WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Антикорупційне виховання у школі - Реферат

Антикорупційне виховання у школі - Реферат

Моральна та конвенційна перспектива

Антикорупційне виховання являє собою виховання цінностей. У такому вихованні цінностей не завжди чітко розділяються дві форми соціального регулювання - мораль і конвенція, тому аргументи та інтерпретації можуть підбиратись неточно.

Не вдаючись у глибини моральної філософії, просто можна пояснити, що з моральної точки зору доброю поведінкою вважається те, що сприймається як "добро" незалежно від думки окремої людини, тобто може бути універсальною категорією, а також те, що є обов'язковим для всіх. З моральної точки зору добрий чи поганий учинок визначається залежно від його наслідків: чи не заподіює даний учинок біль іншим людям, чи не завдає він їм збитку і чи не порушує справедливості (рівності, неупередженості) тощо. Крім того, з моральної точки зору якість учинку може оцінюватись і відповідно до його інтенцій: учинок засуджується, якщо той, хто його зробив, свідомо прагнув заподіяти зло (навіть якщо у зв'язку з якими-небудь обставинами наслідки не були негативними), і може бути виправданий, якщо людина, яка його здійснила, прагнула добра, але їй не вдалось це зробити.

Конвенція поєднує в собі норми, що базуються на угодах, котрі є присутніми в конкретному суспільстві в конкретний період, тому вони необов'язкові для членів інших суспільств і не є універсальними. У житті мораль і конвенції можуть бути взаємозалежні: загальні моральні принципи перетворюються в конкретні норми (наприклад, "не вкради", "не бреши" чи "будь рівно справедливий з усіма"), а порушення дуже важливих для суспільства конвенцій (наприклад, традиційного обряду поминання померлих) може порушити й мораль, тому що завдасть біль іншим людям. Проте концептуально мораль і суспільна угода (конвенція) є сферами, що базуються на різних формах логіки.

У процесі антикорупційного виховання не можна забувати про цю різницю, а також про можливу напругу між моральною та конвенціональною точками зору. З конвенціональної точки зору, "дозволено те, що не заборонено". З моральної точки зору, учинок оцінюється незалежно від того, чи існує конкретна норма, що його регулює. Моральна перспектива більш чутлива з погляду завданого людині збитку, а конвенціональна - з погляду порушення угод, послідовності, порядку, очікувань, авторитету. Порушення моральних принципів викликає набагато більш сильну емоційну реакцію (гнів, незадоволення, смуток, біль, відчуття провини, сорому, співчуття тощо), ніж порушення конвенції. Людина, обвинувачена в аморальності, або просить прощення, або намагається відшкодувати, надолужити образу, або захищається, міняючи інтерпретацію свого вчинку: пояснює, що вчинок був несвідомим, що ніяка образа нанесена не була, що її вчинок тільки відновив справедливість, тому що відплатив за нанесені в минулому образи тощо. Сам моральний принцип або його норма, що конкретизує, не піддаються сумніву. Порушник суспільної угоди (конвенції) виправдовується, судячи саму норму чи її джерело. Розрізняються й методи приучення до дисципліни дітей, які порушують норму: порушника моралі найчастіше просять уявити себе на місці іншого (скривдженого), тим часом як порушника конвенції обвинувачують у створенні безладдя, у тому, що він не дотримується угод, не виправдовує очікувань, не враховує ситуацію або поводиться неввічливо. Таким чином, люди інтуїтивно розрізняють мораль і конвенцію.

Різний ступінь універсальності й обов'язковості моралі та конвенцій (суспільних норм), а також різна реакція на їх порушення мають велике значення для вибору способу аргументації в антикорупційному вихованні. У сфері правопорядку злочинний характер корумпованої поведінки ґрунтується на порушенні закону, у той час як суспільство в першу чергу вбачає в цьому порушення моралі. Це особливо характерно для дітей і підлітків: вони набагато більш чутливо, ніж дорослі, реагують на порушення моральної норми і звертають порівняно невелику увагу (у порівнянні з дорослими) на порушення суспільної угоди (конвенції). Аргумент "Корупція - це зло, тому що вона порушує закон" може залишитись не почутим.

Моральне й конвенціональне мислення в дітей розвивається в міру їхнього зростання, однак ці процеси протікають паралельно та не збігаються між собою. Далі представлена таблиця, в якій L. Nucci, спираючись на теорію розвитку моралі L. Kohlberg, розділив процеси розвитку морального й конвенціонального мислення.

