WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Аналіз нових можливостей школи в умовах модернізації освіти - Реферат

Аналіз нових можливостей школи в умовах модернізації освіти - Реферат

Аналіз нових можливостей школи в умовах модернізації освіти

Програма модернізації сучасної освіти орієнтована на досягнення нової якості освіти. У зв'язку з цим виникає питання про те, що розуміється під якістю освіти і про яку нову якість мова йде

Нова якість освіти: у чому вона полягає?

У педагогічній літературі та практиці поширене поняття "якість знань". Часто під "якістю знань" розуміють частку четвірок і п'ятірок, отриманих учнями з якого-небудь предмета. При цьому всі розуміють, що четвірки-п'ятірки бувають різні, і всерйоз сприймати шкільні оцінки як вираження якості знань не можна.

Якість знань визначається тим, які властивості вони мають. У свій час характер педагогічного штампа придбало завдання формування в учнів повних, глибоких і міцних знань. Дослідження, виконане в 70-ті роки групою вчених, виявило крім повноти, глибини та міцності й інші якості знань: оперативність, гнучкість, конкретність та узагальненість, згорнутість і розгорнутість, систематичність, системність, усвідомленість.

Сукупність перерахованих характеристик знань дає, безумовно, досить точне уявлення про те, як можна оцінювати якість знань. Але варто помітити, що якість знань не тотожна поняттю "якість освіти", тому що результатом освіти можуть бути знання, що не мають великої цінності. Тому цілком можна уявити таку ситуацію: якість знань, отриманих учнями, висока, а якість освіти - низька (так нерідко, на жаль, буває в житті).

Для відповіді на запитання про те, що розуміється під якістю освіти, треба попередньо уточнити, що розуміється під освітою. Слід відразу ж зазначити, що в поглядах на сутність освіти за останні десятиліття відбулися зміни. У "Педагогічній енциклопедії" дається таке визначення цього поняття: "Освіта - процес і результат засвоєння систематизованих знань, умінь і навичок". Пізніше під впливом робіт В. Краєвського, І. Лернера, М. Скаткіна відбувались уточнення даного поняття. Під освітою починають розуміти процес і результат засвоєння соціального досвіду, основними елементами якого є знання, уміння й навички, досвід творчої діяльності, цінності.

У "Російській педагогічній енциклопедії" освіта визначається як процес педагогічно організованої соціалізації, здійснюваної в інтересах особистості й суспільства. Таким чином, акцент у визначенні переноситься на результат освіти, в якості якого розглядається соціалізація учнів. Але освіта є не єдиним інститутом соціалізації. Тому виникає необхідність визначити специфічні можливості освіти як фактора соціалізації.

Соціалізацію можна розглядати як розвиток у людини здатності до рішення проблем у різних сферах її життєдіяльності. У цьому випадку освіту варто розуміти, як спеціально організований процес розвитку в учнів здатності до самостійного вирішення проблем на основі використання освоєного соціального досвіду, елементом якого є досвід самих учнів.

Отже, ключові слова у визначенні сутності освіти - здатність до рішення проблем. Якість освіти в цьому випадку виражається у здатності вирішувати проблеми, що мають соціальну й особистісну значущість. Інакше кажучи, якість освіти визначається відповідністю її результатів соціальним очікуванням і запитам особистості.

Нова якість освіти означає розвиток в учнів здатності до вирішення нових проблем. У зв'язку з цим виникає питання про те, до рішення яких нових проблем зможе підготувати школа своїх учнів у результаті реалізації програми модернізації освіти.

Виникнення нових проблем, які повинна вирішувати людина в різних сферах своєї діяльності, обумовлене змінами, що відбуваються в суспільстві. У "Концепції модернізації російської освіти на період до 2010 року" виділені такі загальні тенденції світового розвитку, що обумовлюють необхідність істотних змін у системі освіти:

Прискорення темпів розвитку суспільства, розширення можливостей політичного та соціального вибору, що викликає необхідність підвищення рівня готовності громадян до такого вибору.

Перехід до постіндустріального, інформаційного суспільства, значне розширення масштабів міжкультурної взаємодії, у зв'язку із чим особливу важливість набувають фактори комунікативності та толерантності.

