WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Інноваційний розвиток соціальних систем - Реферат

Інноваційний розвиток соціальних систем - Реферат

Інноваційний розвиток соціальних систем

У теоретичних дослідженнях, присвячених історико-генетичним питанням управління, відзначається, що дане явище існує відтоді, як з'явились перші організації, тобто групи людей, діяльність яких свідомо координувалась для досягнення загальної мети. Практика управління відома ще за часів таких давніх держав, як Шумер, Македонія, Стародавній Рим, Київська Русь, де на чолі організацій стояли королі, князі, царі, воєводи та ін. Цікаво, що до давніх часів учені відносять також паростки новацій.

Особливістю управління до ХХ століття, за окремими літературними джерелами, була наявність в організаціях невеликої кількості керівників, де перевага належала лідеру з адміністративно-командними методами управління. Окремі елементи структури управління організаціями давніх часів збереглись і донині. Здебільшого вони притаманні релігійним структурам - управлінню католицькими, християнськими церквами та школами.

Предметом наукових інтересів управління стає на початку ХХ століття і пов'язується із творчістю Ф. Тейлора. Становлення й розвиток теорії управління впродовж минулої епохи відбувалось на основі утвердження наукових шкіл, кожна з яких обґрунтувала власні підходи, концепції та положення. Окремі з цих підходів, методів управлінської діяльності мають суттєве значення для дослідження проблеми управління інноваційними процесами в сучасній освіті.

Так, відомо, що в період ринкових відносин наприкінці ХІХ століття американські та англійські дослідники вперше заявили про те, що управління трудовими процесами є таким самим мистецтвом, як і технічне конструювання; що інженерів повинна цікавити не лише технічна ефективність, а й витрати та прибутки. Тому становлення систематичного менеджменту відбувалось на основі: упорядкування виробничих організацій; координації та процедур досягнення цілей; обґрунтування виробничих процесів та операцій; управління ресурсами та контролю витрат.

Негативними наслідками систематичного менеджменту стали ігнорування відносин між організацією та навколишнім середовищем, протилежність поглядів керівників і робітників, опора на жорсткі засоби виробництва (маккіавеллізм), панування авторитарного методу керівництва.

Школа наукового управління (1885-1920 рр.) пов'язана з іменами Ф. Тейлора, Ф. і Л. Гілбертів, Г. Ганта. На основі спостережень за операційними процесами робітників, вимірювання та аналізу їх результатів ученими вперше була розроблена концепція наукового управління. В її основу покладено такі ідеї: використання наукових методів та операційних стандартів; відбір робітників на основі наукових критеріїв з урахуванням їхніх здібностей та можливостей досягнення встановлених стандартів і норм; систематичне підвищення кваліфікації робітників, забезпечення наукового рівня їхньої освіти й розвитку; урахування психологічної сумісності, співробітництво та кооперація адміністрації та робітників. Започаткована Ф. Тейлором теорія наукового управління стала свого роду інтелектуальною революцією, на основі нововведень якої вдалось подолати антагонізм у відносинах між керівниками та робітниками.

Недоліками наукового менеджменту виявились: ставлення до робітника як до частини машини; відсутність системи мотивації робітників; авторитарне керівництво; недооцінка ролі вищих управлінців; ігнорування взаємовідносин між організацією та навколишнім середовищем.

Засновники адміністративної школи управління (1029-1950 рр.) А. Файоль, Л. Урвік, Ч. Бернард та ін., спираючись на широко розповсюджений у США та Європі досвід Ф. Тейлора, обґрунтували свій погляд на універсальні принципи управління, які здатні забезпечити ефективність роботи організації. Зокрема чотирнадцять принципів: принцип розподілу праці, влади й відповідальності, дисципліни, єдиновладдя, єдність керівництва, підпорядкування особистих інтересів громадським, винагорода, централізація, ієрархія управління (скалярний ланцюг), порядок, справедливість, стабільність персоналу, ініціатива, корпоративний дух.

Серед основних складових (функцій) управління визначено: планування, організацію, розпорядництво, координування та контроль. Таким чином, А. Файоль одним із перших звернув увагу на роль вищого рівня адміністрування й побудував цілісну теорію як універсальний процес, а саме управління виділив як особливий вид діяльності.

