WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Валеологічно доцільна регламентація уроку - Реферат

Валеологічно доцільна регламентація уроку - Реферат

У дослідженнях Д. Фабер показано, що в дітей від 3-х до 7-ми років у ситуації як довільної, так і мимовільної уваги активується переважно права півкуля, і тільки починаючи з десятилітнього віку - ліва. Зрушення асиметрії вбік відносної переваги лівої півкулі стає особливо вираженим до кінця підліткового періоду. Досить цікаво, що в дітей-правшей 8-9-ти років навіть при вирішенні математичних задач більш реактивною й активованою є права півкуля, і тільки між 10-ма й 14-ма роками істотно зростає активність лівої. Арифметичні задачі молодшими школярами вирішуються не за допомогою виявлення принципового ключа, а щораз більш конкретно й індивідуально. За спостереженнями П. Тульвісте та В. Аршавського, у східних народів, що не вчилися у школі, немає такого яскраво вираженого лівого домінування. У західній же культурі (більш раціональній) діти вже у школі значно соціальніше тренують ліву півкулю.

Виявлено, що в дітей-лівшей менше виражена латералізація (поділ між півкулями) функцій і вони зберігають готовність до більш гармонічного розвитку, їхні правопівкульні здатності легше розбудити до життя, тобто в них зберігається велика схильність до творчості.

Які ж педагогічні висновки звідси випливають? По-перше, чим молодше дитина, тим більше матеріал повинен подаватися в образній формі. Недарма Й. Песталоцці принцип наочності назвав "золотим правилом" дидактики. По-друге, у навчанні повинні створюватися можливості для творчості, необхідна також диференціація навчання.

Створення умов для творчості в навчальній діяльності. Безсумнівно, що потенціал різних предметів для прояву творчості учнів різний. Виявляти творчість на уроці математики складніше, ніж на заняттях з малювання. Проте необхідно розуміти, яким значущим є прояв творчості для повноцінного розвитку дитини. Доведено, що творчість є одним з найважливіших факторів збереження здоров'я людини протягом усього життя. Вирішення творчих задач на уроці, при підготовці домашніх завдань можна розглядати як спосіб задоволення базових здібностей учнів.

Включення у процес пізнання емоційно-почуттєвої сфери. Яскравість, емоційність навчального матеріалу, хвилювання самого вчителя з величезною силою впливають на школяра, на його ставлення до предмета. Інформація, забарвлена емоціями, незрівнянно краще запам'ятовується, набуває особистісного сенсу. Однак включення емоційно-почуттєвої сфери дитини у процес навчання не означає обов'язкове проведення уроку на "роздмухуванні пристрастей". Дослідження Г. Сердюковської із з'ясування оптимального співвідношення емоційності, труднощів і насиченості уроку, що забезпечує сприятливу реакцію молодших школярів на навчальне навантаження, показали, що висока емоційність шкідлива на важких і насичених уроках математики і корисна при високих труднощах і низькій насиченості уроків російської мови.

Диференціація та індивідуалізація процесу навчання в залежності від особистісних особливостей і стану здоров'я учнів. За традиційної класно-визначеної системи навчання ця проблема є найбільш складною, але й найбільш актуальною. Способи диференціації та індивідуалізації докладно розглядаються в курсі педагогіки. Відзначимо ті з них, які особливо значущі для охорони здоров'я дитини. М. Акімова, В. Козлова вважають, що при диференціації навчання в першу чергу повинні враховуватися такі особливості нервової системи, як слабкість, інертність. Ці властивості нервової системи легко відслідковуються в поведінці дітей на уроці. Вони у значній мірі можуть знижувати успішність навчальної діяльності у випадку їхнього ігнорування вчителем і сприяти підвищенню тривожності та розвитку дидактогенних неврозів. Розглянемо коротко ці особливості.

Особливості навчання дітей зі слабкою нервовою системою:

не ставити їх у ситуацію несподіваного запитання, що вимагає швидкої відповіді;

давати достатній час на обмірковування й підготовку;

бажано, щоб відповіді давалися не в усній, а в письмовій формі;

під час підготовки відповідей давати час для перевірки та виправлення написаного;

по можливості запитувати їх на початку уроку, і краще, якщо не на останньому уроці, а на початку шкільного дня;

не вимагати відповідей з нового, щойно засвоєного матеріалу; краще відкласти опитування на наступний урок;

шляхом правильної тактики опитувань і заохочень (не тільки оцінкою, а й висловленнями типу "добре", "ти розумний", "молодець") формувати впевненість дитини у своїх силах та обов'язково заохочувати за старанність, навіть якщо результат далекий від бажаного; обережно оцінювати невдачі цих учнів - адже вони самі досить болісно ставляться до них;

у мінімальному ступені відволікати від роботи, створювати їм спокійну обстановку;

учити вмінню переживати невдачу; для цього треба пояснити, що іноді терпіти невдачі - це нормально і неминуче, неуспіх - не привід для розпачу й презирства до себе;

намагатися з раннього віку втягувати дитину в широке коло занять, щоби дати їй відчути свої можливості, довідатися, де, в яких видах діяльності вони найкраще виявляються.