Виникнення та зростання глобальних проблем, які можуть бути вирішені лише в результаті співробітництва в рамках міжнародного співтовариства, що вимагає формування сучасного мислення в молодого покоління.

Динамічний розвиток економіки, ріст конкуренції, скорочення сфери некваліфікованої та малокваліфікованої праці, глибокі структурні зміни у сфері зайнятості, що визначають постійну потребу в підвищенні професійної кваліфікації та перепідготовці працівників, росту їхньої професійної мобільності.

Зростання ролі людського капіталу, який у розвинених країнах становить 70-80 % національного багатства, що, у свою чергу, обумовлює інтенсивний, випереджальний розвиток освіти як молоді, так і дорослого населення.

До цього треба додати проблеми, пов'язані з особливостями сучасного етапу розвитку країни, обумовлені процесом переходу до ринкової економіки та громадянського суспільства.

До рішення яких же нових проблем важливо підготувати учнів за час навчання у школі? Можна з різних позицій підійти до відповіді на це запитання. Спробуємо відповісти на нього, виходячи з того, що будь-яка діяльність являє собою процес прийняття та реалізації рішень (при цьому саме рішення може полягати у виборі мети діяльності).

Із цього погляду радянська школа готувала своїх учнів до реалізації ухвалених рішень, виконання поставлених завдань (до побудови комуністичного суспільства, виконання державних директив тощо). У сучасних умовах виникає проблема ухвалення самостійного рішення, за наслідки якого відповідає сама людина, яка приймає рішення. Саме рішення приймається в ситуації вибору, можливості якого розширюються. Маються на увазі ситуації й політичного вибору, і вибору суспільної позиції, і вибору у сфері професійної освіти та зайнятості, і вибору споживчих цінностей, і безліч інших ситуацій вибору, якими багате сучасне життя. До цього треба додати, що прийняття рішень у багатьох ситуаціях вибору пов'язане з моральним вибором.

Друга група проблем пов'язана з інформаційною базою прийняття рішень. Масова школа заснована на навчальних текстах, що містять "готові знання". Тим часом у сучасних умовах, коли з'явилась можливість необмеженого доступу до інформації, ефективність ухвалених рішень залежить від здатності вирішувати проблеми пошуку, відбору, аналізу й оцінки необхідної інформації.

Третя група проблем пов'язана із правовою основою прийняття та реалізації рішень. В умовах тоталітарного суспільства такою основою є директива, указівки зверху, в умовах демократичного суспільства - закон, що визначає права людини та міру її відповідальності. У зв'язку з цим школа повинна формувати досвід дотримання прав учнів, використання цих прав для досягнення соціально й особистісно значущих результатів освітньої діяльності. Тим часом масова практика, заснована на ідеології обов'язку, на ідеології примусового навчання, відрізняється значним поширенням педагогічного свавілля, готовністю встановлювати ситуативні норми та правила залежно від переваг чи навіть настрою конкретного педагога.

Четверта група проблем стосується самої діяльності з реалізації цілей, здійснення ухваленого рішення. Сформована система шкільної освіти розрахована на формування досвіду діяльності, що протікає в умовах тотального та безперервного контролю старших над кожним кроком цієї діяльності. Однак у сучасних умовах люди повинні вміти вирішувати проблеми самоорганізації своєї діяльності, які, у свою чергу, пов'язані із проблемами взаємодії, співробітництва з іншими людьми. Рішення проблем співробітництва, організації спільної діяльності, пов'язане з рішенням комунікативних проблем, відкрите до діалогу.

П'ята група проблем стосується оцінки результатів діяльності. Для сучасної ситуації характерна орієнтація на здатність людини самостійно оцінювати результати власної діяльності. Така здатність припускає вміння визначати критерії оцінки, застосовувати їх на практиці, пояснювати причини успіху або невдачі, коректувати цілі наступної діяльності й засоби їхньої реалізації. В існуючій шкільній практиці все оцінює вчитель, який не завжди ясно формулює критерії оцінки чи навіть змінює ці критерії залежно від того, чия діяльність оцінюється. При цьому оцінка освітньої діяльності та її результатів нерідко поширюється на самого учня. У підсумку замість готовності до об'єктивного й критичного самоаналізу своєї діяльності в учнів формується готовність спотворити її дійсні результати.

Loading...

 
 

Цікаве