WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Артпедагогіка та казкотерапія - Реферат

Артпедагогіка та казкотерапія - Реферат

При підготовці до вистави не існує жодного предмета зі шкільної програми молодших школярів, який би не був задіяний. Знання та вміння учнів постійно розвиваються та вдосконалюються. (Усне та письменне мовлення; обчислювальні навички, техніка читання, естетичні смаки, музичні вподобання, образотворчі здібності, хореографічні рухи, пам'ять, творча фантазія, уява, мислення.) Звичайний урок перетворюється на "школу мислення", як називав В. О. Сухомлинський дитячі роки.

Відпрацьований таким чином спектакль (або його елемент) приносить більше задоволення не глядачам, а самим виконавцям, котрі "пережили" безліч щасливих хвилин за час його підготовки, працюючи здобувачами інформації, обчислювачами, режисерами, декораторами, костюмерами, ляльководами, швачками, оформлювачами-дизайнерами тощо.

Відбувається диво: та дитина, яка не могла без помилок навіть прочитати правило, спокійно "видає" його після того, як воно прозвучало з вуст казкового героя у власному виконанні або у виконанні однокласника-тренера. Отож, вивчення програмового матеріалу через театральне мистецтво можливе й потрібне, бо стимулює фантазію, уяву, практичність, комунікативність, розвиває творчість.

Важко переоцінити значення творчості в духовному житті особистості. Усвідомлення творчого елемента в житті та праці збільшує сили дітей у боротьбі з труднощами, спонукає їх до оволодіння новими знаннями, згуртовує їх у колективі, гартує волю.

Творча діяльність є однією з умов утвердження моральної гідності. Завдяки творчості збагачується емоційне життя, розкриваються задатки, здібності, нахили особи. Творча діяльність, яка відповідає прагненням і нахилам вихованця, сприяє тому, що в його моральному обличчі переважають позитивні якості і, що особливо важливо, особистими моральними зусиллями усуваються негативні.

Дітей починає приваблювати не лише акторська гра, а й практична діяльність, у якій яскраво виражені елементи як продуктивного, так і пізнавального, дослідницького, пошукового, евристичного методів навчання, створення власних "шедеврів" на уроках трудового навчання та образотворчого мистецтва, що сприяє розвитку уяви, фантазії, світогляду, почуття краси та міри, акуратності, пошуку у звичайному прекрасного.

Улюбленою справою дітей є створення власних казочок, віршиків, оповідань. І не біда, що в однієї дитини потік думок тече бурхливо, стрімко, народжуючи все нові образи, а в іншої - це широка, таємнича у своїх глибинах повільна ріка, в якій не відразу проглядається течія.

Поступово, під впливом почуттів, що пробуджуються казковими образами, дитина вчиться мислити словами, її серце охоплює натхнення. "Без казки - живої, яскравої, що оволоділа свідомістю й почуттями дитини, - неможливо уявити дитячого мислення та дитячої мови як певного ступеня людського мислення та мови. Казка, гра, фантазія - животворне джерело дитячого мислення, благородних почуттів і прагнень", - писав В. Сухомлинський.

У процесі такої роботи проходить аналітичний процес пізнання себе як особистості, навколишнього світу та своєї взаємодії з ним, можливість і вміння оцінювати події, відокремлюючи головне й другорядне в них, аналізуючи різні джерела інформації з метою вдосконалення попереднього досвіду. Діти вчаться не лише аналітично сприймати інформацію та творчо її переробляти, а й передбачати результати.

Кожна дитина вчиться толерантно висловлювати свою думку, при цьому не нав'язуючи її оточуючим і відповідно сприймаючи точку зору співрозмовника. Учиться слухати, уникати "синдрому натовпу"; працювати за формулою: "Я вже творець + ти творець".

Театральна діяльність здатна урізноманітнити будь-який урок, зробити його нестандартним, напрочуд продуктивним, успішно поєднуючи давно відомі й інноваційні методики навчання (як то робота у групах або в парах).

Яким цікавим стає урок! На етапі актуалізації опорних знань - "мозкова атака", що сприяє виявленню вже відомого "ланцюжка знань", де обов'язково з'являється певна проблема, яку необхідно подолати. І вже навіть той учень, який просто бездумно сидів за партою, "прокидається": з'являються інтерес, зацікавленість, спонукання до мислення.

А далі - система "Поміч", яка допомагає відшукати у програмовому матеріалі нове, відкинути власні хибні знання, спонукає до дії: "Хочу знати!". Учні в парах і групах діляться своїми думками, шукають у підручниках і допоміжній літературі те, що потрібно взнати, щоби потім обов'язково застосувати в подальшій роботі в театрі, підготовці до конкурсів та інтелектуальних змагань. (За В. Сухомлинським - близька й далека перспективи.) Байдужих нема. Немає нудьгуючих сильних дітей, нема й байдуже сидячих "слабачків". Усі працюють в єдиному пориві, і не біда, що хтось запам'ятає більше, а хтось - менше (це вже індивідуальні особливості кожного). Важливо те, що з такого уроку кожна дитина винесе нові довготривалі знання, спробувавши себе як науковцем чи дослідником, так і тренером - учителем інших, передавачем інформації.

"Навчатись треба весело, щоб хороше навчатись", - співали школярі минулого століття. А чому б і ні? Під час театрального дійства діти розвиваються всебічно, взаємозбагачуючи один одного.

Успішний процес навчання проходить в єдиному цілісному сплетінні з вихованням. Нерозумно розділяти роботу з "важкими" та обдарованими дітьми, окремо навчати й виховувати. Робота з дітьми приносить позитивні результати лише тоді, коли педагог не розділяє цих понять, працює в комплексі. А коли вчитель зуміє розгледіти в кожному зі своїх вихованців ледь помітні паростки таланту й направити їх в правильне русло, таке розділення стане взагалі зайвим, бо діти, доповнюючи один одного, працюватимуть в єдиному пориві, стимулюючи присутніх до нових вершин пізнання. Ось тоді педагог управі з упевненістю доводити, що неталановитих дітей у природі просто не буває.

Для цього зовсім не потрібно бути режисером чи драматургом. Скоріше - мати навички соціального педагога, бо діти такого віку грають на відчуттях. Саме відчуття й інтерес допомагають успішно долати складні теми програмового матеріалу, учитись дружити, відділяти зло від добра. І зовсім неважливо, чи виростуть вихованці артистами. Більше тішитиме, якщо діти знайдуть себе в суспільстві, будуть потрібними, матимуть безліч усебічних нахилів та вподобань, а в середній та старшій школі вже шукатимуть справи за інтересами, не збиваючись на манівці.

Отож, артпедагогіка та казкотерапія здатні допомогти кожному педагогові, котрий захоче дійсно принести користь підростаючому поколінню.

Loading...

 
 

Цікаве