WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Валеологічно доцільна регламентація уроку - Реферат

Валеологічно доцільна регламентація уроку - Реферат

Валеологічно доцільна регламентація уроку

Завдання валеологізації уроку має на увазі добір засобів і форм навчання, що не шкодять фізичному, психічному та духовному здоров'ю дітей

Самостійне значення має надаватися підтримці оптимального функціонального стану вчителя й учнів, на яке, як відомо, впливають не тільки темп, ритм уроку, тривалість і труднощі видів навчальної діяльності, а й загальний емоційний стан, мотивація учасників освітнього процесу.

Санітарно-гігієнічні умови проведення уроку. Перед початком уроку вчитель повинен забезпечити провітрювання класу, перевірити освітленість і чистоту кабінету, стан робочих місць учнів і вчителя.

Валеологічно доцільне включення в урок має на увазі створення домінанти, що досягається на уроці чіткою постановкою мети та задач уроку та її засвоєнням дітьми. Крім того, необхідно коротко описати план заняття, види навчальної діяльності дітей, щоб учні відчули свою причетність до уроку.

Завершення домінанти, тобто досягнення запрограмованого на уроці результату, як правило, поєднується з позитивною емоцією, почуттям глибокого задоволення.

Крім створення домінанти на уроці важливе швидке включення в урок за рахунок визначеної дії, що носить характер ритуалу. Загальноприйнятим шкільним ритуалом є вітання вчителя, який старанно ввійшов у клас. Однак кожний учитель може свідомо ввести який-небудь ритуал, пов'язаний саме з його уроком. Звичний ритуал, як будь-яка навичка, ґрунтується на динамічному стереотипі роботи мозку - найбільш економічному способі його діяльності.

Вибір адекватних за віком форм і методів ведення уроку. Як правило, у методичних посібниках для вчителя докладно розбираються прийнятні для конкретного віку форми та методи навчання. Проте вчителеві бажано акцентувати свою увагу на тому, на яких конкретних вікових особливостях базується той чи інший метод. Для збереження здоров'я школярів важливим є також задоволення базових потреб учнів, котрі відрізняються в молодшому, середньому та старшому шкільному віці. Потреби в руховій активності, у режимі дня та зміні діяльності, харчуванні, оптимальних параметрах фізичних факторів середовища в піраміді потреб, за А. Маслоу, займають найнижчу сходинку. Це біологічні (фізіологічні) потреби, що повинні бути задоволені в першу чергу. Вище в піраміді розташовуються потреби в безпеці, любові й визнанні, що значущі завжди і для всіх і також повинні задовольнятися в ході освітньої діяльності.

Крім того, відповідно до концепції Г. Зайцева, необхідно створювати умови для задоволення базових потреб школярів, що змінюються в залежності від віку. Для дошкільників і молодших школярів це базові потреби у грі, наслідуванні, свободі вибору, озброєності; для середнього шкільного віку домінуюче значення зберігають допоміжні потреби у свободі та озброєності й актуалізуються переважно ідеальні потреби в самопізнанні та пошуку змісту; для старшого шкільного віку - соціальні потреби в самовдосконаленні, самоствердженні, самовираженні та самовизначенні, а також допоміжні в саморегуляції діяльності та творчої активності.

Темп і ритм уроку. Оптимальний темп уроку вибирається на основі результатів діагностики інтенсивності розумової працездатності дітей класу, орієнтиром є темп роботи тих учнів, показники яких приблизно збігаються із середнім темпом роботи класу. У випадку відсутності діагностики темп уроку підбирається шляхом дослідження. Не можна для вчителів зневажати шлях дослідження, те, що навіть невелика кількість учнів не справляються із запропонованим темпом. Для флегматичних дітей повинні бути передбачені паузи протягом уроку, коли іншим дітям дається необов'язкове додаткове завдання.

Крім темпу на працездатності позначається ритм уроку. Ритмічність означає плавне чергування на уроці мікрофаз напруження та відпочинку.

Регламентація тривалості основних видів навчальної діяльності школярів. Тривалість основних видів навчальної діяльності школярів регламентується у зв'язку з розвитком стомлення під дією несприятливого впливу на органи почуттів. Як правило, ці дані наводяться при вивченні конкретних методик викладання предметів. Так, для молодших школярів існують норми безперервного письма, читання, регламентується обсяг диктантів на уроках російської мови. Учителю необхідно розуміти значущість такої регламентації, заснованої на ретельних фізіолого-гігієнічних дослідженнях, і дотримуватись її постійно. Норми роботи з комп'ютером, застосування ТЗН наводяться в санітарних правилах і нормах, що регулярно публікуються у збірниках нормативно-правових актів освіти.

Зміна видів діяльності на уроці. Зміна видів діяльності визначається ступенем концентрації уваги школярів, що, як відомо, на початковому етапі навчання не перевищує 3-8 хвилин. При плануванні уроків необхідно враховувати можливість мимовільної концентрації уваги на потрібному предметі. Це забезпечується його новизною, яскравістю, інтересом для дітей. Крім того, навчальна праця, як і будь-яка інша, цікава тоді, коли вона різноманітна. Одноманітна інформація та способи дій швидко викликають нудьгу.

