WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Аналіз нових можливостей школи в умовах модернізації освіти - Реферат

Аналіз нових можливостей школи в умовах модернізації освіти - Реферат

Навіть просте перерахування назв можливих елективних курсів дає уявлення про проблеми, які повинні вирішуватися школою. Маються на увазі такі питання, на які треба буде відповідати школі:

На які цілі використати часи для елективних курсів - на розширення знань із профільних предметів? На заповнення пробілів із базових предметів? На підвищення загальнокультурного рівня учнів? На освоєння універсальних методів діяльності? На інші цілі?

Хто буде вести елективні курси - учителі? Залучені фахівці? Хто зможе вести курси, що мають міждисциплінарний характер?

Як забезпечити підготовку викладачів елективних курсів та як зацікавити вчителів або інших фахівців у розробці таких курсів?

Можна, звичайно, піти простим шляхом - "роздати" години на елективні курси вчителям-предметникам, які під виглядом курсів на вибір будуть вести звичайні уроки. Але чи виграють від цього діти та чи виграє школа?

Помітимо, що перехід до варіативної системи освіти створив нові передумови для індивідуалізації шкіл, для придбання школою свого "педагогічного обличчя". У 90-ті роки така індивідуалізація шкіл відбувалася значною мірою за рахунок пошуку власного профілю навчання. У ці роки виникають лінгвістичні гімназії, школи гуманітарно-естетичного профілю, школи, орієнтовані на підготовку учнів до продовження освіти в певних ВНЗ тощо. Із переходом до профільного навчання наявність профілю перестане бути головною ознакою школи. Однією з таких помітних ознак, значущих для учнів та їхніх батьків, може стати пакет елективних курсів ("Тільки в нашій школі учні мають можливість вивчити...").

Треба відзначити і ще одну обставину - рішення про вибір тих чи інших елективних курсів не може бути реалізоване негайно. Введення елективних курсів вимагатиме значного часу, а тому на рівні школи виникає необхідність у прийнятті рішень, розрахованих на тривалу перспективу. Дане твердження стосується не тільки елективних курсів, а й організації профільного навчання в цілому.

Введення єдиного державного іспиту змінить сформовану систему підсумкової атестації учнів і може стимулювати зміни в системі поточної атестації.

Використання багатобальної шкали оцінок на єдиному державному іспиті та диференціація екзаменаційних завдань за ступенем складності можуть підказати шляхи реформування сформованої системи атестації. Можна припускати можливість таких змін:

Скорочення сфери поурочного контролю та перехід до "рубіжного" контролю, принаймні у старших класах основної школи й у середній школі (у вигляді залікової системи, тематичного контролю тощо).

Відмова від п'ятибальної шкали оцінювання та перехід до багатобальної шкали, що дозволяє більш тонко враховувати просування учня.

Диференціація завдань за складністю та диференціація їх "ціни" (різна кількість балів за виконання різних за складністю завдань); надання учням можливості вибору завдань відповідно до рівня їхньої підготовки.

Перенос у системі оцінювання акценту з підрахунку помилок і недоліків на виявлення досягнень учнів.

Відмова від бальної оцінки при виконанні учнями творчих робіт, дослідницьких робіт і в інших випадках, коли результати діяльності дитини у вирішальному ступені залежать від її індивідуальних особливостей (наприклад, заняття у сфері спорту).

Треба підкреслити, що вище перераховано можливі зміни. Їх не можна розглядати як обов'язкові, ніхто не буде пропонувати зазначені зміни. Справа школи вирішувати, міняти що-небудь у системі атестації учнів чи нічого не міняти. Але й відповідальність за прийняте та не ухвалене рішення лягає на школу.

Є й інші проблеми атестації учнів, щодо яких школа мусить визначати свою позицію (яка, ще раз відзначимо, може полягати й у тому, щоби зі своєї ініціативи нічого не робити, ризикуючи при цьому втратити можливість управління освітнім процесом). Єдиний державний іспит ґрунтується на незалежній оцінці контрольних робіт учнів. У школі контрольну роботу (чи усну відповідь або інший продукт освітньої діяльності учня) оцінює вчитель (який у цій ситуації оцінює й результати власної діяльності).

