WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Використання ресурсів освітнього середовища - Реферат

Використання ресурсів освітнього середовища - Реферат

Використання ресурсів освітнього середовища

Одним із механізмів управління якістю є ефективне використання наявних ресурсів. До ресурсів управління якістю освіти в умовах школи поряд із внутрішніми - кадровими, методичними, іншими видами ресурсів відносяться й зовнішні ресурси, що становлять освітнє середовище школи

До зовнішніх ресурсів освітнього середовища відноситься мережна взаємодія освітніх установ; взаємодія з установами й організаціями, що виконують у суспільстві освітні, просвітительські функції (установи культури); взаємодія із соціальними партнерами (батьками, громадськими організаціями).

Завдання формування освітнього середовища актуалізуються для адміністрації, педагогів освітніх установ унаслідок ряду причин. Їх добір і структурування корегуються вимогами часу, суспільства, місією навчального закладу тощо.

1. Специфіки змісту самої програми модернізації, що передбачає оптимізацію як внутрішніх, так і зовнішніх ресурсів, розширення взаємодії школи з її соціокультурним оточенням; відкритість освітньої установи контактам з іншими освітніми установами, підприємствами, організаціями, референтними групами, що розпоряджаються ресурсами, необхідними для рішення завдань підвищення якості освіти. Так, наприклад, завдання формування ключових компетентностей у різних сферах діяльності не може бути вирішене однією школою, що не може внаслідок своєї специфіки забезпечити ані широту соціальних контактів, ані розвиток навичок організації різноманітних видів діяльності, що становлять адаптаційну основу розвитку особистості в сучасному соціумі. Настільки ж очевидно, що силами однієї окремо взятої школи навряд чи буде вирішене завдання повноцінної профілізації освіти, що розуміється як розвиток не тільки теоретичної, а й практичної готовності до усвідомленого вибору сфери професійного самовизначення, а не тільки, як це було раніше, до вибору програми професійного навчання.

2. Морального старіння технологій взаємодії з освітнім середовищем, ефективним в умовах школи авторитарного типу, до яких можна віднести програми спільної діяльності школи й установ додаткової освіти, установ культури, виробничих установ, програми роботи з батьками, засновані на освоєнні норм комуністичної ідеології, радянського способу життя. Узагалі будь-які програми, орієнтовані на нормування, приписи жорстко регламентованих норм (якщо це не норми чинного законодавства), різко впали в попиті та справедливо сприймаються як програми консервативні, програми вчорашнього дня.

3. Активного розвитку самого освітнього середовища, що багато в чому має розбіжності зі школою у своїх уявленнях про напрями розвитку особистості, змісті знань, умінь і навичок, необхідних для повноцінного функціонування в суспільстві. Так, наприклад, найчастіше вступають у протиріччя програми виховання в родині й у школі; шкільні культурно-освітні програми та ті зразки культури, які освоюються самостійно через інші джерела; шкільні профорієнтаційні програми та сучасні технології побудови професійної кар'єри.

4. Вступу в еру інформаційного, постіндустріального суспільства, коли обмін ідеями, технологіями, їх взаємовикористання є необхідною умовою розвитку будь-якої соціальної структури, а не додатковим, але зовсім не обов'язковим механізмом підтримки її на плаву.

Усі зазначені вище причини і є підставою для реалізації програми формування освітнього середовища школи на новій модернізаційніій основі.

Постановка завдань може бути реалізована на основі аналізу потенціалу освітнього середовища, аналізу проблем взаємодії школи з різними освітніми інститутами та соціальними партнерами; виявлення вже існуючого, ефективного в сучасних умовах досвіду взаємодії з освітнім середовищем, проектування перспективних моделей відносин школи та суспільства.

Далі представлено аналіз проблем взаємодії школи з різними освітніми інститутами та соціальними партнерами, охарактеризований з позицій його використання в різних умовах, виявлений досвід взаємодії школи з освітнім середовищем, що може бути розповсюджений у діяльності конкретних установ. На цій основі й може бути забезпечений процес постановки завдань з формування освітнього середовища школи, забезпечена база для проектування інноваційних програм, які в кожній конкретній школі будуть мати свої специфічні особливості.

Потенціал освітнього середовища школи як засіб підвищення якості освіти використовується в педагогічній практиці досить широко.

Школою освоєна практика мережної взаємодії з дошкільними освітніми установами, установами додаткової освіти, установами культури та професійної освіти. Із розвитком демократичних принципів організації суспільства входить у практику взаємодія школи із громадськими організаціями й об'єднаннями. Освоєно досвід співробітництва з батьками учнів як педагогічними партнерами школи.

До досягнутих у педагогічній практиці результатів використання соціокультурного оточення можна віднести розвиток загального світогляду учнів, розширення поля індивідуального вибору освітніх програм і програм соціальної практики, освоєння різних форм комунікації. Деякі з представлених результатів можна віднести до масової практики, інші є, скоріше, досягненням передового педагогічного досвіду.

