WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Аналіз організаційно-освітньої моделі школи - Реферат

Аналіз організаційно-освітньої моделі школи - Реферат

Аналіз організаційно-освітньої моделі школи

Усе почалося з книги "Розвиток школи: моделі та зміни", яку подарував мені професор Костянтин Ушаков. У той час я займався розробкою проекту розвитку однієї з шкіл. У книзі була представлена методика системного аналізу школи, котру розробила група європейських консультантів у галузі освіти

Виділяється п'ять освітніх (педагогічних) моделей шкіл: відбірково-поточна, постановочна, змішаних здібностей, інтегрована й інноваційна, а також п'ять організаційних (управлінських) моделей: сегментна, лінійна, колегіальна, матрична та модульна. Основне положення даного підходу полягає в необхідності взаємної відповідності певних освітніх та організаційних моделей. Таким чином, виділяється п'ять основних моделей шкіл, що представляють собою комбінації відповідних освітніх та організаційних моделей:

відбірково-поточно-сегментна;

лінійно-постановочна;

змішано-колегіальна;

інтегративно-матрична;

інноваційно-модульна.

Перші три моделі характерні для шкіл, орієнтованих в основному на навчання учнів, і недооцінюють значення виховної роботи. Четверта модель забезпечує реальну інтеграцію у школі навчального та виховного компонентів. Нарешті, п'ята модель характерна для шкіл, спрямованих на розвиток і соціалізацію учнів.

Організаційно-освітня структура будь-якої школи являє собою унікальну конфігурацію, що містить елементи кількох (або навіть усіх) моделей у різних співвідношеннях. Експертний аналіз дозволяє позиціонувати дану конфігурацію в "модельному полі структурного розвитку", що за формою нагадує повітряного змія, що і знайшло відображення в експертній термінології ("побудувати змія").

Порівняння отриманих експертних результатів ("крапок на змії") з позиціями, необхідними для успішної реалізації місії школи, дозволяє розробити ефективну стратегію подальшого вдосконалення та гармонізації організаційно-освітньої структури школи.

П'ЯТЬ ГОЛІВ "ПОВІТРЯНОГО ЗМІЯ".

Відбірково-поточно-сегментна модель

Найважливіша риса даної моделі - високий рівень автономності вчителя (як окремого сегмента системи), який, викладаючи свій предмет у класі, сам оцінює свою роботу, має мінімум ділових зв'язків з іншими вчителями ("Сам собі режисер"); методи викладання, які він застосовує, як правило, традиційні, формальні та прямолінійні. Головний критерій ефективності викладання - досягнення формальних результатів навчання, що виявляються на іспитах. Дана модель передбачає обмежений набір освітніх цілей (орієнтованих, в основному, на державні стандарти в рамках шкільних предметів); поділ учнів на "сильні" та "слабкі" класи; відсутність міжпредметних зв'язків; формальні критерії успішності учнів. Виховна робота зі школярами спрямована насамперед на підтримку навчальної дисципліни та високих результатів навчання.

До сильних сторін відбірково-поточно-сегментної моделі можуть бути віднесені чіткість освітніх результатів і "свобода дій" учителя в рамках свого предмета. Слабкі сторони: негнучке викладання, відсутність реальної оцінки діяльності вчителів, обмежені можливості для інновацій, обумовлені млявим адміністративним управлінням і відсутністю співробітництва між педагогами.

Лінійно-постановочна модель

Уведення лінійно-постановочної моделі спрямоване на врахування різних здібностей дітей при освоєнні різних шкільних предметів. Уводиться диференціація навчання в рамках кількох традиційно найбільш "важливих" дисциплін, таких як математика та мови. Для цих предметів передбачаються два-три рівні навчання. Однак в основі постановочної моделі навчання лежить практично та ж філософія, що й в основі відбірково-поточної. Відмітною рисою лінійно-постановочної моделі є більш чітка функція адміністрації як координуючого органу. Чіткість управлінської позиції та директивний характер розпоряджень визначають, "що" і "як" варто робити вчителям і методичним об'єднанням, що запобігає власній інтерпретації інновацій, які вводяться.

Директор - по-справжньому головна особа у школі. Його заступники є не стільки реальними керівниками, скільки помічниками директора, провідниками його управлінської волі. Вони виконують скоріше функції диспетчерів, ніж менеджерів.

У даній моделі трохи підсилюється також роль методичних об'єднань, що забезпечує більш тісну кооперацію вчителів, які входять у ці об'єднання. Керівники методичних об'єднань консультують адміністрацію в навчальних питаннях, однак не можуть перевищувати межі встановлених для них повноважень. У школі може існувати структура, що здійснює виховання та психолого-педагогічну підтримку учнів, - класні керівники та вчителі, які займаються корекційним навчанням. Учнів консультують з питань профілюючих предметів, необхідних для вступу в той чи інший ВНЗ, і т. п. Дана модель має певний інноваційний потенціал, оскільки нововведення можуть бути досягнуті за рахунок адміністративної волі та влади.

Змішано-колегіальна модель

При навчанні за моделлю "змішаних здібностей" поділ учнів на "обдарованих" і тих, кому потрібна допомога вчителя, відбувається всередині класу, тобто не існує попереднього відбору. Відповідно перед учителями ставляться більш складні методичні задачі: приймаються гнучкі рішення про час вивчення тієї чи іншої теми, про баланс використання групових та індивідуальних форм роботи, про розподіл учнів на робочі групи тощо.

