WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Історія національної освіти - Реферат

Історія національної освіти - Реферат

До міста Алепо у Сірії було ще далеко, а патріарх був уже у віці. То їхали подорожні повільно, мало чи не в кожному селі робили зупинки, спочивали, бесідували з місцевими священиками, козаками.

Ні на крок не відходив від патріарха його секретар - архідіякон Павло Алепський. Він ретельно вів "Денник (щоденник) подорожі". Час від часу патріарх проказував секретареві свої враження...

Пройдуть століття, і цей щоденник - об'єктивний "зріз" суспільного і культурного життя - стане документом надзвичайної ваги, до нього знову і знову будуть звертатись всі, хто вивчає історію України, її культурні і освітні надбання. То і ми продовжимо цю традицію.

В якомусь селі побіля Чернігова, де Макарій ІІІ довго розмовляв з учителем місцевої школи, з'явився у щоденникові ось такий текст: "По всій Козацькій землі ми помітили прегарну рису, що нас дуже дивувала: всі вони, за малим винятком, навіть здебільшого їх жінки та дочки, вміють читати та знають порядок богослужби та церковний спів... А дітей у них більше, ніж трави, і всі діти вміють читати, навіть сироти".

Ця теза - ВСІ ВМІЮТЬ ЧИТАТИ! - ще не раз буде повторюватись на сторінках щоденника, бо то для тих часів був факт незвичайний.

У подорожніх клопотах минуло ще кілька днів. І ось остання зупинка перед Києвом. Вечірні сутінки. За верболозом хлюпоче річка, скрізь тиша і благодать. Макарій ІІІ проказує секретареві текст повільно, вдумливо підбираючи слова: "Цієї ночі ми спали на березі річки, зовсім задоволені та спокійні, бо від тієї хвилини, коли ми лише побачили Печерську Лавру, що здалеку виблискувалась своїми банями, та як лише до нас долетіли премилі пахощі цвітучих земель, наші душі затремтіли від радощів та втіхи, серця наші порозкривалися і ми розливались в подяках Господові Богу".

Патріарх призупинив казання. На його обличчя налетіла хмарка смутку. Він все ще не міг звільнитись від неприємних спогадів про час перебування в Москві. З надзвичайною для нього жорсткістю Макарій ІІІ продовжив: "Цілі два роки в Москві колода висіла на наших серцях, а розум був геть чисто стиснений і придушений, бо в тій країні ніхто не може почувати себе хоч трохи свобідними і задоволеними... Зате Козацька країна була для нас начебто наш власний рідний край, а її мешканці були нашими добрими приятелями та людьми, неначе ми самі!.."

Хоч патріарх Макарій ІІІ вже вдруге відвідував Київ (першого разу це було по дорозі до Москви у 1654 році), але ніяк не міг стримати своє захоплення тим, що там бачив. Він знову прохав секретаря зробити в щоденнику ще одне доповнення.

Передусім про Софійський собор. Гість не знаходив слів для того, щоб повніше висловити своє враження. Щоденникові записи ставали поетичними мініатюрами: "Людському розуму не сила охопити - такі різноманітні барви її мармуру, такі їх сполуки, такий гармонійний розклад частин її будови та безліч високих колон, такі високі її бані і вся вона простора, має багато портиків і притворів..."

Про що б не йшла мова в святій Софії, все для оповіді вимагало великого "штилю": "Іконостас чудовий і величний; він новий, безмірно великий, глядач з дива не сходить, на нього дивлячись. Ніхто не має сили його описати, такі гарні, різноманітні його різьби і позолота".

Автор відмічає велику освіченість українських провідників, особливо церковних (чого йому не довелось бачити в Москві). Ось лише один рядок з щоденника: "Серед монастирських (Київської Лаври та ін.) наставників є люди вчені, правники, промовці, вони знають логіку і філософію та працюють над глибокими питаннями".

І так не лише у стольному місті, але скрізь, навіть у найвіддаленіших селах: "Ми мали нагоду відвідати маєстичні церкви зимові та літні з пребагатими скляними вікнами, які радували наші серця; всі вони побудовані недавно, від часу, як до керма прийшов гетьман Зиновій Хмельницький".

