WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Взаємодія школи та родини - Реферат

Взаємодія школи та родини - Реферат

Навчання батьків можна будувати не тільки у зв'язку з їхньою участю в житті школи, а й у зв'язку з їх власним підвищенням кваліфікації. Наприклад, учні старших класів цілком могли б допомогти зацікавленим мамам і татам освоїти навички роботи на комп'ютері чи навчити їх користуватись Інтернетом. У всякому разі, подібна практика має дуже велику педагогічну перспективу, тому що у взаємодії дітей і дорослих вчителі й учні мають привабливу можливість тимчасово помінятись місцями.

Отже, навчання батьків - це перший крок до побудови майбутніх батьківських об'єднань, співтовариств дітей і батьків на основі їхньої спільної діяльності. Дуже важливо уміло використовувати цю активність, не обдурити довіру батьків, тому що основне знання, яке вони одержать на початку своєї взаємодії зі школою, - це ставлення школи до них.

Консультування батьків і підтримка родини

Тут мова йтиме про індивідуальний супровід родини, під яким ми розуміємо організацію психолого-педагогічної, методичної та матеріальної підтримки дітей та їхніх батьків.

Протягом усього періоду навчання родина проходить через низку труднощів, які їй не завжди вдається вирішити власними силами. Задача директора й педагогічного колективу школи - виробити загальну позицію з питань супроводу родини та створити таку обстановку, щоби батьки, які потребують допомоги з боку школи, могли одержати її найрізнішими способами.

Організація консультацій для батьків учнів у школі - один з найбільш актуальних і затребуваних на сьогодні напрямів співробітництва школи та родини. Велика частина батьків, які не знаходять часу для систематичної освіти, зазвичай звертаються у школу за разовими консультаціями, як правило, в екстрених випадках: неуспішність дитини, погана поведінка, конфлікти з учителем.

Деякі директори розуміють, що звертання батька, ініційоване ним самим, є, з одного боку, сигналом про неблагополуччя дитини, а з іншого - можливістю установити контакт із вічно зайнятими мамою або татом: саме коли проблема назріла, батьки, як ніколи, потребують професійної підтримки.

У деяких школах у структурі навчального закладу працює служба психолого-педагогічного й медичного супроводу (ППМС), що бере частину навантаження на себе й досить успішно справляється з виникаючими проблемами. Тому докладно зупинятись на її діяльності тут не має сенсу. Хотілося б звернути увагу на більш розповсюджений варіант - коли сам педагогічний колектив виступає в ролі консультантів, адже досить часте відторгнення батьків від школи починається з непривітного погляду вчителя чи байдужості адміністрації.

Нагадаємо, що головна мета консультації - досягнення більш глибокого, об'єктивного розуміння батьками проблем дитини, її особистості в цілому, визначення своєї виховної стратегії у спілкуванні з нею та способів взаємодії з іншими учасниками освітнього процесу.

Педагогічне консультування, на відміну від освіти, має суто індивідуальний характер, і як відзначалось вище, потреба в ньому виникає, як правило, тоді, коли ситуація стає надзвичайною, потребує екстреної допомоги.

Задача школи на цьому етапі - спробувати надати родині не тільки інформаційно-педагогічну підтримку, а й емоційну. Нерідко адміністрація освітньої установи забуває, що дуже багато конфліктів удалося б запобігти на початковому етапі, якби педагоги вчасно пригадали про те, що існує ще одна функція в їхній діяльності - психотерапевтична. Тому при підвищенні кваліфікації педагогічного колективу важливо звернути увагу на навчання вчителів саме цьому виду комунікації.

Організація консультативної допомоги для батьків у освітній установі має свою специфіку. З одного боку, консультування повинно мати суворо конфіденційний характер, а з іншого - необхідно відслідковувати характер ускладнень стосунків батьків та учнів, щоби вчасно скорегувати свою діяльність. Найкраще, якщо збором таких даних буде займатися штатний психолог, однак при його відсутності з цим справиться і просто досвідчений педагог. Задача адміністрації - розробити механізм збору подібної інформації та провести необхідний системний аналіз.

Консультування батьків може бути двох типів:

Методичне (усе, що стосується освоєння освітньої програми, індивідуального освітнього маршруту учня, способів додаткової освіти і т. і.).

Психологічне (усе, що пов'язано з індивідуальними особливостями дитини та її соціалізацією).

Однак незалежно від типу існують визначені принципи консультування:

створення довірчих відносин;

взаємоповага;

зацікавленість консультантів;

компетентність;

формування в батьків установки на самостійне рішення проблеми;

добра організація консультування.