Особливості навчання дітей з інертною нервовою системою:

не вимагати від них негайного включення в діяльність, оскільки їхня активність у виконанні нового виду завдань зростає поступово;

пам'ятати, що вони не можуть активно працювати із завданнями, які постійно змінюються, а деякі з учнів узагалі можуть відмовитися виконувати такі завдання;

не вимагати швидкої заміни невдалих формулювань при усних відповідях; їм необхідний час на обмірковування, оскільки вони у відповідях частіше дотримуються прийнятих стандартів, домашніх заготовок, уникаючи імпровізацій;

не опитувати їх на початку уроку, оскільки інертні учні з працею відволікаються від попередньої ситуації (наприклад, від справ, якими вони були зайняті на зміні);

уникати ситуацій, коли треба одержати швидку усну відповідь на несподіване запитання; необхідно дати час на обмірковування й підготовку;

у момент виконання завдань не треба їх відволікати;

не слід вимагати відповідей з нового, щойно пройденого матеріалу.

Створення на уроці ситуацій успіху для учнів. Відомо, що для нормального розвитку дитини поряд з успіхами необхідні й ситуації неуспіху, що стимулюють пошукову активність. Однак стійкі невдачі в навчанні впливають на здоров'я та розвиток дітей. Найпростішим способом для створення ситуації успіху є визначеність домашніх завдань. Учні чітко повинні знати, що якщо вони виконають завдання в повному обсязі і способом, що рекомендується (переказ, виділення головних тез, відповіді на запитання), то їхня відповідь буде успішною. Для цього необхідно кожен урок обговорювати, що і як варто підготувати вдома. Це значно знижує тривожність і невротизацію дітей і сприяє кращій підготовці навіть слабких у навчанні школярів. Учителю лише треба дотримуватися при опитуванні рекомендованої форми.

Важлива також психозберігаюча оцінка відповіді учня. Це означає оцінювання конкретної відповіді без переходу на особистість дитини. Крім того, спочатку треба відзначити достоїнства відповіді і лише потім - недоліки. М'якою формою оцінки невдачі є фраза "Було би краще, якби...".

Учитель повинен навчитися сприймати кожний успіх своїх учнів як загальну перемогу, кожну невдачу - як особисту поразку!

- Діагностика початкових стадій утоми учнів, зняття напруження від статичної пози, профілактика порушень постави та зору. Діагностика початкового стану втоми учнів проводиться вчителем за візуальними ознаками.

Проведення фізкультурних пауз у початкових класах є обов'язковою умовою організації уроку. Оптимізація цього елемента режиму навчального дня полягає в тому, що вчителям пропонується орієнтуватися не тільки на ігрову форму вправ, а й на розвантаження тих систем органів дитини, що найбільш напружені на уроці. Не менш значущим є "озвучування" учням тих чи інших вправ для підтримки здоров'я.

Час проведення фізкультурної паузи не слід регламентувати 20-25-ю хвилиною уроку, як це рекомендується в багатьох гігієнічних посібниках. Найкращим індикатором є поведінка самих дітей. Перші ознаки стомлення учнів виражаються зовні, як правило, у деякому підвищенні мимовільної рухової активності і є сигналом для проведення розминки.

Для розмаїтості проведення фізкультурних пауз бажана розробка тижневого комплексу фізкультхвилинок. Фізкультурні паузи можна проводити в довільній формі: покачатися "берізкою", "дістати з неба", розпластатися "ляпкою" на стільці і тому подібне. Інтерес до проведення фізкультхвилинок у дітей значно підвищується, якщо їм пропонується самим брати участь у "винахідженні" фізкультхвилинок та їхньому проведенні.

Ефективність проведення фізкультурних хвилинок і ранкового комплексу вправ зростає при виконанні таких умов:

виражене позитивне емоційне тло;

озвучування в доступній для дітей формі мети проведення процедур;

розмаїтість форм проведення вправ;

вибір учителем ролі учасника, який із задоволенням виконує вправи для власного здоров'я.

Психологічна атмосфера уроку, стиль спілкування вчителя. Неодноразово при розгляді окремих проблем педагогічної валеології вже зверталася увага на необхідність підтримки позитивної психологічної атмосфери уроку, вибору демократичного стилю педагогічної взаємодії. Нагадаємо коротко: прийняття своїх учнів незалежно від їхніх навчальних успіхів, перевага спонукання, заохочення, розуміння й підтримка. Психологічне "погладжування" учнів: вітання, прояв уваги до можливо більшої кількості дітей - поглядом, посмішкою, кивком.

У майбутнього вчителя може виникнути питання, як можна поєднати на уроці настільки різноманітні аспекти навчання? Досвід доводить, що можна.

Більше того, працюючи за цими правилами, ви відчуєте майже постійну наснагу від педагогічних удач. Спочатку освоюєте правила поступово, виходячи з основної тактики валеологізації - довідатися, проаналізувати, відчути, утілити у практику і тільки тоді йти далі. Поступово вміння ввійдуть у звичку, тобто будуть виконуватися на підсвідомому рівні. Головний закон простий - усе виходить, якщо любиш свою роботу і своїх учнів.

Loading...

 
 

Цікаве