Виникають такі запитання, на які школа вимушена відповідати:

Чи треба вводити незалежну оцінку результатів освітньої діяльності учнів? В яких класах? В яких випадках? Хто може виступати в ролі незалежного експерта?

Якою мірою результати незалежної експертизи (включаючи результати ЄДІ) треба враховувати при оцінці роботи вчителя, його атестації? Яка міра відповідальності вчителя за освітні результати учнів?

Яка міра відповідальності шкільної адміністрації за створення умов, необхідних для успішної роботи вчителя?

Інша проблема пов'язана з тим, що виникає необхідність у створенні певної "противаги" ЄДІ, що може зробити досить сильний вплив на ставлення учнів та їхніх батьків до шкільної освіти.

Уже зараз висловлюються побоювання, що частина учнів (у великих містах) може надати перевагу звичайній школі-екстернату (у сполученні з репетиторськими курсами). Сильні побоювання того, що у старших класах учні почнуть ділити предмети на "потрібні" та "непотрібні". Є побоювання, що частина старшокласників вирішить припинити заняття в системі додаткової освіти. Висловлюється припущення, що для деяких ВНЗ результати ЄДІ виявляться недостатні та що в цих випадках будуть потрібні додаткові докази підготовленості до навчання з обраної спеціальності (наприклад, підготовленості до дослідницької діяльності).

У зв'язку з цим висуваються ідеї включення в систему підсумкової атестації випускників середньої школи оцінки "портфоліо" випускника, до складу якого можуть увійти різні свідчення про його досягнення в дослідницькій, творчій, самоосвітній, суспільно корисній діяльності. Дискусії про зміст і статус "портфоліо" випускника школи можуть іти досить довго. Разом із тим зрозуміло, що "портфоліо" не можна сформувати за один рік. За "портфоліо" учня стоїть багаторічна робота школи з педагогічного управління освітньою діяльністю учнів. Справа школи вирішити, коли вона почне таку роботу (або яким чином вона буде продовжуватись).

Перспективним напрямом модернізації освітнього процесу можуть стати розробка та реалізація надпредметних освітніх програм. Вище вже відзначалося, що нові цілі шкільної освіти не зводяться до суми цілей окремих предметів. Цілі шкільної освіти не можна реалізувати лише за рахунок виконання предметних навчальних програм. Для цього необхідно розробити та реалізувати програми, розраховані на взаємодію навчальних предметів.

Найпростішим (для розробки, але не реалізації) варіантом такої надпредметної програми може стати програма формування загальнонавчальних умінь і навичок (оскільки методична модель такої програми розроблена вже давно). Але цілком можливе створення надпредметних програм формування й інших функціональних умінь: "Перша допомога" (ОБЖ, біологія, фізика, хімія тощо), "Робота за інструкцією" (читання та складання інструкцій - будь-які предмети), "Дискусія" (способи обговорення яких-небудь проблем - будь-які предмети), "План дій" (планування власної діяльності на різний період часу, облік наявного часу та інших ресурсів - будь-які предмети), "Удала покупка" (критерії вибору товарів і послуг, аналіз рекламних текстів і ділової інформації - труд, економіка, інформатика).

Тематика подібних програм може бути досить різноманітною, але при дотриманні двох умов: тематика повинна бути актуальною для учнів, і формування функціональних умінь має спиратися на знання, отримані в рамках навчальних предметів. Реалізація надпредметних програм має істотно підвищити ефективність освітнього процесу, тому що за той самий час окрім "предметних" результатів будуть отримані й метапредметні результати. Оскільки ці результати будуть мати актуальне значення для учнів, то сам процес шкільної освіти почне мати для учнів інший зміст: з'явиться можливість переходу від "освіти для майбутнього" до "освіти для кращого життя тут і зараз".

Loading...

 
 

Цікаве