Освіта в Україні XVII століття: погляд з арабського світу

Як не хотілося подорожнім досхочу милуватися Києвом, але патріархові і його супутникам потрібно було рушати далі. Невздовзі подорожні минули Чигирин - тогочасну резиденцію гетьмана Богдана Хмельницького. Ось який текст залишився у щоденникові від спостережень Макарія ІІІ за побутом та звичаями у цьому славному місті: "Перед містом Чигирином писар, себто секретар Хмеля, вийшов нам назустріч з великим відділом козаків і провів нас до міста головною дорогою... Коли під'їхали до міста, молодий гетьманич (Юрій Хмельницький) вийшов нам назустріч із процесією та духовенством, і нас провели до старої дерев'яної церкви Успіння Богородиці, що стоїть біля гетьманської палати... У понеділок нас повезли у монастир за містом, він зветься Троїцький. Тут вистояли службу Божу, а після неї пішли на обід до генерального писаря (Івана Виговського), бо він був основником монастиря... Замок (в Чигирині) не має собі рівні на всю Козацьку землю щодо свого простору..., Деякі замкові гармати дуже гарні, вони такі ясні, вилискують, наче те золото... В суботу другого серпня Хмель приїхав провідати нашого владику патріарха, й після цього ми виїхали з міста..."

І знову перед очима подорожніх попливли безмежні українські степи, ошатні села та козацькі зимівники. Вже чувся подих Дикого Поля - охоронці подвоїли пилькість. Дорога вела до Дністра - кордону тодішньої держави Богдана Хмельницького...

Хай дарують читачі за дещо завелике цитування джерела, але, - підкреслюємо ще раз, - спостереження антіохійського патріарха Макарія ІІІ надзвичайної ваги свідчення сучасника про рівень культури українського народу за часів Богдана Хмельницького.

В тексті щоденника для нас особливого значення набуває твердження про тодішніх українців: "ВСІ ВОНИ, за малими винятками, навіть здебільшого їхні жінки і дочки, ВМІЮТЬ ЧИТАТИ..."

Так, патріарх мав рацію. На той час Україна, чи не єдина в Європі, була вже країною суцільної грамотності!

Ми добре розуміємо, що такий результат сам собою не проходить. Потрібні були роки наполегливої, добре скоординованої праці - спорудження мережі шкіл, підготовка вчителів, випуск підручників і шкільного приладдя... Вже не кажучи про чималі кошти (і це в роки, коли йшли безперервні визвольні війни, під час яких, гадалось, де вже дбати про культуру і освіту!). Діти (хлопці й дівчата) отримували початкову освіту, а найздібніші з них - середню і вищу, і не лише в Україні, а й у кращих університетах і академіях Європи. ШКОЛА - ТО СВОЄРІДНИЙ СИМВОЛ КОЗАЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ.

Ось про це - про мережу різних типів шкіл, систему і методики викладання, про учнів і вчителів, науковців і меценатів - і піде мова в наступних публікаціях.

Школи в Україні XVI-XVIII століття

То з чого почати свій екскурс у сиву давнину?

Своєрідним стрижнем подальшої розповіді буде карта "Школи в Україні. ХVІ ст. - початку ХVІІІ ст.".

Одну з перших спроб картографічно відобразити освітню систему в Україні козацької доби було зроблено В. М. Митюровим. Коли вся мережа освітніх закладів постала перед моїм зором, я зумів по-справжньому оцінити успіхи наших пращурів в освітніх справах. Я мав можливість ще раз переконатись у тому, що за козацької доби жодна Європейська країна не могла б похвалитися ось такою освітньою картою.

Ось чому витоки системи нашої сучасної національної освіти потрібно шукати там, у ХVІ-ХVІІ століттях.

Будемо мати за орієнтир ось цю принципову тезу Михайла Грушевського: "Серед усіх потреб нашого національного життя потреба рідної школи - найголовніша, бо наш народ, який не має своєї школи, може бути лише посербом чужих народів, а ніколи не виб'ється на самостійну дорогу існування".

Ці слова розкривають історичне підгрунтя освітянських явищ в Україні, які й відображені на карті.

Якщо узагальнити картографічні матеріали, то сільських шкіл початкового навчання налічується більше тисячі (!).... Школи інших типів - близько ста п'ятдесяти. Серед них: братських шкіл - 24, міських - 2, полкових - 25, одна січова школа (в складі 16 навчальних закладів), лірницьких (кобзарських) шкіл - 4, колегіумів - 5, академій - 2, один університет, шкіл Петра Могили - 3, Костянтина Острозького - 6, вірменських шкіл - 3, грецьких - 2, монастирських - 3, духовних семінарій - 1, шкіл кальвіністів - 4, шкіл лютеран - 5, єзуїтських колегіумів - 13, католицьких шкіл - 3, шкіл базиліан (василіан) - 7, інших шкіл - 4. Будемо мати на увазі ще й школи Кримського ханства (а їх було більше 150!).

Loading...

 
 

Цікаве