Не секрет, що батьки учнів в основному люди зайняті. Вони також інтенсивно працюють, як і педагоги, їм також важко викроїти у своєму розкладі час на відвідування школи. Тому дуже важливо зробити інформацію про проведення консультацій у школі максимально доступною та зручною, щоби батько, який прийшов у школу з одного питання, міг попутно вирішити й деякі інші.

А що робити, якщо батько прийшов у невизначений час, якщо він роздратовано смикає двері кабінету завуча й гнівається, що начальства немає на місці? Кращим виходом із цієї ситуації може бути така організація шкільного життя, при якій у школі завжди буде знаходитись черговий адміністратор, здатний якщо вже не вирішити конкретну задачу конкретного батька, те вже у всякому разі визначити можливості для її рішення в майбутньому.

Для керівника освітньої установи істотним може виявитись той факт, що більшість конфліктних ситуацій виникає в батьків саме у процесі індивідуального спілкування з учителем.

Зараз усе більше виникає прецедентів, коли батьки подають у суд на освітню установу з метою реалізувати свої права чи "відшкодувати різного роду збитки". Однак при ближчому розгляді таких випадків з'ясовується, що справжньою причиною звертання в суд є неуважність адміністрації, ігнорування нею конфлікту, що виник між учителем і батьками, відмовлення вчасно принести вибачення родині й дитині за неправомірні дії.

У школі необхідно створити таку атмосферу, щоби БУДЬ-ЯКИЙ батько, який опинився в ній у будь-який час, був зустрінутий доброзичливо й терпляче. Співробітництво педагогів з родиною починається вже при вході в освітню установу.

Найбільш розповсюджені причини конфліктів чи незадоволення батьків мають в основному психологічну базу.

Так, іноді вчитель побачивши батька, який прийшов до нього на консультацію, незадоволено каже йому: "А чому ви тут? Я вас не запрошував!".

Батьків відштовхують зарозумілість та авторитарність педагогів, адже багато хто з тат і мам - це люди, які цілком відбулись у професійному плані.

Ще однією причиною втрати довіри до школи можна назвати неетичну поведінку педагогів, розголошення сімейних таємниць (навіть із кращих міркувань, коли хочеться, щоб усі предметники пожаліли учня, який опинився у складній сімейній ситуації).

Але якнайбільше незадоволення викликає в батьків порожня витрата часу, коли, прийшовши у школу для одержання консультації (тобто пропозиції конкретного способу рішення своєї проблеми), батьки змушені вислуховувати докори на адресу дитини (і на свою власну!) та нотації. Навряд чи в такому випадку доросла людина виявить бажання наступного разу витратити свій час на подібну процедуру.

Чого зазвичай побоюються батьки найчастіше? Вони бояться, що їхнє спілкування з педагогом (особливо не зовсім дружнє) негативно позначиться на дитині надалі. Тому дорослі воліють "терпіти до останнього" та звертатись до адміністрації тільки тоді, коли ситуація приймає надзвичайний характер. Не будемо наполягати, але все-таки припустимо, що іноді так звані важкі діти з'являються у школі в результаті несвоєчасного узгодження дій дорослих, відповідальних за їхній розвиток.

У будь-якій школі напевно є учні, які вимагають особливої уваги, - діти з неблагополучних родин або діти зі звичайних родин, але які відчувають які-небудь труднощі. Якою може бути оптимальна позиція директора стосовно цих родин?

Природно, становище набагато полегшується, коли в освітній установі працює спеціальна людина - соціальний педагог. Однак дуже важливо, щоб кожна дитина (як і вся її родина в цілому) могла розраховувати на цілодобову підтримку з боку школи. І адміністрація, і весь педагогічний колектив повинні створити навколо таких дітей не зону відчуження, а зону особливої уваги. І особиста участь директора в долі "проблемних" дітей відіграє тут визначальну роль.

Дуже важливим при наданні підтримки родині може виявитися й узгодження дій батьків і педагогів. Добре було б, щоби кожної години свого часу "важка дитина" знаходилась у зоні чиєїсь відповідальності. Можливо, доведеться істотно відкоригувати розклад позакласних заходів або звернутись по допомогу до інших батьків. Відомі випадки, коли батьки допомагали вчителю на "продльонці", займаючись і зі своїми, і з чужими дітьми, регулювали в такий спосіб взаємини між учнями. Усі ці зусилля ніколи не будуть даремними, тому що навіть одна "проблемна" дитина може істотно вплинути на розвиток багатьох інших дітей школи.

Будь-яка спільна діяльність починається з короткочасних контактів. Якщо ці контакти приносять сторонам обопільне задоволення, то можна говорити про те, як організовувати більш широкомасштабну спільну роботу, що допоможе батькам піклуватись не тільки про інтереси своєї дитини, а й про розвиток всієї освітньої установи в цілому.

Loading...

 
 

Цікаве