Якщо в цій моделі розвиток конвенціонального мислення відповідає дійсності, то учням різного віку треба по-різному аргументувати твердження про те, що корупція є злом. 10-12-річна дитина зрозуміє, що закони забороняють корумповану поведінку, тому вона неприпустима. 12-14-річний підліток не зрозуміє аргументів правового чи соціального порядку, він буде сприймати тільки аргументи моральної справедливості. 14-17-річним підліткам можна пояснити, що стандарти антикорупційної поведінки обов'язкові для людей, які займають різні посади, тому що це підтримує соціальну систему. Найстарші учні сприймають це твердження трохи скептично, тому що норми вони пов'язують з існуючою поведінковою практикою. У порівнянні з молодшими учнями вони звертають велику увагу на результати досліджень, що підтверджують високий рівень корупції у країні, або на твердження, що "у країні корумповані всі", тому така негативна інформація вимагає противаги у вигляді позитивних прикладів: скажімо, етичного кодексу державних службовців, ознайомлення з прозорими процедурами, принципами рівності та неупередженості тощо. І, без сумніву, при роботі з учнями різного віку постійно буде виникати запитання: що таке корупція - тільки недотримання порядку й угод чи моральне зло?

ПІДГОТОВКА ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ

Мета наведених тут порад - представити конкретні пропозиції щодо підготовки індивідуальної програми антикорупційного виховання, підбору матеріалів і завдань, пов'язаних з діяльністю із превенції злочинності. У кожному разі, превенцію варто розцінювати не як окремий елемент, а як предмет, послідовно інтегрований у щоденний виховний процес. Не варто забувати, що в певних випадках превенцію можна використовувати самостійно. Програма антикорупційної освіти передбачає можливість розширення проектів, пов'язаних з кількома досліджуваними предметами або додатковою виховною діяльністю. Важливо пам'ятати, що перевага має віддаватись тим предметам, які заохочують і розвивають благополуччя та взаєморозуміння учнів. Якщо діти та підлітки відчувають, що їх поважають батьки, учителі, фахівці в галузі освіти та інші люди, то в них розвивається почуття самоповаги й вони вчаться терпимості стосовно інших людей.

Антикорупційна освіта - це не збірник складених кимсь моралізаторських повчань і правил, як треба поводитись. Корупція, як і злочинна діяльність узагалі, - це питання вибору. Завдання дорослих полягає в тому, щоби створити передумови чи умови для такого вибору, що відповідав би інтересам суспільства. Ми повинні ознайомити учнів з їхніми правами, обов'язками та їх наслідками: вплив на людей, очевидні та неочевидні результати. Крім того, оцінюючи запропонований вибір, треба показати дітям та юнацтву також і опозиційний варіант, щоб розкрити й обговорити всі розходження. Учні мають навчитись говорити і "так", і "ні".

В антикорупційному вихованні спостерігається потреба в нових методиках і способах роботи. По-перше, програма антикорупційного виховання - це новий предмет, до якого вчителі не були підготовлені. Зрозуміло, що вчителі повинні самі вчитись, здобувати знання та навички з цієї теми. Тому саме тут легше за все змінити свою роль - із класного керівника, авторитета перетворитись у помічника, гіда. Мета гіда не керувати й управляти, а йти поруч, супроводжувати, допомагати максимально використовувати свої можливості. Тому для антикорупційного виховання особливо актуальні такі методи, як дискусія у класі або в невеликій групі, розбір випадку, інтерв'ювання учнів, дебати, виконання ролей. У всіх цих випадках учитель повинен керувати навчанням, стимулювати його, допомагати учням у розумінні досліджуваного предмета. По-друге, антикорупційне виховання менше, ніж, скажімо, історія, політологія, психологія, зорієнтоване на передачу й запам'ятовування фактичних знань. Тут не можна задовольнятись умінням учнів відповідати на фактичні запитання ("Скільки відсотків державних чиновників зачепила корупція?", "Яке покарання загрожує за корупційні злочини" і т. п.). Учителю більше треба хвилюватись, як допомогти учням зрозуміти доступні джерела інформації - як і звідки були зібрані факти, як оцінювати їхнє значення, яка надійність відомостей, яку позицію варто вибрати. Учнів треба просити аналізувати різні позиції, обґрунтовувати одні точки зору, спростовувати інші. На більшість цих запитань допоможуть відповісти використовувані методи виховання критичного мислення.

Методика виховання критичного мислення пропонує триступінчасту організацію виховного процесу. На підготовчому рівні завдання вчителя - стимулювати учнів якнайбільше дізнаватись про те, що додасться до їхнього досвіду. Це рівень активізації, залучення. На другому рівні - рівні сприйняття - учні отримують нову інформацію, ідеї, усвідомлюють їхній зміст. На третьому рівні (рівень осмислення) всі - і учні, і вчитель - аналізують те, що відбулось на перших двох рівнях. Тоді приходить розуміння того, що вже засвоєно й чого ще не вистачає (Ален Кроуфорд, Венді Саул, Самюель Метьюз, Джеймс Макінстер "Технології розвитку критичного мислення учнів", Київ, "Плеяди", 2006. Посібник можна придбати у нашому видавництві).

Loading...

 
 

Цікаве