WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Від школи функціонуючої до школи, що розвивається - Реферат

Від школи функціонуючої до школи, що розвивається - Реферат

Від школи функціонуючої до школи, що розвивається

Розвиток школи починається з професійного розвитку її директора. Для нього зайнятись професійним розвитком - це значить вийти за рамки повсякденної шкільної суєти

Тоді послідовність звичних управлінських дій, що відбивають ритм навчального року, перестає бути основним змістом роботи керівника. Вона стає тлом для педагогічного пошуку та здійснення відкриттів, радості творчої праці, яку вже не зможуть погубити ні маленька зарплата, ні більше навантаження.

Ключові поняття: функціонуючий і розвивальний тип управління, стратегія діяльності, альтернативні види управління, моделювання, рефлексивний аналіз, креативні ігри (ділова, імітаційна, рольова, рефлексивна), моделі соціалізації (інтеріоризаційна, факторно-інституційна, інтеракційна, інтраіндивідуальна).

Структура публікації:

Креативна гра для керівників школи.

Освітня установа як інститут соціалізації особистості.

Ділова гра "Моделі соціалізації".

Імітаційна гра "Політичний клімат та "погода" у школі".

Обрана директором школи стратегія діяльності - функціонувати (відповідати зовнішнім вимогам, бути не гірше інших) або інтенсивно розвиватись (якісно підвищувати свій професіоналізм, стимулюючи саморозвиток учителів) - буде визначати рівень досягнень учнів школи та способи їх подальшого життєвлаштування. Варто відразу попередити ініціативного директора про те, що перші плоди своєї праці він побачить не так незабаром, як йому б хотілося. Більше 60 % керівників освітніх установ мають виражену схильність до придбання синдрому "емоційного згоряння", основні складові якого - висока мотивація праці та її низька результативність.

Перешкодою на шляху реалізації розвивального управління стає насамперед одноособність у прийнятті рішень. Ефективність роботи директори школи знижують також невиправдана витрата зусиль на виконання другорядних завдань, нечіткість розподілу посадових обов'язків, стандартизація спілкування. Найбільш прогресивний і працездатний директор нічого не зможе зробити один, без готовності педагогічного колективу включитись у процес шкільних перетворень. Припустиме й навіть ефективне в системі функціонуючого управління єдиновладдя в діяльності керівника ускладнює або навіть унеможливлює здійснення інноваційних перетворень у школі, гімназії, ліцеї, центрі дитячої творчості тощо.

Розвивальний тип управління освітньою установою розглядається як альтернатива функціонуючому типу і являє собою організовану діяльність, ініційовану керівником і підтримувану групою однодумців. Ця діяльність спрямована на проведення доцільних навмисних змін і припускає створення умов для реалізації компетентності, відповідальності, активності в цілому особистісного потенціалу всіх учасників освітнього процесу.

Переваги управління, заснованого на ідеях розвитку та гуманності освітніх взаємин, у:

можливості прояву професійно-особистісної творчості педагогів і вихованців;

реалізації вільного вибору шляхів освоєння освітнього процесу;

санкціонуванні активності й "ініціативи знизу", залученні більшої кількості людей в управлінську діяльність;

створенні умов для зміцнення та розвитку здатності до соціальної адаптації при зміні умов навчання, праці, життя;

апробуванні широкого діапазону соціальних ролей, функцій та альтернатив поведінки;

стимулюванні творчої продуктивності та саморозвитку педагогів і вихованців.

Система освіти, однак, улаштована так, що виключає легкість зовнішнього впливу на неї. Освіта будь-якої країни, як правило, - один із найбільш консервативних соціальних інститутів. Це порозумівається тим, що стабільно функціонуюча освіта довгий час була мрією просвітителів минулого. Ян Коменський, один з основоположників педагогічної науки, виражав свої сподівання з цього приводу такими словами: "Є надія, що повинна бути винайдена організація шкіл, схожа на годинник". На консервативний характер освіти, але із зовсім інших позицій, указував Еріх Фромм у роботі "Мати чи бути": "Існуюча система освіти, як правило, спрямована на те, щоб навчити людей здобувати знання, як майно, більш-менш співрозмірне тій власності й тому суспільному становищу, які вони, цілком імовірно, забезпечать їм у майбутньому". Довгі десятиліття та століття творення стабільної освіти зробили її стійкою до спроб швидко зруйнувати сформовану систему.

