WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Аналіз нових можливостей школи в умовах модернізації освіти - Реферат

Аналіз нових можливостей школи в умовах модернізації освіти - Реферат

Якщо виникають нові проблеми, до рішення яких школа повинна готовити учнів, то виникає й питання про те, що треба змінити у шкільній освіті для досягнення її нової якості.

Вплив цілей освіти на освітні результати

Безпосередній вплив на освітні результати роблять мета освіти (точніше, цілеспрямованість освітнього процесу, цільові орієнтації його учасників), зміст освіти (діючі в системі освіти стандарти), організація освітнього процесу, застосовувані освітні технології. До цього списку треба додати ще один фактор, що інтегрує всі інші, - уклад життя школи, що визначається відносинами учасників освітнього процесу, їхніми цінностями.

Розглянемо можливі зміни за метою освіти. Декларацій щодо цілей шкільної освіти завжди було достатньо, починаючи з "усебічного та гармонійного розвитку особистості". На практиці цілі шкільної освіти полягали та полягають у досягненні сукупності предметних результатів. Самі ж предметні результати розумілися та продовжують розумітися насамперед як сукупність знань із фізики, історії чи іншого предмета, а також як уміння вирішувати навчальні завдання.

У програмі модернізації освіти робиться спроба сформувати орієнтації на досягнення метапредметних результатів - на розвиток здатності учнів вирішувати певні групи проблем у різних сферах життєдіяльності (а не тільки в пізнавальній сфері і, тим більше, не тільки в навчальній діяльності).

Перша мета шкільної освіти полягає в тому, щоби навчити учнів організовувати свою діяльність - визначати її цілі, засоби реалізації, приймати рішення, співробітничати з іншими людьми. Одним з аспектів цієї мети є формування в учнів загальнонавчальних умінь і навичок.

Друга мета шкільної освіти полягає в тому, щоби навчити учнів пояснювати явища дійсності. Поки що школа частіше вчить описувати ці явища, давати наукове визначення таких явищ. Порівняйте постановку цілей:

учні повинні знати видатних історичних діячів і найважливіші історичні події;

учні повинні вміти пояснювати мотиви дій людей у певних історичних обставинах, а також пояснювати, чому певні події вважаються важливими, а окремі люди - історичними особистостями.

Третя мета - навчити учнів орієнтуватись у світі цінностей, вирішувати оцінні завдання, пов'язані з визначенням своєї світоглядної, моральної, суспільної позиції. Років двадцять тому, якщо не більше, "Комсомольська правда" опублікувала лист дев'ятикласниці, яка одержала "двійку" за твір із "Грози" Островського, в якому вона написала, що Катерина, з її точки зору, скоріше є жертвою темного царства, ніж променем світла. Газета тоді підтримала школярку, але сама ситуація була типовою для школи - від учнів треба було отримати "затверджені" оцінні висновки, а не виклад своїх думок.

За минулий час, звичайно, багато чого змінилося, але, проте, і зараз у документах, що регламентують зміст шкільного літературної освіти, зберігається орієнтація на вивчення лише одного з напрямів літературної критики ХІХ ст.

Четверта мета шкільної освіти - сформувати в учнів функціональні вміння, необхідні для ефективного виконання тих соціальних ролей, які типові для сучасної людини ("учень", "абітурієнт", "споживач", "суб'єкт спілкування" і т. д.). При такій постановці мети з'являється можливість перейти від заклику "готувати до життя" до конкретної програми освоєння різноманітних видів діяльності, що дозволяє людині повніше реалізувати свій потенціал.

Орієнтація на дану мету припускає коректування звичних цілей вивчення навчальних предметів та їхніх окремих розділів. Наприклад, при вивченні прикметника в курсі російської мови для початкової школи як планований результат звичайно розглядається знання учнями того, яку роль виконують у нашій мові прикметники, що вони позначають, на які запитання відповідають, які правила їхнього правопису. Але якщо орієнтуватися на підготовку учнів до рішення певного класу проблем, то мета буде полягати в тому, щоби навчити учнів використовувати прикметники для забезпечення точності та виразності своєї усної та письмової мови.

Поряд із цим було би важливо виділити міжпредметні результати освітньої діяльності, тобто такі способи діяльності, які можуть бути освоєні на матеріалі різних предметів, а використовуватимуться за рамками цих предметів.

П'ята мета полягає у формуванні в учнів таких ключових навичок, що мають універсальне значення для різних сфер і видів діяльності. Зараз ця мета нерідко формулюється як формування ключових компетентностей.

