орієнтуються в їхніх функціях, на елементарному рівні можуть реалізувати вибір тієї чи іншої культурної установи для рішення завдань освіти чи дозвілля. У той же час результати тих же опитувань, проведених раніше, показують, що функцією інформування роль школи в більшій частині випадків і обмежується. Майже всі спільні програми школи та установ культури - це програми інформаційні, просвітительські. Форма їхньої реалізації не багато в чому відрізняється від визначеної діяльності, їхня основна мета - формування бази знань. Програми спільної діяльності школи та установ культури, засновані на активному, творчому освоєнні культурних цінностей, як і раніше, залишаються рідкістю. Якщо у світі класичної культури школа все-таки є орієнтиром, постійно через спільні програми з установами культури надаючи можливість зустрічі з "прекрасним", то ставлення до сучасних культурних зразків формується на основі випадкового досвіду, не надто надійних для розвитку загальної культури групових оцінок однолітків, поверхневих, розрахованих в основному на рекламу, а не на естетичний аналіз програм, трансльованих засобами масової інформації.

Взаємодія з батьками як педагогічними партнерами

Програми взаємодії школи з батьками як педагогічними партнерами - традиційний напрям діяльності ефективно працюючих освітніх установ. Найбільш продуктивними моделями масової практики в цьому напрямку є реалізація спільних програм супроводу розвитку дитини у процесі освітньої діяльності. Такого роду програми містять у собі практику спільного обговорення проблем дітей, індивідуальне консультування, формування системи інформування батьків про особливості освітнього процесу, вимоги до рівня підготовленості учнів на різних рівнях навчання у школі. Подібні програми ефективні, але не завжди достатні для формування співтовариства батьків як активних суб'єктів освітньої діяльності. Так, ці програми не завжди у стані вплинути на споживче ставлення батьків до школи, залучити настільки необхідні їй засоби, не тільки матеріальні, а й кадрові. Ці програми, як правило, спрямовані на співробітництво з батьками як вихователями, яким школа дає рецепти, що забезпечують успішне проходження етапу навчання дитини у школі. Школою найчастіше є затребуваний комунікативний потенціал батьків, їх культурний, освітній, професійний досвід. Школа далеко не завжди готова залучити батьків до суспільної оцінки результатів, що досягаються, до процесів освітнього менеджменту й маркетингу.

Окреслене коло проблем взаємодії школи та соціокультурного оточення, що впливає на формування її освітнього середовища, далеко не повне, але навіть виділені кризові зони свідчать, на наш погляд, про те, що потенціал програм взаємодії школи з можливими педагогічними партнерами має потребу в подальшому розвитку, а самі програми - у вдосконалюванні та коректуванні.

Процес управління якістю освіти, його зв'язок із програмою модернізації актуалізують цілий ряд проблем формування освітнього середовища школи, без рішення яких неможливо вийти на нові освітні результати. Ось деякі з них, представлені у вигляді гіпотез.

Формування готовності особистості до рішення різного класу проблем неможливо забезпечити освоєнням тільки навчального змісту шкільних предметів. У зв'язку з цим одним із завдань управління якістю освіти стає формування освітнього середовища, що сприяє розширенню кола значущих проблем, освоєнню ключових компетентностей, що забезпечують соціалізацію особистості в сучасному світі. Потенціал освітнього середовища повинен бути достатнім для того, щоб у нього були включені учні всіх віків. Зменшення впливу соціокультурного оточення на освітнє середовище школи (наприклад, на старшому ступені навчання) може призвести до втрати значущості отриманих раніше результатів, порушення наступності, системності навчання.

Формування ключових компетентностей як необхідний результат шкільної освіти визначає відмова від педагогічних технологій, обмежених лише інформуванням учнів у різних сферах діяльності, актуалізує використання технологій, націлених на практичне освоєння алгоритмів діяльності, їхнє використання у творчій практиці саморозвитку. Це однаково стосується технологій організації як навчальної, так і позанавчальної діяльності учнів, висуває певні вимоги до змісту програм спільної роботи школи та установ культури.

Зміна цілей та очікуваних результатів освіти призводить до втрати важливих напрямків спільної діяльності школи та освітніх установ інших типів і видів. Негативним наслідком цього можуть бути збідніння освітнього середовища школи, утрата нею зв'язків із соціокультурним оточенням. В умовах зміни цілей, можливо, необхідні переоцінка наявного досвіду, формування школою запиту на нові форми співробітництва та взаємодії з установами системи дошкільної та професійної освіти, зміна пріоритетів в організації спільної діяльності школи та освітніх закладів інших типів і видів.

Орієнтація концепції модернізації освіти на розвиток форм педагогічного партнерства актуалізує пошук нових форм включення батьків в освітнє середовище школи. Цей процес передбачає моделювання нового й застосування вже існуючого досвіду використання кадрового, освітнього потенціалу батьків, включення їх не тільки у процес супроводу освітньої діяльності учнів, а й у проектування та реалізацію цієї діяльності.

Loading...

 
 

Цікаве