В умовах модернізації освіти неминучий процес ревізії досягнутого, котрий загострює проблеми недостатності одних результатів і підвищення значущості інших. Цей процес зачіпає і взаємини школи та соціокультурного середовища.

Оцінка досвіду взаємодії школи та соціокультурного середовища дозволяє виділити в ньому певні протиріччя з основними напрямами модернізації освіти.

Взаємодія школи з педагогічними та соціальними партнерами

На програми взаємодії школи та дошкільних освітніх установ (ДОУ) останніх років дуже вплинуло зростання варіативності загальноосвітніх установ, у тому числі установ підвищеного рівня. Нерідко ефективність діяльності дошкільної установи оцінювалась насамперед батьками за можливістю її випускників поступити у престижну школу. Значну роль у спільних програмах ДОУ та школи стала займати проблема готовності до навчання у школі. Причому найчастіше під готовністю розумілося формування навичок предметної навчальної діяльності, що включає вміння з усної й письмової мови, математичні вміння.

У той же час практика, аналіз думок педагогів ДОУ показали, що досвід діяльності дошкільних освітніх установ найчастіше виявляється не затребуваний школою, але ж за останній час активно розвивалась не тільки школа, а й інші системи освіти, у тому числі й дошкільна. Так, у дошкільній освіті останніх років апробовані варіативні системи організації режиму дітей, методики розвитку обдарованих дітей залежно від запитів родини, ряд інших програм. Однак школою цей досвід був незатребуваний, хоча й міг би знайти застосування при організації навчання учнів, особливо в початковій школі.

Досвід взаємодії школи й установ професійної освіти (ВНЗ, технікумів, коледжів)

Спільні програми школи й установ професійної освіти (переважно ВНЗ) - традиційний напрям, що формує освітнє середовище школи. Практика організації класів профільного навчання, в яких частину навчальних курсів ведуть викладачі ВНЗ, організація курсів підготовки до ВНЗ безпосередньо на базі школи прийняли масовий характер. Дані види спільних програм забезпечують стабільність працевлаштування випускників школи, в якомусь ступені дають гарантії продовження освіти в конкретному ВНЗ. Однак уведення платних форм навчання призвело до того, що ВНЗ усе з меншим ентузіазмом гарантують вступ абітурієнтів із профільних класів, кількість договорів школа - ВНЗ скорочується з року в рік. Перспектива введення ЄДІ призводить до розуміння недоцільності організації курсів підготовки до іспитів у конкретні ВНЗ. Інтерес школи до ВНЗ і ВНЗ до школи поступово загасає, предмет спільної діяльності явно потребує перегляду.

Досвід взаємодії школи й установ додаткової освіти. Аналіз програм розвитку школи, досвіду роботи установ додаткової освіти показує, що в масовій педагогічній практиці школою в основному використовуються ресурси додаткової освіти для розширення спектра освітніх чи інших програм для учнів молодшого та середнього шкільного віку. Це насамперед спільні програми художньої, естетичної спрямованості. Так, у масовій практиці відомий досвід організації "творчих днів" для школярів, які являють собою організовані відвідування учнями початкової та основної школи творчих об'єднань, будинків творчості. Цей досвід має й позитивні, і негативні результати. У тих випадках, коли програма творчих днів побудована як певний освітній цикл, із продуманими педагогічними завданнями, відбувається збільшення освітнього досвіду, а учні, як правило, вибирають колектив додаткової освіти для самостійних занять. У випадках, коли творчі дні організовані за залишковим принципом, заняття в них ведуться педагогами, яким необхідно забезпечити "навчальне навантаження" (у додатковій освіті це, як правило, педагоги з низькою кваліфікацією), віддача від таких заходів украй низька. Поза залежністю від результативності творчих днів та якості їхньої підготовки ця форма спільної діяльності призначена для ознайомлення учнів з різними видами творчості (художньої, прикладної, технічної тощо). Саме тому вона не застосовується у старшій школі, де необхідні або спеціалізація та поглиблення отриманих на первісному етапі вмінь і навичок, або розширення спектра напрямів додаткової освіти. На розширення спектра програм для старшокласників засобами додаткової освіти йдуть лише окремі школи. Найбільш поширена практика використання ресурсів додаткової освіти для реалізації профільних програм загальноосвітніх установ підвищеного рівня. Це, як правило, програми практичного знайомства з майбутньою професією (учителя, дизайнера, екскурсовода тощо), які реалізуються педагогами додаткової освіти на базі власної установи. Такого роду програми дають позитивні результати, тому що учні одержують можливість спробувати себе у професії на практиці. У той же час досвід поширення таких програм, як і їхній спектр, абсолютно недостатній для того, щоб усі старшокласники змогли познайомитися з професіями, з якими хотіли б зв'язати своє життя.

Loading...

 
 

Цікаве