WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Історія національної освіти - Реферат

Історія національної освіти - Реферат

В ті далекі часи в Україні існував справжній культ учителя, шкільної освіти. Зробимо наголос лише на фольклор. Народ повчає: "Шануй учителя, як родителя", "За школярську науку цілують діти тата і маму в руку", "Не бійся рано вставати, а молодим учитись", "В школу іди і товариша веди", "Не кажи - не знаю, а кажи - навчуся", "Вчення в щасті украшає, а в нещасті утішає", "Не звання дає знання, а навпаки", "Вчення - світло, а невчення - тьма".

Фольклор про освітні справи - неоціненний матеріал з історії давньої школи. Лише народ, який кохався в шкільництві, міг створити таке розмаїття прислів'їв, загадок і бувальщин на шкільну тему. В ті часи це не кожному народові було дано. Як же нам не пишатися цим!

Супутником постійних воєн було сирітство. Чимало сиріт було і в Україні, особливо в роки визвольної боротьби часів Богдана Хмельницького.

З гордістю акцентуємо: державні та військові інстанції знаходили час і сили для того, щоб сироти були під належним наглядом.

Ось що з цього приводу пише у своєму щоденнику Павло Алепський: "В козацькому краю в кожнім місті та селі побудовані будинки для бідних і сиріт... Священики вчать сиріт та не дозволяють, щоб вони тинялися по вулицях".

То було не лише піклування священиків, але й усієї громади.

"На протязі всього року, - продовжує Алепський, - вечорами, починаючи від заходу сонця, ходять ці сироти від дому до дому, прохаючи милостині, співаючи хором гімни пресвятій Діві, їх голосний спів чується на великій відстані. Закінчивши спів, отримують вони від того дому, де співали, милостиню грішми, харчами чи чим-небудь іншим, що підтримувало б їх існування, поки не закінчать школу. Ось причина, що більшість з них грамотні".

Чи багато було шкіл початкового навчання? Чи задовольняла їх кількість потреби громади?

Ось як на це питання відповідає статистика.

У 1740-1747 роках був проведений перепис населення в семи полках Гетьманщини.

Полк Ніжинський на 202 поселення мав 217 шкіл.

Полк Лубенський на 247 поселень мав 172 школи.

Полк Чернігівський на 229 поселень мав 154 школи.

Полк Переяславський на 174 поселення мав 119 шкіл.

Полк Полтавський на 61 поселення мав 96 шкіл.

Полк Прилуцький на 102 поселення мав 69 шкіл.

Полк Миргородський на 824 поселення мав 37 шкіл.

Отже, з 1099 поселень мали свої школи 864.

Отже, в кількісному відношенні початкова ланка тодішнього шкільництва мало чим поступалася сучасному стану. Вона дозволяла охопити навчанням практично всіх дітей і підлітків.

Як свідчить Д. І. Багалій, "ці школи шанував народ, куди більше, ніж ті казенні російські, котрі їх замінили потім. Бо у них все було рідним для населення: і помешкання, і зв'язок їх з церквою, братствами і шпиталями, і учитель-дяк, котрий був сам з народу і жив його життям, і мова, і шкільні звичаї... Таких народних шкіл зовсім не було у Великоросії".

Русифікаторська політика імперських структур мала безліч варіантів. Один з них, чи не найголовніший, - поступове і цілеспрямоване знищення в Україні національної освітньої системи.

Якщо перепис 1740-1747 років показав, що на Лівобережжі одна школа припадала на 746 душ населення (такого показника на той час не знала жодна країна Європи!), то вже у 1875 році одна школа припадала на 6750 душ населення, і то ще добре. Бо, скажімо, в 1860 році на цілу Чернігівську губернію залишилося лише 70 шкіл, в них було 2290 учнів, а кожна школа припадала вже на 17143 душі людності! Та і школи ті були навчальними закладами з російською мовою викладання.

Будемо пам'ятати, що основного удару по українському шкільництву, як українській державі в цілому, нанесла Катерина ІІ.

Братські школи

Серед різних типів шкіл інколи привертає нашу увагу своєю незвичайністю назва "братська школа". Що це за школа? Коли і як вона виникла?

Братські школи займають особливе місце в історії вітчизняної освіти. Назва їх походить від слова "братство" - релігійні та культурно-просвітницькі об'єднання українських міщан і ремісників, які виникли при церковних парафіях в Україні в ХV-ХVІІ століттях.