Значний внесок у розвиток адміністрації школи управління зробив М. Вебер. Його модель "ідеального типу" адміністративної організації, яку німецький соціолог позначив терміном "бюрократія", заклала основи системного функціонування організації. Згідно з організаційною теорією М. Вебера, бюрократія повинна зосередити увагу на нормах, правилах, а не на людях, і, тим самим, забезпечити ефективність, прибуток і подальший прогрес.

Досягнення наукової та адміністративної шкіл управління мали надзвичайне значення для розвитку виробництва, бізнесу, оскільки відкрили й утвердили науковий підхід до діяльності організації. Натомість слабким місцем залишалось питання людського фактора та ролі особистості в ефективній організації. Поширення знань з експериментальної психології, підвищення інтересу до промислового виробництва, політики, до психологічної науки як засобу вивчення душевного стану працівників, їхніх проблем, пов'язаних із професійною діяльністю, започаткували теорію людських відносин (1930-1950 рр.).

Предтечею зародження школи людських відносин стали відкриття в галузі промислової психології, зроблені Г. Мюнстербергом (1914 р.). Німецький учений, визнаний лідер експериментальної психології, досліджуючи поведінку людей у різних сферах діяльності (на виробництві, в освіті та вихованні, в юридичній практиці), розкрив механізми використання психології у практичній роботі. Розроблені та запропоновані ним тести давали можливість здійснювати відбір робітників з урахуванням їхніх здібностей та сумісності в роботі один з одним. Також була зроблена спроба виявити психологічні умови, які збільшують мотивацію та знижують утомлюваність від роботи. Відтак, спираючись на знання психології кожної людини, процес управління набував гуманістичного характеру, а наукові методи організації праці поєднувалися з духовними потребами особистості.

Таким чином, промислова психологія заклала основу нового напряму в теорії управління, відомого під назвою "людських відносин". Представники школи М. Фоллет і Е. Мейо, спираючись на організацію людей як соціальну систему, довели необхідність використання прийомів управління, заснованих на довірі, спілкуванні, розумінні та урахуванні персональних проблем, пов'язаних із соціальним, фізичним станом працівників, що опосередковано впливає на результати виробництва. Відповідно, нові положення змінили вимоги до якості самого керівника. Тепер від нього вимагались не лише знання специфіки виробництва, а й розуміння ситуацій, зумовлених поведінкою людей. Е. Мейо переконаний, що влада повинна базуватись не на авторитарних засадах чи технічних навичках, а на кооперативних ідеях, прагненні до соціальної солідарності та співробітництва. У такий спосіб було зроблено перший крок до утвердження та збереження демократії.

Запропонована Д. МакГрегором теорія "Х" та "Y" дала уявлення про феномен людського фактора та його важливу роль у розвитку виробництва. Положення вченого щодо прагнення людини реалізувати свої інтелектуальні здібності через власну творчість, пошук відповідають нашим уявленням про здатність особистості працювати в нестандартних, мінливих ситуаціях, які в основному характерні для інноваційного пошуку. Водночас важливим, у контексті нашого дослідження, є положення щодо здатності особистості працювати на рівні самоуправління та самоконтролю.

Наукові дослідження Д. МакГрегора підтвердили гіпотезу про необхідність ураховування керівником соціальних потреб робітників, їх взаємозв'язків, групового статусу тощо. Цим спростовувалась думка про те, що щасливі робітники - це ті, які забезпечують продуктивність праці.

Суттєво розширив теорію людських відносин Ч. Бернард поглядом на організацію як на вид співробітництва між людьми, яке є свідомим, продуманим і цілеспрямованим. Здобутком американського економіста стали обґрунтування теорії влади, проголошення ідей морального лідерства керівника, визначення формальних і неформальних організацій.

У контексті завдань дисертаційного дослідження особливо цікавими видаються окремі положення американського фахівця з історії теорії менеджменту щодо забезпечення ефективної роботи організації. За висновками Ч. Бернарда, суттєвою характеристикою організації є оцінка її "дієвості" та "ефективності". Вихідна позиція такої оцінки полягає в усвідомленні того, що організація починається з людини як самостійної істоти. Однак для виконання робіт, що не під силу одній людині, необхідно об'єднуватись в організацію і тим самим вступати в соціальні стосунки. Досягнення цілей організації означає її "дієвість". Суть "ефективності" полягає в тому, що досягнення загальної мети задовольняє власні потреби кожного окремого індивіда. Саме задоволеність чи незадоволеність, яку відчуває кожний член організації, впливає на величину його внеску до скарбниці досягнення спільних цілей.

Loading...

 
 

Цікаве