Діяльність учителя на уроці лімітується в основному рекомендаціями методичного об'єднання й, у меншому ступені, вимогами адміністрації. Однак, оскільки кожне методичне об'єднання зазвичай замикається на рішенні вузькопредметних проблем, виникає необхідність у створенні загальношкільного координаційного органу, в який входять директор, його заступники та керівники методичних об'єднань. Тут на основі консенсусу виробляються рішення, прийнятні для більшості учасників.

Виховна робота в рамках даної моделі здійснюється класними керівниками та спрямована на розвиток особистісного та групового функціонування учнів.

Кооперація педагогів на основі методичних об'єднань і колегіального органу є доброю передумовою для введення інновацій у школі, якщо ці нововведення не стосуються стирання меж між окремими предметами.

Інтегративно-матрична модель

Для даної моделі характерна широка спрямованість змісту освітнього процесу на емоційний, нормативно-поведінковий, соціальний та експресивний (уміння виражати себе) розвиток особистості. Сильна міжпредметна інтеграція, поряд із традиційними шкільними дисциплінами вводяться елективні курси, в яких межі між окремими предметами стираються.

Усе це обумовлює необхідність створення структурної мережі (матриці), що забезпечує кооперацію між усіма педагогами - учителями-предметниками та їх методичними об'єднаннями, наставниками-вихователями, керівниками гуртків і клубів (педагогами додаткової освіти).

Виховна робота будується на базі врахування власних інтересів і проблем школярів. Акцент ставиться на самореалізацію й особистісний ріст, індивідуальну відповідальність за власний вибір. На основі консультацій наставників (класних керівників) і вчителів-предметників в освітні курси вносяться зміни відповідно до потреб та інтересів, що виникають в учнів.

Інтеграція різних освітніх (навчальних і виховних) сфер на загальношкільному рівні, а також стратегічне планування розвитку школи здійснюються спеціальним координаційним органом (радою), що представляє собою команду менеджерів (заступників директора та керівників підрозділів).

Концепція школи повинна бути прийнята всіма співробітниками, бути досить чіткою, щоби стати керівництвом до дії, і в той же час досить гнучкою, щоб забезпечити свободу індивідуального професійного розвитку педагогів.

Інтегративно-матрична модель є дуже перспективною для розвитку школи в інноваційному режимі.

Інноваційно-модульна модель

Цілі та зміст освіти в даній моделі багато в чому збігаються з попередньою, відрізняючись великим акцентом на соціалізацію школярів. Ця відмінність пов'язана також зі структурною організацією школи, одиницями якої є модулі - первинні дитячо-дорослі освітні співтовариства ("шкільні команди").

У такій моделі педагоги виконують дуже складні професійні функції: індивідуальне та групове виховання й консультування школярів, складання навчальних планів і програм з окремих дисциплін та інтегративних курсів, викладання предметів з використанням інтерактивних технологій і т. п.

Педагоги одного модуля проводять щоденні консультації, на яких сумуются й обговорюються спостереження за кожним школярем і всією групою. Команда педагогів функціонує як єдине ціле, викладання предметів ведеться в контексті наставництва, є засобом особистісного розвитку й соціалізації кожного школяра. Усі педагоги "команди" уважні до обставин життя і становища кожного школяра й один одного, взаємодія з дітьми спрямована на актуалізацію їхнього особистісного росту та соціального становлення.

Функції адміністрації полягають у координації взаємодій "команд" і контролі дотримання загальношкільних норм.

ЕКСПЕРТНІ КРАПКИ НА "ПОВІТРЯНОМУ ЗМІЇ"

Соціальне замовлення, запропоноване сьогодні російській школі, безсумнівно, орієнтує її на пріоритети, пов'язані не стільки власне з навчанням, скільки з вихованням, розвитком і соціалізацією учнів. У нашому "модельному полі" школа, здатна ефективно виконувати подібну місію, може бути відзначена точкою, розташованою десь між четвертою та п'ятою моделями. Така школа повинна бути побудована на основі "інтегративно-матричної" моделі з елементами "інноваційно-модульної". А що ж на практиці?

Результати наших досліджень показують, що типовою для вітчизняних шкіл є конфігурація, в якій їх освітня система тяжіє до найбільш примітивної, першої моделі ("відбірково-поточної"), а організаційна - до другої моделі ("лінійної", тобто "директорської").

Будучи членом "великого журі" фінального етапу конкурсу "Кращі школи Росії - 2007", я мав можливість знайомитися з програмами розвитку й бачити презентації шкіл-конкурсантів. На мій погляд, більшість шкіл, особливо тих, котрі опинились у переможній десятці, характеризуються складними, "просунутими" організаційно-освітніми системами, які в цілому тяжіють до четвертої моделі.

У подальших статтях рубрики "Експертиза" будуть проаналізовані й інші найважливіші характеристики шкільних організацій. Подібний аналіз дозволяє ясно побачити ключові проблеми та протиріччя, а головне, намітити чіткий шлях їх подолання у процесі побудови російської школи, про яку ми всі мріємо.

Loading...

 
 

Цікаве