При братствах на кошти парафіян будували шпиталі, де лікували убогих, і закладали школи, де вчили дітей. Одним з досягнень у педагогічній практиці братських шкіл було викладання рідною мовою. Вже своїм існуванням братства чинили опір окатоличенню і полонізації населення на землях, захоплених Річчю Посполитою. В цих школах панували українські національні традиції.

В братських школах працювало чимало прогресивно налаштованих діячів, що залишили помітний слід в історії школи і освіти України. Серед них Стефан та Лаврентій Зизанії-Тустановські, Арсеній Єласонський, Павма Беринда, Кирило Ставровецький, Іов Борецький, Мелентій Смотрицький, Петро Могила, Феофан Прокопович та інші.

З кожним роком поширювалася діяльність братств у царині культури. Вони створювали друкарні, видавали навчальну літературу, готували вчителів, надавали допомогу дітям з бідних верств населення, посилали за свій рахунок талановитих школярів для завершення освіти у навчальні заклади Західної Європи.

Рівень викладання в братських школах був різний, він значною мірою залежав від матеріальних можливостей громадян, місцезнаходження школи. Тому одні братські школи були навчальними закладами початкового типу з розширеною програмою. Інші - середніми навчальними закладами навіть з елементами вищої школи. Тут, крім читання, письма, лічби, геометрії, малювання, співів вивчалися риторика, антична література, діалектика, грецька, латинська і польська мови.

Тому і не випадково, що на основі багатьох братських шкіл з часом створювалися середні і навіть вищі навчальні заклади. Так, школа при Київському братстві згодом розвинулась у Києво-Могилянський колегіум, а потім у вищу школу - Академію, найбільшу не лише в Україні, а й у Східній Європі.

Саме в братських школах почали складатися в Україні елементи сучасної класно-урочної системи. Тут вперше з'явилася класна дошка, ввійшла в побут крейда. В українській мові десь у 1665 р. вперше письмово згадується слово "парта"...

Все це давало змогу вчителям братських шкіл від індивідуального навчання переходити до групових і фронтальних форм роботи.

Одночасно з цим впроваджувались у практику перші друковані "Букварі". У 1574 р. Іван Федоров видав у Львові перший у Східній Європі друкований кириличним шрифтом "Львівський буквар" - невеличкого формату книжку на 78 сторінок, в якій надруковані були азбука, склади, слова, тексти, молитви, повчання дітям.

8 жовтня 1586 р. Львівським братством при Успенському соборі була започаткована школа. А вже двадцять років по тому в Україні діяло понад тридцять братських шкіл (у Києві, Вінниці, Немирові, Кам'янець-Подільському, Летичеві, Меджибожі, Луцьку, Збаражі, Рогатині, Перемишлі, Галичі, Дрогобичі.

Львівська школа користувалася такою повагою, що інші братства зверталися до неї з проханням надати пораду, відрядити вчителів, надіслати книги.

На прикладі Львівського Успенського братства і його школи розповімо про особливості братських шкіл, організацію, зміст та методику навчання. І не лише тому, що ця школа була однією з перших в Україні, а й тому, що з нею пов'язане ім'я видатного чеського педагога і просвітителя Я. А. Коменського, автора "Великої дидактики", що заклала основи сучасної педагогіки, теоретично обгрунтувавши класно-урочну систему навчання, яка згодом набула поширення в усьому світі.

Принагідно нагадаємо, що на Закарпатті, в Шараш-Потоці, з 1650 р. по 1654 р. учителював Я. А. Коменський, втілюючи в життя свої педагогічні новації. Тут він створив перший в історії людства ілюстрований підручник "Світ чуттєвих речей в картинках", в якому малюнки являлися складовою частиною навчального тексту.

Отже, і на благодатній українській землі визрівали паростки дидактики і методики педагогічного генія. І про це нам варто пам'ятати, особливо коли мова йде про Україну як частину загальноєвропейського процесу.

У Львівській братській школі учителювали брати Стефан та Лаврентій Зизаній-Тустановські. Стефаній - український та білоруський культурно-освітній діяч, письменник-полеміст, проповідник, учений, викладач грецької мови. Лаврентій - вихованець Острозької академії. Він блискуче знав церковнослов'янську, грецьку і латинську мови, був автором букваря і слов'янської граматики.

Першим ректором Львівської братської школи був грек Арсеній, архієпископ Еласонський, який склав граматику "Адельфостер" і викладав грецьку мову.

Loading...

 
 

Цікаве