Мотивація навчальної діяльності. Стимулювання пізнавального інтересу. Спонукальним початком активної розумової діяльності повинно бути не спонукання до активності, а бажання учня вирішити проблему. Тільки в цьому випадку активність буде мотивованою та продуктивною. Перевагу треба віддавати не зовнішній мотивації (отримаєш оцінку), а внутрішній (станеш цікавіший іншим людям, зможеш досягти чого-небудь). Одним з ефективних мотиваційних механізмів підвищення розумової активності учня є ігровий характер навчально-пізнавальної діяльності. Навчальна гра має важливу закономірність: первісна зацікавленість зовнішньою стороною явищ поступово переростає в інтерес до їх внутрішньої суті.

У той же час необхідно враховувати відомий закон Джеркса-Додсона: занадто висока вмотивованість, емоційне напруження так само погіршують результати діяльності, як і надто низька вмотивованість.

Численними дослідженнями доведено, що пізнавальний інтерес стимулює волю й увагу, допомагає більш легкому та міцному запам'ятовуванню. На думку В. Ротенберга, С. Бондаренко, пізнавальний інтерес є сполучною ланкою для рішення триєдиної задачі навчання, розумового розвитку й виховання особистості. Пізнавальний інтерес пов'язаний не тільки з інтелектуальною, виключно вольовою чи виключно емоційною сферою особистості; це їхнє складне переплетення.

А. Ейнштейн відзначав: "Велика помилка думати, що почуття обов'язку та примус можуть сприяти учневі знаходити радість у тому, щоби дивитися та шукати". Які ж умови сприяють розвиткові пізнавального інтересу?

Розвиткові пізнавального інтересу, любові до досліджуваного предмета та самого процесу розумової праці сприяє така організація навчання, за якої учень утягується у процес самостійного пошуку та "відкриття" нових знань, вирішує задачі проблемного характеру.

Для появи інтересу до досліджуваного предмета необхідне розуміння потреби, важливості, доцільності вивчення предмета в цілому та його окремих розділів.

Чим більше новий матеріал пов'язаний із засвоєними раніше знаннями, тим він цікавіше для учнів. Зв'язок досліджуваного з інтересами, які вже існували у школяра раніше, також сприяє підвищенню інтересу до нового матеріалу.

Ні занадто легкий, ані занадто важкий матеріал не викликає інтересу. Навчання повинно бути важким, але посильним.

Чим частіше перевіряється й оцінюється робота школяра (у тому числі ним самим, навчальними пристроями), тим цікавіше йому працювати.

Як можна здійснювати більш часту перевірку знань? Можна запропонувати учнями розповісти домашнє завдання один одному; можливі хорові відповіді на нескладні запитання; коли учень відповідає біля дошки, класові дається завдання - уважно слухати та підготувати рецензію на відповідь або оцінку відповіді; якщо учень вирішує задачу біля дошки, можливе виконання завдання за ширмою або відверненою дошкою з наступним порівнянням рішення із класом (метод "закритої дошки" описав психолог Ф. Гоноболін як спосіб підвищення активності класу); якщо є необхідність звертатися до раніше вивченого матеріалу, то ті, хто знає, нагадують тим, хто забув.

При проведенні уроку важливим є залучення можливо більшої кількості органів почуттів учнів: слуху, зору, дотику, нюху. Багатоканальність надходження інформації забезпечує кращу активність мозку, більш міцне запам'ятовування. Необхідно також ураховувати, що учні мають свої індивідуальні домінуючі канали сприйняття: частіше інформація засвоюється через орган зору (візуальний канал), рідше в дітей у сприйнятті домінує слух (аудіальний канал), у деяких переважає кінестетичний канал сприйняття (через дотик, маніпулювання з предметами). Саме тому нові терміни треба не тільки виразно вимовляти, а й записувати в зошиті.

З попереднім пунктом тісно пов'язана проблема співвідношення образної та логічної подачі й обробки навчального матеріалу. На фізіологічному рівні це питання співвідноситься з домінуванням лівої або правої півкулі головного мозку. На відміну від інших особливостей організації уроку, ці дані не є широко обговорюваними в педагогічній літературі, тому розглянемо їх більш докладно.

Р. Сперрі в досвідах із розсічення основних зв'язків між півкулями (з метою запобігання розвитку епілептичних припадків) установив, що ліва півкуля цілком зберігає здатність до маніпулювання формалізованими знаками, цифрами, але не розрізняє інтонації та модуляції голосу, не чутлива до музики (сприймається тільки ритм), погано розпізнає складні образи. Права рука (керована лівою півкулею) утрачає здатність до малювання, до побудови з кубиків фігури, до ознайомлення з предметами навпомацки. Речеговоріння ж без лівої півкулі неможливе. Із правою півкулею пов'язують також несвідоме психічне людини. Розходження між півкулями не зводиться до матеріалу, яким вони маніпулюють, мова повинна йти тільки про спосіб маніпулювання. Права півкуля "схоплює" матеріал цілісно, ліва ж здатна до східчастості, поетапного пізнання (аналітична діяльність). Лівопівкульна стратегія організує матеріал так, що створюється однозначний контекст, який розуміється всіма однаково, а правопівкульна - багатозначний контекст, що не піддається вичерпному поясненню у традиційній системі спілкування. Узагалі ж мозок функціонує як єдине ціле, поєднуючи обидва способи організації контексту як взаємодоповнюючі компоненти мислення, але при домінуванні одного з них.

У дітей образне сприйняття світу вимагає значно меншої активації мозкових структур, ніж формально-логічне. Однак усе навчання в нас розраховане на ліву півкулю, що для дітей вимагає високої активації мозку. Надалі лівопівкульне домінування вимагає значних зусиль для подолання його обмеженості, однозначності, що перешкоджає творчості. Малотворчі люди легше працюють в однозначних контекстах.

Loading...

 
 

Цікаве