Усяка зміна у сфері освіти відбувається лише під напором кризових явищ громадського життя, соціальних переворотів, політичних потрясінь. Усього цього вистачає в нашій дійсності. І все це унеможливлює застосування вчорашніх методів управління школою, спрямованих на підтримку непорушності державних і соціальних структур.

Підготовка керівника, який обрав розвивальний тип управління школою, покликана сформувати в нього стратегічне бачення перспектив життєдіяльності окремо взятої школи з урахуванням характеру суспільних змін. Варто відмітити однак, що розвивальне управління школою, будучи злободенним, потребуючи нагального розв'язання проблем, не має практичних розробок на рівні технологій. Робота в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки керівників освіти переконує в тому, що орієнтація на прискорення темпів розвитку шкільних і позашкільних установ повинна бути забезпечена організаційною підтримкою, особливо на початковому етапі здійснення розвивальних перетворень.

Опрацюємо позначену проблему за чотирма напрямами. Кожний із них являє собою комплекс наукових, методичних і практичних матеріалів, які можна застосовувати для чотирьох послідовно реалізованих етапів роботи освітньої установи, що стали на шлях розвитку. Ці етапи містять у собі:

системний аналіз стану школи й оцінку можливостей її розвитку;

організаційні заходи із трансформації освітньої установи в режим інтенсивного розвитку;

активізацію внутрішньої групової комунікації у школі, що розвивається;

освітню та консультативну підтримку педагогів і керівників школи, які почали процес здійснення перетворень.

Розмежування етапів розвитку освітніх установ дозволяє успішно працювати з педагогічними колективами, які мають різні стартові можливості. Директорів шкіл, не схильних до здійснення розвивальних нововведень, можна залучати до участі в семінарах і на короткострокові курси підвищення кваліфікації, де в них з'являється можливість ознайомитись з альтернативними видами управлінської діяльності.

Креативна гра для керівників школи

Підвищення кваліфікації керівників шкіл, які обрали пріоритетом своєї діяльності інтенсивний організаційний розвиток, вимагає відновлення системи їхньої освітньої підготовки. Перепідготовка управлінських кадрів сучасних освітніх установ повинна відповідати двом найважливішим умовам.

По-перше, навчальні заняття мають бути організовані відповідно до логіки проведених змін. Зміст занять покликаний забезпечити технологічність здійснюваних керівником дій із перетворення своєї управлінської діяльності.

По-друге, всі інноваційні технології повинні бути вивіреними, науково обґрунтованими. Наслідки їхнього застосування варто спрогнозувати з максимальним ступенем точності.

Дотримання цих умов стає можливим, якщо як основний метод навчальної роботи прийняти креативну гру (від латин. сreature - "створення"). Креативність розуміється як діюча особистісна здатність адекватно відповідати на потреби в новому способі існування. Креативана гра в умовах освітньої підготовки керівників шкіл розглядається як групова спрямована активність людей, об'єднаних спільними інтересами професійного розвитку. Об'єднуючі цих людей устремління пов'язані з перетворенням наявної ситуації або висуванням нових ідей за умов, максимально наближених до реальної професійної діяльності. Основна характеристика гри - невизначеність як самого нового продукту, так і процесу його пошуку. Креативна гра містить можливості структурування цієї невизначеності шляхом суворого дотримання етапів творчого рішення завдання.

Креативна гра ґрунтується на змістовній мотивації та емоційній залученості учасників у процес, а також на високому рівні пізнавальної (у тому числі рефлексивної) активності. Неодмінною вимогою для граючих є наявність соціального інтелекту. Передбачається, що в них є поінформованість у міжособистісних стосунках і регуляторні комунікативні можливості, достатні для забезпечення активності всіх учасників, взаємодії при їхній взаємній відповідальності. Кваліфікована робота організатора освітньої діяльності (викладача, який веде групи тренінгу) забезпечить максимальну підтримку пошуку та створення нового.

Loading...

 
 

Цікаве