Ідея формування ключових компетентностей (або ключових навичок, ключових здатностей - термін поки не встоявся) реалізується в освітній практиці багатьох європейських країн. Уважають, що набір ключових компетентностей відбиває насамперед соціальне замовлення системи освіти з боку роботодавців. Мова в цьому випадку йде навіть не про "вимоги" до системи освіти, а про прогноз ситуації на ринку праці - набір ключових навичок відбиває уявлення роботодавців про те, який рівень освіченості молодих людей забезпечить їхню конкурентоздатність на ринку праці. До подібного роду ключових навичок відносять комунікативні, вимірювальні навички, навички обробки інформації, навички співробітництва, самонавчання й ряд інших. Список таких навичок може бути досить великим, але цілком можливо в результаті дискусій виділити п'ять-сім пріоритетних ключових навичок, які стали би достатньо важливими орієнтирами для шкільної освіти.

Нарешті, ще одна із цілей загальної освіти полягає в підготовці до професійної освіти. Але зміст такої підготовки зараз став іншим у порівнянні із ситуацією радянських часів. Справа не тільки в тому, що зараз школярів треба буде готувати не до вступних іспитів, а до єдиного державного іспиту (така зміна, швидше за все, спростить завдання підготовки до іспитів, тому що вчителеві не треба буде орієнтуватись на індивідуальні вимоги ВНЗ). Підготовка до професійної освіти в сьогоднішніх умовах включає формування вміння орієнтуватися й на ринку праці, і на ринку освітніх послуг. Вона включає розвиток здатності приймати рішення в ситуації ризику. Зрозуміло, що названа мета не може бути реалізована в рамках окремих навчальних предметів. Вона має міждисциплінарний характер.

Аналіз викладених вище цілей шкільної освіти дозволяє зробити висновок про існування загальних компонентів цілей: мотиваційного, ціннісно-орієнтаційного, когнітивного, операційно-діяльнісного. Дані компоненти можна розглядати як відносно самостійні цілі, що конкретизують загальні цілі шкільної освіти та складають другий рівень ієрархічної системи цілей шкільної освіти.

Перша мета цього рівня полягає в розширенні кола значущих для учнів проблем. Акцент на особистісній значущості проблем не означає езопової спрямованості освітнього процесу. Педагогічне завдання полягає в тому, щоб соціально значущі проблеми зробити проблемами, значущими для учнів. Відзначений акцент лише підкреслює, що для включення особистості в рішенні якої-небудь соціальної проблеми необхідне усвідомлення цією особистістю її важливості, зв'язку особистих і суспільних інтересів. Одночасно запропоноване формулювання мети підкреслює, що розвиток особистості виражається у зміні масштабів світу, що сприймається як частина власного Я.

Друга мета складається в розширенні культурно-освітнього простору учнів. Це означає зміну складу джерел інформації, які використовуються в освітній діяльності. У самому загальному вигляді зміна полягає в переході від адаптованих джерел інформації до "першоджерел". Адаптовані джерела - це різні види навчальних посібників, які використовуються у школі. Коло "першоджерел" досить широке: здобутки художньої, науково-популярної, політичної, наукової літератури; справжні твори мистецтва (образотворчого, музичного, театрального тощо); пам'ятки історії, визначні пам'ятки, засоби масової інформації тощо. Зміст шкільної освіти в тому й полягає, щоби включити учнів у реальне культурне життя та навчити їх "учитися не за підручниками". Слід зазначити, що досить важливими факторами розширення культурно-освітнього простору учнів у сучасних умовах є знання іноземних мов і володіння інформаційними технологіями.

Третя мета - засвоєння способів діяльності. Сучасна шкільна освіта дозволяє учням засвоїти безліч особистісних способів рішення безлічі предметних завдань. Проблема полягає у формуванні універсальних способів діяльності учнів. Відносні успіхи із цього досягаються (і то далеко не завжди) при формуванні загальнонавчальних умінь і навичок і загальних інтелектуальних умінь (порівнювати, аналізувати, систематизувати, узагальнювати тощо). Освоєння перерахованих умінь, безумовно, розширює пізнавальні можливості учнів, але ще не забезпечує можливості рішень складних проблем, тому що ці вміння являють собою лише окремі прийоми діяльності. Було би важливо виявити можливості кожного навчального предмета у формуванні "надпредметних" способів діяльності, до яких можна віднести системний підхід, моделювання, прогнозування, проектування, евристичні методи.

Loading...

 
 

Цікаве